Постанова

від 18.02.2014 по справі 801/563/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2014 року Справа №801/563/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Бурова О.Д., довіреність від 21.01.2014 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим про стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.03.2013 року по 31.07.2013 року у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 4123,08 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим проводить виплату пенсій по інвалідності громадянам м. Євпаторія, нарахованих внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання", Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує страхові виплати і надає соціальні послуги певної категорії осіб, за наявності необхідного переліку документів. Якщо потерпілою особою документи не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, він продовжує отримувати суми пенсії, що належить йому з Пенсійного фонду України, після чого між фондами надалі проводяться відповідні розрахунки. Між тим, Фонд соціального страхування не прийняв до відшкодування суми витрат на виплату і доставку пенсій за період з серпня 2013 року по жовтень 2013 року на виплату ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у загальному розмірі 4123,08 гривень, у тому числі: основний розмір пенсії - 1542,32 гривень, щомісячна адресна цільова допомога - 2576,00 гривень та видатки на поштові послуги - 4,76 гривень. Пенсійний фонд України вважає відмову відповідача відшкодувати зазначені суми безпідставною, та такою, що порушує вимоги законодавства та завдає шкоди інтересам держави в особі позивача.

Позивач явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені завчасно та належним чином.

Представник відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 04.03.2003 року Фондом провадяться відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою зазначених пенсій, однак відшкодування витрат на виплату та доставку адресної допомоги до такої пенсії постановою не передбачено. Більш того, відповідно до постанови КМУ "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік" №626 від 21.07.2010 року дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії здійснюється за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Щодо стягнення суми основного розміру пенсії, то вважає ці вимоги також безпідставними, оскільки в пенсійних справах вказаних пенсіонерів відсутні належні документи, які б підтверджували, що вони є особами, які мають право на отримання пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або в них взагалі відсутня пенсійна справа чи нещасний випадок відбувся за межами України.

Суд, враховуючі, що наявні у справі документи свідчать про те, що позивач не втратив наміру щодо вирішення спору у судовому порядку, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, у тому числі письмові заперечення відповідача проти позову, враховуючі скорочений термін розгляду справи, передбачений ст. 122 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі матеріалів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року та листопад 2013 року (а.с.11-14).

Під час підписання актів виникла розбіжність у сумі 4123,08 гривень, причиною якої стала незгода відповідача відшкодовувати виплату витрат на виплату та доставку пенсій трьом пенсіонерам та державної адресної допомоги одному пенсіонеру, про що були складені відповідні списки осіб, не прийнятих до заліку.

Перевіряючи наявність підстав для відшкодування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, судом було встановлено наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надається, зокрема, пенсія за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зокрема, надається пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, а також чи передавалися цими підприємствами особові справи потерпілих до Фонду.

В матеріалах справи маються акти про нещасні випадки, згідно яких пенсіонери ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дійсно отримали травми внаслідок нещасних випадків на виробництві та довідки МСЕК про інвалідність внаслідок отриманих травм (а.с.15-23).

Так, матеріалами справи, зокрема, складеним належним чином актом про нещасний випадок на виробництві від 07.12.1987 № 1, витягом з акту огляду у ВТЕК до довідки сер. МСЕ № 006839 підтверджується, що з ОСОБА_3 на МПМК-463 по Агропробуду № 2 під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав трудове каліцтво, у зв'язку з чим йому безстроково встановлена інвалідність 2-ої групи.

Факт отримання трудового каліцтва під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_4 підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 10.03.1981 року № 1, відповідно до якого встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_4 стався на Будівельно - монтажному управлінні № 1, та витягом з акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ-25 ВВ № 011585, яким ОСОБА_4 встановлена інвалідність 3-ої групи, безстроково.

Факт отримання ОСОБА_5 трудового каліцтва підтверджується належним чином складеним актом про нещасний випадок на виробництві від 20.08.1982 року № 49, відповідно до якого встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_5 стався на т/х «ПСКОВ» Далекосхідного морського парохідства та витягом з акту огляду у МСЕК до довідки сер. 12-АС № 10068, яким ОСОБА_5 встановлена інвалідність 3-ої групи, безстроково.

Відсутність у вищевказаних витягах з акту огляду у МСЕК по особам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 даних про відсоток втрати ними працездатності не позбавляє відповідача обов'язку відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій вказаним особам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані пенсіонери отримують пенсію саме як потерпілі від нещасних випадків на виробництві та страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, а в разі здійснення таких виплат органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.7 Закону №2272-ІІІ від 22.02.2001 року встановлено, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Потерпілі, документи яких не передані до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторія АР Крим, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати з виплати зазначеної пенсії. При цьому правомірність призначення Управлінням пенсії по інвалідності окремим особам не є предметом розгляду у даній справі. Дана позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 21-361а11, № 21-165а12.

Пунктами 6 та 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим для вирішення спірних відносин.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 року №166 «Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги» розмір оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги становить 0,79 % від її суми у місті та 1,56 % у селі.

З урахуванням зазначеного вище, обґрунтованими є також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4,76 гривень поштових витрат на доставку основного розміру пенсії ОСОБА_4

Таким чином, загальна сума витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії, що має бути відшкодована відповідачем позивачу за період з 01.08.2013 року по 30.11.2013 року пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 становить 1547,08 гривень, де 1542,32 гривень основний розмір пенсії та 4,76 гривень - поштові витрати на доставку основного розміру пенсії.

Щодо інших позовних вимог про стягнення витрат на адресну допомогу ОСОБА_2 у розмірі 2576,00 гривень, суд зазначає наступне.

Виплата пенсій, відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п.2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже суд дійшов висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Посилання позивача на те, що оскаржувана державна цільова допомога та видатки на поштові послуги у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах є необґрунтованими, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.

Окрім того, відповідно до п.3 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та "державна адресна допомога до пенсії з витратами на її доставку" до нього не входить.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265.

Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги у розмірі 2576,00 гривень відсутні.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії у сумі 1547,08 гривень, в інший частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 18.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 21.02.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Євпаторія АР Крим на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності за період з 01.08.2013 року по 30.11.2013 року у сумі 1547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім ) гривень 08 копійок на р/р 2560970445312 у КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ЄДРПОУ 22300412.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.