Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/23529/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23529/13 10.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УДК-ТРЕЙДИНГ"

про стягнення 54.028,17 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Волоха Д.М. - за довіреністю від 10.10.2013 № 25;

відповідача: не з'явилися;

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УДК-ТРЕЙДИНГ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 54.028,17 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на підставі укладеного між сторонами даного спору договору від 03.07.2013 року № ВТ 0228/13 із протоколом розбіжностей до нього, поставив відповідачеві товар, який останній отримав, але не оплатив у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 54.028,17 грн, з яких: 52.052,80 грн - основна заборгованість; 1.604,99 грн - пеня; 370,38 грн - 3 % річних.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54.028,17 грн у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23529/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено розгляду спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали, винесені судом у даній справі, надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "УДК-ТРЕЙДИНГ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 03 липня 2013 року № ВТ 0228/13 із протоколом розбіжностей до нього (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, поставляти (передавати у власність відповідача) згідно замовлення та накладних продукцію, а відповідач зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, приймати названу продукцію та оплачувати її (п. 1.1 Договору). Предметом поставки за Договором є продукти харчування (далі - товар) (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору, позивач зобов'язується поставити продукцію за цінами зазначеними у прайс-листі, затверджених сторонами. Ціна, асортимент та кількість поставленої продукції міститься у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковій формі. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару від позивача (п. 4.5 Договору).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що позивач та відповідач обов'язково по закінченню кожного кварталу укладають акт звірки по взаєморозрахунках. Звірка взаєморозрахунків може проводитися на вимогу одної із сторін, але не частіше як один раз на місяць.

Як передбачено сторонами у п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від простроченої суми коштів. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання договірних зобов'язань. Позивач нараховує пеню за прострочку оплати товару до того часу, поки відповідач не погасить заборгованість за поставлений товар у повному обсязі. Сторони домовилися, що строк позовної давності до вимог про стягнення пені становить три роки.

У разі прострочення оплати товару позивач має право вимагати від відповідача сплати трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості (п. 5.4 Договору).

У пункті 7.1 Договору його сторони визначили, що вказаний правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунку за поставлений товар - до моменту повної оплати поставленого товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар на загальну суму 112.815,78 грн, що підтверджується такими видатковими накладними, які підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені відбитками печатки останнього: від 04.07.2013 № ВТ000001013 на суму 61.495,70 грн; від 04.07.2013 № ВТ000001014 на суму 25.555,82 грн; від 01.08.2013 № ВТ000001290 на суму 25.764,26 грн (засвідчені копії вказаних накладних наявні у справі, їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Відповідачем частину отриманого товару повернуто позивачеві на загальну суму 60.762,97 грн, про що свідчать видаткові накладні на повернення товару, а саме: від 05.09.2013 № 60 на суму 6.394,20 грн; від 05.09.2013 № 62 на суму 24.906,93 грн; від 05.09.2013 № 64 на суму 29.461,84 грн (засвідчені копії накладних на повернення наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок прострочення відповідачем обов'язку за Договором, яке полягає в оплаті отриманого товару, відповідач у строк, закріплений у п. 4.5 Договору, вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 52.052,81 грн. У матеріалах справи міститься засвідчена копія Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013 по 16.09.2013, який підписаний з обох сторін спору і скріплений відбитками їх печаток (оригінал вказаного Акту оглянуто судом у судовому засіданні), у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.09.2013 складає 52.052,80 грн.

10 жовтня 2013 року позивачем надіслано відповідачеві лист-претензію від 10.10.2013 № 05, у відповідності до якого позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість, проте, дана вимога залишена останнім без виконання.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість, яка складає 52.052,81 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення правил здійснення ним господарської діяльності, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 1.604,99 грн, на підставі п. 5.2 Договору, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 відсотків річних в сумі 370,38 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості сторонами судового процесу до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в межах заявленої позивачем суми, тобто в розмірі 52.052,80 грн, оскільки клопотань про вихід за межі позовних вимог заінтересованою стороною суду не надано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.604,99 грн та трьох відсотків річних в сумі 370,38 грн визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УДК-ТРЕЙДИНГ" (02140, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориса Гмирі, буд. 2, квартира 63; ідентифікаційний код 38567317, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 51; ідентифікаційний код 38205243, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 52.052,80 (п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят дві) грн 80 коп.; пеню в сумі 1.604,99 (одна тисяча шістсот чотири) грн 99 коп.; 3 % річних в сумі 370,38 (триста сімдесят) грн 38 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац