Постанова

від 18.02.2014 по справі 819/87/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/87/14-a

18 лютого 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Найко Н.І.,

за участю представника позивача Ямнюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Козівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області до фермерського господарства «Руслан» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Козівська об'єднана держана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Козівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, позивач) звернулася до фермерського господарства «Руслан» (далі - ФГ «Руслан», відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та готівки, що належить платнику податків, у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 3392 грн.72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у Підгаєцькому відділенні Козівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Станом на 17.01.2014 року за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності у розмірі 3392 грн. 72 коп. по узгоджених податкових зобов'язаннях, які платник податків самостійно задекларував у поданій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік. Податковим органом вживались заходи для його стягнення, проте податковий борг відповідачем не погашено. Позивач відповідно до пункту 20.1 статті 20, пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України просить стягнути з ФГ «Руслан» податковий борг у розмірі 3392 грн. 72 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Солонинко П.М. у судовому засіданні 04.02.2014 року позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у запереченні проти позову від 30 січня 2014 року (а. с. 16), та пояснив, що ФГ «Руслан» є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому відповідно до підпункту 282.1.10 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України відповідач звільнений від плати за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Також зазначив, що при поданні податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік податковий орган мав роз'яснити платнику податку такі положення Податкового кодексу України, натомість працівники контролюючого органу прийняли таку податкову декларацію та надали допомогу у її заповненні.

В подальшому представник відповідача у судові засідання, призначені на 10.02.2014 року, 18.02.2014 року не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить розписка про оголошення перерви в судовому засіданні 04.02.2014 року (а. с. 23) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32). Відповідач причини неприбуття представника у судове засідання, призначене на 18.02.2014 року, суду не повідомив. Разом з тим, представник відповідача подав до суду доповнення до заперечень проти позову від 17 лютого 2014 року (а. с. 33).

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФГ «Руслан» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.02.2013 року (а. с. 20-26). Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Підгаєцькому відділенні Козівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, має відкриті рахунки в банківських установах (а. с. 36-37), протягом 2013 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку (а. с. 17).

Відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку заборгованості по платежах до бюджету станом 11.01.2014 року за ФГ «Руслан» рахується податковий борг по орендній платі за землю у загальному розмірі 14550 грн. 94 коп., в даній справі заявлений до стягнення борг у розмірі 3392 грн. 72 коп., решта суми вже стягнута з відповідача у судовому порядку (а. с. 10-11).

Податковий борг по орендній платі за землю виник через несплату відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податків у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік (вхідний № 1300000232 від 20.02.2013 року), за період з вересня 2013 року по листопад 2013 року по строках сплати до 30.10.2013 року, 30.11.2013 року, 30.12.2013 року в розмірі щомісячних платежів 1130 грн. 90 коп. за вересень 2013 року та 1130 грн. 91 коп. за жовтень-листопад 2013 року (а. с. 4-6). Сума податкового боргу підтверджується відомостями облікової картки платника по орендній платі за землю за 2013 рік (а. с. 12).

Також судом встановлено, що у строковому платному користуванні ФГ «Руслан» перебувають земельні ділянки загальною площею 24,9987 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля та сіножаті), які розташовані за межами населеного пункту на території Сільцівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2012 року, укладеного з орендодавцем Підгаєцькою районною державною адміністрацією. Відповідно до пунктів 8, 9 договору договір укладено на 10 років, орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і становить річну оренду плату в сумі 13214 грн. 68 коп. на рік або 1101 грн. 22 грн. в місяць за земельні ділянки, зайнятті під ріллю, та 356 грн. 15 коп. в рік або 29 грн. 68 коп. в місяць за земельні ділянки під сіножаттю, що складає 1130 грн. 90 коп. в місяць (а. с. 7-9). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки ФГ «Руслан».

Зазначені суми орендної плати згідно з договором оренди земельної ділянки відображені ФГ «Руслан» у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік (вхідний № 1300000232 від 20.02.2013 року), про що зазначено вище (а. с. 4-6).

Узгодженні суми податкових зобов'язань ФГ «Руслан» своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу Підгаєцьким відділенням Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС (правонаступником якої є Козівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) надіслана ФГ «Руслан» податкова вимога № 2 від 31.01.2013 року, яка вручена платнику податків 04.02.2013 року (а. с. 13), проте вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем. При цьому з моменту надіслання податкової вимоги податковий борг платника податків не переривався, заборгованість збільшувалася.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі - ПК України), передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, пунктом 287.3 статті 287, пунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю (орендної плати), визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати сум податкових зобов'язань самостійно, визначених платником податків у податковій декларації, а тому суми податкових зобов'язань є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені статтями 287, 288 ПК України.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, позивач обґрунтовано, в межах своїх повноважень звернувся до суду з даними позовними вимогами та надав належні та допустимі докази щодо наявності податкового боргу у платника податків ФГ «Руслан».

При цьому суд не бере до уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності у ФГ «Руслан» як платника фіксованого сільськогосподарського податку обов'язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, з огляду на таке.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати окремих податків і зборів, у тому числі земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Таке звільнення передбачається статтею 282 розділу XIII «Плата за землю» та статтею 307 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України.

Плата за землю, як загальнодержавний податок, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Проте звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Податковим кодексом не передбачено.

Так, відповідно до статті 269 розділу XIII «Плата за землю» ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Разом з тим, податкове законодавство розрізняє такі платежі як земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 282.1.10 пункту 282.1 статті 282 розділу XIII «Плата за землю» ПК України від сплати податку звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Підпунктом «а» пункту 307.1 статті 307 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

З системного аналізу наведених правових норм слід прийти до висновку, що платники фіксованого сільськогосподарського податку звільненні від сплати лише земельного податку, але не орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку за земельні ділянки державної і комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно, платник фіксованого сільськогосподарського податку зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельні ділянки, орендовані в органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на загальних засадах, - пільга на ці площі не поширюється.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, а тому, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків ФГ «Руслан» у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу, коштів у розмірі податкового боргу в сумі 3392 грн. 72 коп.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків фермерського господарства «Руслан» (48012, Тернопільська область, Підгаєцький район, село Старе місто, вулиця Утратниця, будинок 51, ідентифікаційний код 30048020) у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить фермерському господарству «Руслан», на користь держави кошти у розмірі податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 3392 (три тисячі триста дев'яносто дві) гривні 72 (сімдесят дві) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 21 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.