Рішення

від 18.02.2014 по справі 910/23203/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23203/13 18.02.14

За позовом дочірнього підприємства "Формаг Київ" товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг"

до дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ВДВС Шевченківського району м. Києва

про стягнення 7 406,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Марченко Р.В. (дов. від 01.06.12)

Від відповідача Мельник Ю.В.

Від ВДВС Шевченківського району не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2013 порушено провадження по справі № 910/23203/13. Розгляд справи призначено на 19.12.2013.

В судове засідання 19.12.2013 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.Суд оголосив перерву під час судового засідання та розгляд справи відклав на 09.01.2014.

В судове засідання 09.01.2014 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.Суд оголосив перерву під час судового засідання на 21.01.2014.

В судове засідання 21.01.2014 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про заміну неналежного відповідача ДП "Бест Альтернатива" на ВДВС Шевченківського району м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2014 відмовлено в задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача ДП "Бест Альтернатива" на ВДВС Шевченківського району м. Києва, але залучено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ВДВС Шевченківського району м. Києва . Розгляд справи призначено на 06.02.2014.

В судове засідання 06.02.2014 з'явилися представники позивача, відповідача надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник ВДВС в судове засідання 06.02.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 18.02.2014.

В судове засідання 18.02.2014 з'явилися представники позивача, відповідача надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник ВДВС в судове засідання 18.02.2014 вдруге не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 4 666,04 грн. пені за період простроченого грошового зобов"язання - з 05.06.2013 по 28.07.2013 та 1 318,70 грн. 3% річних за період простроченого грошового зобов"язання - з 05.06.2013 по 31.08.2013. Суд прийняв дану заяву.

Відповідно до вказаної заяви позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 279 942,83 грн. (Двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 83 коп.).

10.06.2013 судовим рішенням по справі 910/3771/13 господарським судом м. Києва стягнуто з дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» (далі відповідач ) на користь ДП «Формаг-Київ» ТОВ «Формаг» (далі позивач) 223 797,96 грн. (Двісті двадцять три тисячі сімсот дев'яносто сім грн. 96 коп.) - основного боргу, 11 588, 44 грн. - пені, 2 317,69 грн. - 3% річних, 4754,08 грн. - судового збору.

30.07.2013 постановою по справі 910/3771/13 Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2013 у справі № 910/3771/13 залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.08.2013 на виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2013 у справі № 910/3771/13 було видано наказ.

06.09.2013 постановою № ВП 39661075 ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження.

01.10.2013 на виконання наказу господарського суду м. Києва від 14.08.2013 № 910/3771/13 платіжним дорученням № 1668 від 01.10.2013 відповідачем добровільно було перераховано на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві суму 42 458,17 грн. (Сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 17 коп.).

03.10.2013 платіжним дорученням № 1675 від 02.10.2013 відповідачем було перераховано на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві суму 200 000,00 грн. (Двісті тисяч грн. 00 коп.).

Згідно розпорядження № ВП 39661075 від 08.10.2013 необхідно перерахувати:

175 604, 19 грн. - на користь ДП «Формаг-Київ» ТОВ «Формаг» (позивач);

24 245, 81 грн. - як виконавчий збір;

150, 00 грн. - як витрати.

Згідно розпорядження № ВП 39661075 від 29.11.2013 необхідно перерахувати:

42 458, 17 грн. - на користь ДП «Формаг-Київ» ТОВ «Формаг» (позивач);

00, 00 грн. - як виконавчий збір;

00, 00 грн. - як витрати.

Відповідно, із належної позивачу суми 242 458,17 грн. (Двісті сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 17 коп.) до позивача не надійшла сума 24 395, 81 грн. (Двісті сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 17 коп.).

Станом на 01.09.2013 сума основного боргу становила - 223 797, 96 грн. та не була сплачена відповідачем.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Виходячи з цього, пеня, втрати від інфляції грошових коштів та річні проценти підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати заборгованості і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача, крім іншого, основного боргу у сумі 223 797,96 грн. не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді пені та 3% річних, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином свій обов'язок щодо оплати заборгованості по договору транспортного експедирування № 020111 від 02.01.2011. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 910/3771/13 та в силу ст. 35 ГПК України не потребує доведенню знову.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Вказане положення узгоджується з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2013 по справі 910/3771/13 задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних за період з 30.01.2013 по 04.06.2013.

Отже, за прострочення виплати грошового зобов"язання відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 4 666,04 гривень за період з 05.06.2013 по 28.07.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350). Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов безпідставні внаслідок викладеного.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних, які становлять 1 318,70 грн. за період простроченого грошового зобов"язання - з 05.06.2013 по 31.08.2013, суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства "Формаг Київ" товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (01014, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 13, код ЄДРПОУ 24583590) на користь дочірнього підприємства "Формаг Київ" товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 16/Б, код ЄДРПОУ 30301318) пеню у розмірі 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 04 коп., 3% річних в сумі 1 318(одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.02.2014