Рішення

від 05.02.2014 по справі 910/20806/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20806/13 05.02.14

За позовом спільного відкритого акціонерного товариства «ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «МОДУМ-НАША КОСМЕТИКА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПАРУС»

про стягнення 30.027,00 дол. США (240.005,81 грн).

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Карней А.А. - за довіреністю від 05.12.2013 № 7-143 (посвідчення адвоката від 21.12.2011 № 2108);

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Спільне відкрите акціонерне товариство «ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «МОДУМ-НАША КОСМЕТИКА» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПАРУС» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 30.027,00 дол. США (240.005,81 грн).

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами даного спору укладено контракт від 25.04.2012 року № 02/04-12, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язався, за попередньою оплатою позивача, поставити останньому обладнання, яке мало відповідати додаткам до вказаного контракту. Позивачем здійснено на користь відповідача 100 відсоткову попередню оплату обладнання, проте, відповідачем обов'язок з поставки обладнання виконано неналежним чином. Поставлене позивачеві обладнання не відповідає технічним характеристикам, передбачених контрактом від 25.04.2012 року № 02/04-12, а також має недоліки, через які відсутня можливість у його використанні за призначенням.

У зв'язку із наведеними вище обставинами, позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням усунути недоліки, які мають місце у поставленому обладнанні за від 25.04.2012 року № 02/04-12, проте, вимоги позивача залишені відповідачем без виконання.

У подальшому, з огляду на невиконання відповідачем його обов'язку за контрактом від 25.04.2012 року № 02/04-12, позивач відмовився від вказаної угоди, про що повідомив відповідача відповідним листом. Водночас позивач своїм листом заявив до відповідача вимогу про повернення суми, сплаченої позивачем в якості попередньої оплати товару. Однак, вказана вимога також залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача попередньої оплати обладнання в сумі 17.000,00 доларів США, а також збитків, пов'язаних із контрактом від 25.04.2012 року № 02/04-12 в сумі 13.027,00 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року прийнято позов спільного відкритого акціонерного товариства «ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «МОДУМ-НАША КОСМЕТИКА» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20806/13.

Ухвали, винесені господарським судом у даній справі, надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з даного приводу суду не надав.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Повноважним представником позивача у судовому засіданні 05.02.2014 заявлено суду клопотання про покладання витрат позивача, пов'язаних з оплатою ним юридичних послуг при розгляді даної справи, на відповідача в сумі 19.286.000,00 білоруських рублів, що еквівалентно 16.007,00 грн.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між спільним відкритим акціонерним товариством «ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «МОДУМ-НАША КОСМЕТИКА», як замовником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПАРУС», як виконавцем, (далі - відповідач) укладено контракт від 25 квітня 2012 року № 02/04-12 (далі - Контракт).

У відповідності до предмету Контракту відповідач виготовляє і продає, а позивач покупає комплект обладнання згідно Специфікації (додаток № 1) (далі - обладнання) згідно вимог, викладених у Технічному завданні (додаток № 2). Прийняття обладнання позивачем здійснюється на території відповідача у відповідності до програми прийняття обладнання (додаток № 3). Додатки №№ 1, 2 і 3 є невід'ємними частинами Контракту (п. 1.1 Контракту).

Згідно п. 1.2 Контракту обладнання купується для власного виробництва та споживання.

Вартість обладнання складає 17.000,00 доларів США (п. 2.2 Контракту).

Сторонами у Специфікації, яка є додатком № 1 до Контракту, визначено таке обладнання: 1) Шов 500 Н1-20 (дозатор універсальний, п'яти сосковий для дозування у поліетиленові ампули по 2,0 мл., 5,0 мл. рідких і пастоподібних речовин, виготовлений з нержавіючої сталі) вартістю 5.700,00 доларів США; 2) Шов 400 Н1-30 (зварювач для одноразового зварювання 5 (п'яти) поліетиленових ампул, виготовлений із сталі загального призначення) вартістю 5.700,00 доларів США; 3) прес обсічний ручний із оснащенням для одноразової обсічки верхнього контуру 5 (п'яти) поліетиленових ампул, після зварки).

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що оплата за обладнання здійснюється шляхом переказу передоплати на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 100 % вартості обладнання. Позивач оплачує усі банківські витрати, пов'язані із переказом грошових коштів за Контрактом.

Як визначено сторонами у п. 4.1 Контракту відповідач зобов'язується протягом 55 (п'ятдесяти п'яти) календарних днів, після отримання у повному обсязі оплати згідно п. 3.1 Контракту, виготовити обладнання точно у відповідності до зі Специфікацією та Технічним завданням (додатки №№ 1 і 2 до Контракту).

У відповідності до п. 4.2 Договору за допомогою електронних засобів зв'язку відповідач завчасно (не пізніше, ніж на 50 (п'ятдесятий) день після отримання оплати згідно п. 3.1 Контракту) повідомляє позивача про готовність для проведення демонстраційних випробувань обладнання та навчання правилам експлуатації обладнання на виробництві відповідача. Позивач не пізніше 3 (трьох) робочих днів після отримання повідомлення, зі свого боку, повідомляє відповідача про готовність і строки прибуття представника позивача для участі у проведенні демонстраційних випробувань та прийняття обладнання по кількості і якості на виробництві відповідача. У процесі демонстраційних випробувань відповідач демонструє працездатність обладнання і проводить одноразове навчання представників позивача правилам експлуатації обладнання. У разі, якщо позивач не направляє свого представника для проведення випробувань протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання письмового повідомлення про готовність, обладнання вважається прийнятим і випробуваним, навчання в даному випадку не проводиться.

Приймання обладнання позивач здійснюється на території відповідача у відповідності до Програми приймання обладнання (додаток № 3 до Контракту). За результатами демонстраційних випробувань відповідач оформлює Акт випробувань і приймання обладнання на відповідність параметрів роботи обладнання вимогам, зазначеним в Технічному завданні, в даному акті робиться відмітка про проходження навчання представника позивача. Надалі відповідач здійснює навчання представників позивача на платній основі (п. 4.3 Контракту).

У відповідності до Програми приймання обладнання, яка є додатком № 3 до Контракту, приймальні випробування обладнання здійснюються на території відповідача. Під час приймальних випробувань перевіряються: відповідність параметрів обладнання вимогам Технічного завдання до виробу: якість продукції, що випускається на даному обладнанні; ЗІП; супровідна документація, в тому числі, паспорт (п. 1 додатку № 3). Обладнання випробовується шляхом безперервної роботи на протязі не менше 2 годин, для чого позивач надає: продукт, який упаковується, в достатній кількості; матеріал для пакування - в достатній кількості (п. 2 додатку № 3). За результатами випробувань складається Акт випробувань і приймання обладнання, який підписується представниками сторін (п. 3 додатку № 3). Якщо в процесі випробувань виявляться недоліки, що не дозволяють обладнанню виконувати обумовлені Контрактом завдання, це вказується в акті і призначається час нових випробувань (п. 4 додатку № 3). За результатами пусконалагоджувальних робіт складається Акт про запуск обладнання в експлуатацію (п. 5 додатку № 3).

У пункті 4.4 Контракту передбачено, що обладнання відвантажується на умовах DAF м. Мінськ, Республіка Білорусь (згідно Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідач передає позивачеві разом із обладнанням, що відвантажується, оригінали таких документів: паспорт на обладнання , рахунок-фактуру, транспортну накладну (CMR) та сертифікат походження.

Згідно п. 4.6 Контракту термін постачання обладнання не повинен перевищувати 60 (шістдесят) календарних днів з моменту перерахування позивачем передоплати.

Відповідно до п. 5.1 Контракту відповідач гарантує відповідність якості й комплектності обладнання вимогам, викладеним у Специфікації та Технічному завданні (додатки № 1 і 2 до Контракту).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання умов Контракту, визначених п. 3.1, платіжним дорученням від 14.05.2012 № 255 перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 17.000,00 доларів США (засвідчена копія вказаного розрахункового документу міститься у справі).

05 липня 2012 року згідно авіатранспортної накладної (Air Waybill) № 12671514 відповідачем передано позивачеві обладнання (засвідчена копія названої накладної міститься у справі).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку за Контрактом, яке полягає у поставці останнім позивачеві обладнання, яке має відповідати Специфікації обладнання (додаток № 1) і Технічному завданні (додаток № 2), узгоджених сторонами спору до Контракту.

28 вересня 2012 року складено три акти про виявлення нестачі у комплектації обладнання Шов 500 Н1-20 та Шов 400 Н1-30, які підписані, зокрема, з боку відповідача його представником.

Позивач своїм електронним листом від 03.10.2012 повідомив відповідача про виявлені недоліки та невідповідність обладнання Додаткам №№ 1 і 2 до Контракту.

За погодженням відповідача, викладеним у його листі від 12.10.2012 № 42, позивачем було здійснено розкриття обладнання з метою перевірки його працездатності, внаслідок чого останнім були виявлені недоліки, які позивачем були усунуті.

16 жовтня 2012 року позивач своїм листом № 794 звернувся до відповідача із проханням надати офіційну відповідь щодо усунення недоліків в обладнанні і здійснення його випробування та прийняття обладнання позивачем. Вказане звернення позивача, викладене у його листі від 16.10.2012 № 794, відповідач отримав, про що свідчить електронний лист-підтвердження останнього від 16.10.2012.

18 жовтня 2012 року відповідач звернувся до позивача із листом № 43, у відповідності до якого просив позивача надати представникові відповідача частину обладнання (дозуючи вузол дозатора) для її транспортування на підприємство виробника з метою реконструкції і доопрацювання.

У подальшому позивачем надіслано відповідачеві лист від 19.02.2013 № 147, яким повідомлено останнього про те, що 29 січня 2013 року позивачем разом із представником відповідача здійснена спроба з налагоджування та запуску обладнання (Шов 500 Н1-20), які виявилися невдалими, оскільки вказане обладнання не відповідає умовам Контракту. Позивач повторно у вказаному листі звернувся до відповідача із проханням виконати свої зобов'язання за Контрактом та повідомити про строки усунення недоліків в обладнанні.

З огляду на невиконання відповідачем своїх обов'язків за Контрактом, позивачем надіслано відповідачеві листі від 03.04.2013 № 255 та від 05.04.2013 № 265, згідно із якими позивач, скориставшись своїм правом, наданим п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, відмовився від Контракту та заявив відповідачеві вимогу про повернення попередньої оплати обладнання в сумі 17.000,00 доларів США. Крім того, позивач, керуючись правилами ст. 226 Господарського кодексу України, зазначив, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки, понесені останнім внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом. Лист від 05.04.2013 № 265 отримано відповідачем 19.04.2013, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення представникові останнього поштового відправлення позивача.

Проте, станом на момент розгляду судом даного спору, відповідачем вимоги позивача не виконані.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати обладнання в сумі 17.000,00 доларів США, а також збитків в сумі 13.027,00 доларів США, які складаються з такого:

- передоплата з оформлення митної декларації в сумі 81,00 доларів США, підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 17.07.2012 № 2777;

- оплата митного збору за митне оформлення вантажу Контрактом в сумі 43,00 долара США (356.650,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 16.07.2012 № 2757;

- оплата митного збору за Контрактом в сумі 285,00 доларів США (2.382.600,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 16.07.2012 № 2774;

- оплата ПДВ на поставлений вантаж за Контрактом в сумі 3.400,00 доларів США (28.424.000,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 16.07.2012 № 2758;

- оплата ПДВ на поставлений вантаж за Контрактом в сумі 57,00 доларів США (476.520,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 16.07.2012 № 2775;

- передоплата за пластикову упаковку STRIP MONODOSE, що надійшло, в сумі 6.238,00 доларів США (202.0000,00 російських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 18.06.2012 № 326; факт отримання пластикових упаковок підтверджується засвідченими копіями товарно-транспортної накладної від 02.07.2012 № 57 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 10.07.2012 № 57, які наявні у справі;

- оплата ПДВ на поставлений вантаж (пластикова упаковка STRIP MONODOSE) в сумі 1.256,00 доларів США (13.071.616,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 14.08.2012 № 3171;

- оплата послуг постачання пластикової упаковки з м. Москви до м. Мінськ в сумі 48 доларів США, підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 26.07.2012 № 2910, а також актом виконаних робіт від 20.07.2012;

- передоплата за зберігання вантажу на складі митниці аеропорту в сумі 18,00 доларів США (149.248,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 17.07.2012 № 2793;

- доплата за зберігання вантажу на складі митниці аеропорту в сумі 1,00 долар США (8.311,00 білоруських рублів), підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією платіжного доручення від 18.07.2012 № 2802;

- витрати, пов'язані із користуванням кредитними коштами в сумі 1.602 доларів США.

Пунктом 9.2 Контракту передбачено, що у разі якщо сторони не дійдуть згоди, спір передається на розгляд господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Статтею ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин .

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами - учасницями СНД у місті Києві 20.03.1992, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності країн - учасниць СНД при укладанні контрактів можуть домовитися про передачу спору до компетентного суду будь-якої держави, який підписав зазначену Угоду.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1, абзацу 2 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

З огляду на фактичні обставини даної справи, відповідачем поставлено позивачеві обладнання, яке має недоліки і не відповідає умовам Контракту, а саме Специфікації та Технічному завданні (додатки №№ 1 і 2 до Контракту), крім того, відповідач, на неодноразові вимоги позивача, недоліки у поставленому обладнанні не усунув, сторонами спору Акт про запуск обладнання в експлуатацію не складався і не підписувався.

Отже, відповідач свій обов'язок за Контрактом, яке полягає у поставці позивачеві обладнання, не виконав, грошові кошти в сумі 17.000,00 доларів США, сплачені позивачем в якості попередньої оплати товару, на вимогу останнього не повернув.

Пунктом 1 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 17.000,00 доларів США є правомірною, відтак, підлягає задоволенню повністю.

Крім того, у відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Так, положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Приписом ст. 224 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В силу статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Отже, з урахуванням викладеного, суд щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування збитків, зазначає, що факт протиправної поведінки відповідача належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування збитків є правомірною. Однак, при цьому суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих пов'язаність користування ним кредитними коштами в сумі 1.602 доларів США із Контрактом, відтак, вимога відшкодування збитків задовольняється судом частково в сумі 11.427,00 доларів США.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач звернувся до суду із клопотанням про покладення на відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг в сумі 19.286.000,00 білоруських рублів, що складає 16.007,00 грн з урахуванням офіційного курсу гривні до білоруських рублів, встановленого Національним банком України станом на день подання заяви, а саме станом на 05.02.2014.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Положенням частини 4 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Позивач в якості доказу надання останньому юридичних послуг та їх оплати надав суду такі документи:

- договір від 19.03.2013 № б/н, який укладено між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням позивача надати останньому відплатні юридичні послуги з питань, пов'язаних із підприємницькою діяльністю позивача в обсязі, на умовах і у строки, передбачені вказаним договором (п. 1.1 договору від 19.03.2013 № б/н). Під відплатними юридичними послугами за договором від 19.03.2013 № б/н слід розуміти надання виконавцем позивачеві правової допомоги у вирішенні спорів і суперечок за угодою, здійсненої між позивачем і відповідачем за наслідками укладення останніми Контракту (п. 1.2 договору від 19.03.2013 № б/н); платіжне доручення від 01.04.2013 № 1217 на суму 7.882.000,00 білоруських рублів, що еквівалентно 6.542,06 грн;

- договір від 28.11.2014 № 58/9, який укладено між позивачем та адвокатом Мінської міської колегії адвокатів Карней А.А. (далі - адвокат), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надати позивачеві послуги, пов'язані із представництвом інтересів останнього у судовому засіданні у справі № 910/20806/13, призначеного на 09.12.2013 у Господарському суді міста Києва; платіжне доручення від 09.12.2013 № 4569 на суму 3.732.000,00 білоруських рублів, що еквівалентно 3.097,56 грн;

- договір від 24.12.2013 № 60/9, укладений між позивачем та адвокатом Мінської міської колегії адвокатів Карней А.А. (далі - адвокат), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надати позивачеві послуги, пов'язані із представництвом інтересів останнього у судовому засіданні у справі № 910/20806/13, призначеного на 15.01.2014 у Господарському суді міста Києва; платіжне доручення від 13.01.2014 № 111 на суму 3.816.000,00 білоруських рублів, що еквівалентно 3.167,28 грн;

- договір від 03.02.2014 № 6/9, який укладено між позивачем та адвокатом Мінської міської колегії адвокатів Карней А.А. (далі - адвокат), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надати позивачеві послуги, пов'язані із представництвом інтересів останнього у судовому засіданні у справі № 910/20806/13, призначеного на 05.02.2014 у Господарському суді міста Києва; платіжне доручення від 03.02.2014 № 414 на суму 3.856.000,00 білоруських рублів, що еквівалентно 3.200,48 грн;

Суд дослідивши клопотання позивача із доданими до нього доказами, дійшов висновку про часткове задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Конституційним Судом України прийнято рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "МАКСИМА" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - Рішення). Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд покладає судові витрати позивача, які пов'язані зі сплатою останнім юридичних послуг, на відповідача в сумі 9.465,32 грн, тобто без урахування тих витрат, які були сплачені позивачем на користь приватного підприємця ОСОБА_1 за договором від 19.03.2013 № б/н.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПАРУС» (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 37013015, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь спільного відкритого акціонерного товариства «ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «МОДУМ-НАША КОСМЕТИКА» (220007, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Володько, буд. 6; реєстраційний номер 100092830, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 17.000,00 (сімнадцять тисяч) доларів США 00 центів; збитки в сумі 11.427,00 (одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) доларів США 00 центів; витрати по сплаті юридичних послуг в сумі 9.465,32 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн 32 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.544,35 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац