Рішення

від 18.02.2014 по справі 906/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2014 р. Справа № 906/111/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 14.02.2014;

від відповідача: Остапчук О.В. - сільський голова паспорт серія ВМ № 368855 від 04.07.1997.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень)

до Бондарівської сільської ради (с.Бондарівка, Коростенський район)

про стягнення 8450,30 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 8450,30грн. боргу за поставлений товар.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 17-20).

Представник відповідача щодо наявності заборгованості у заявленій позивачем сумі не заперечував. Подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Вищевказані клопотання сторін судом задоволено (21-29).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до укладеного між ФОП ОСОБА_3 (позивач) та Бондарівською сільською радою (відповідач) усного Договору купівлі-продажу, на підставі п. 1 ст. 639 ЦК України, згідно видаткових накладних, відповідачу було передано будівельні матеріали в асортименті, на загальну суму 13418,35грн.

Вказав, що відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України та п. 1 ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний був розрахуватися відразу після отримання товару та накладних, однак розрахунки у повному обсязі відповідачем проведено не було, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 8450,30грн.

Пояснив, що 04.12.2013 відповідачу направлялася претензія з вимогою розрахуватися (а.с.9-10), однак остання була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідач щодо викладених у позовній заяві обставин та наявності боргу в заявленій позивачем сумі не заперечив, про що також зазначив його представник у судовому засіданні. Доказів на підтвердження здійснення додаткових розрахунків відповідачем не надано.

В судовому засіданні представником відповідача, крім іншого було надано копію підписаного сторонами Договору №16 від 11.11.2013 (а.с. 24). Також було предоставлено копію платіжного доручення №103 від 11.11.2013 на підтвердження вжиття заходів щодо проведення розрахунків на підставі накладної, по якій виник борг (а.с.26).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Так, з наданих до справи документів вбачається, що спір між сторонами виник в процесі виконання договору купівлі - продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем видаткових накладних №РнФО-991 від 05.08.2013 на суму 4968,05грн., №РнФО-961 від 05.08.2013 на суму 8450,30грн. (а.с. 6-7), відповідачу дійсно було передано товар загальною вартістю 13418,35грн.

При цьому з наведених вище видаткових накладних та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 25, 27) вбачається, що на дату звернення з позовом до суду неоплаченим залишився товар, отриманий лише по видатковій накладній №РнФО-961 від 11.11.2013 на суму 8450,30грн.

Слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу №16 від 11.11.2013, згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельні матеріали, строки, кількість та асортимент поставки визначається сторонами на кожну партію товару окремо. Вказаний Договір набрав чинності з моменту його підписання та діяв до 31.12.2013 (п. 6.1 Договору). Строк оплати поставленого товару, згідно п. 4.1. Договору, визначається у рахунках-фактурах на кожну конкретну партію товару. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше вказаного строку.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами встановлено не було, про що зазначено також і в претензії, яка 10.12.2013 була отримана відповідачем (а.с. 9-10) та не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні, на дату звернення позивача до суду, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем.

Однак, платіжне доручення №103 від 11.11.2013 на суму 8450,30грн. (а.с. 26), виписане відповідачем на оплату товару, отриманого по договору №16 від 11.11.2013 та видатковій накладній №РнФО-991 від 05.08.2013, не було проведено банком, як пояснив представник відповідача, через відсутність коштів.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 8450,30грн., що підтвердили представники сторін та вбачається з довідки позивача (а.с. 19).

Водночас слід зазначити, що за вищенаведених обставин, зазначення видаткової накладної, як підстави позовних вимог, при наявності договору, не впливає на обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 8450,30грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Бондарівської сільської ради (11562, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Бондарівка, вул. Леніна, буд 50, ід. код 04347918)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- 8450,30грн. основного боргу;

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 лютого 2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов. про вруч.).