Постанова

від 23.01.2007 по справі 11/282-06-7639

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11/282-06-7639

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" січня 2007 р. Справа № 11/282-06-7639

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Іоффе С.Б.,

за участю представників:

Від позивача: Макаренко М.А.

Від відповідача: Напалкін В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу ТОВ „Хендлінгова компанія „Одесавіасервіс”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від  18 вересня 2006 року                    

у справі №  11/282-06-7639                                                                                                                                                                                                                                                                                   

за позовом ЗАТ „Торговий дім „Люксембурзький”, м. Одеса

до ТОВ „Хендлінгова компанія „Одесавіасервіс”, м. Одеса

про стягнення 1672,51 грн.

    ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ЗАТ „Торговий дім „Люксембурзький” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Хендлінгова компанія „Одесавіасервіс” про стягнення 1534 грн. 47 коп. боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений товар згідно з договорами № 257 від 13.01.2004 р. та № 69 від 01.01.2005 р., а також 96 грн. 67 коп. втрат від інфляції та 41 грн. 37 коп. три процента річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року у справі (суддя – Власова С.Г.)  позов задоволено  повністю з мотивів доведеності позовних вимог. Рішення мотивоване тим, що згідно з укладеним між сторонами договором № 257 від 13.01.2004 р.  позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1534 грн. 47 коп., що підтверджується товарно –транспортними накладними, за який останній у встановлений строк не розрахувався. А тому суд керуючись вимогами ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 625 ЦК України про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен за вимогою кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, позов задовольнив повністю.

          Компанія у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права. При цьому скаржник заперечень по суті спору не висловлює, а посилається лише на те, що ані яким чином не був повідомлений про існування цієї справи і про те, що судом прийнято оскаржуване рішення дізнався взагалі від державного виконавця.

          Заявлене в судовому засіданні 23.01.2007 року представником відповідача клопотання про скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд у зв'язку з оплатою 22.01.2007 року суми основного боргу в розмірі 1534 грн. 47 коп. колегією суддів відхилено з огляду на те, що воно не ґрунтується на положеннях чинного Господарського процесуального кодексу України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

          Згідно висновку господарського суду  першої інстанції та доказам, що містяться в матеріалах справи, 13.01.2004 року між Товариством (постачальник) та Компанією (покупець) було укладено договір № 257, за умовами якого позивач зобов'язався щомісячно поставляти кондитерські вироби в асортименті та кількості згідно з заявками відповідача, а останній зобов'язався прийняти й оплатити кожну поставлену партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних протягом 10-ти календарних днів з моменту фактичного отримання товару. За порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

          На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач за товарно-транспортними накладними № 16900 та № 16954 від 16.08.2005 р. поставив відповідачеві товар загальною сумою 1534 грн. 47 коп., що останнім не заперечується.

          Належних доказів про оплату отриманого за зазначеними накладними товару відповідач суду не надав і їх в матеріалах справи не міститься.

          Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,  не  пов'язаних  з  особистим,  сімейним,  домашнім  або  іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За розрахунками позивача, які відповідачем не оспорені, втрати позивача від знецінення грошових коштів за час прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання складають 96 грн. 67 коп., а три проценти річних за користування чужими коштами –41 грн. 37 коп.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними і підставно були задоволені місцевим господарським судом.

          Наявні у справі свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ „Хендлінгова компанія „Одесавіасервіс”, свідоцтво про реєстрацію платника податку та довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/4029 від 19.07.2006 р. свідчать про те, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом відповідач зареєстрований за юридичною адресою м. Одеса, Аеропорт Одеса. Така ж саме адреса відповідача зазначена ним в укладених з позивачем договорах постачання та товарно-транспортних накладних на поставку товару.

          Саме за цією адресою відповідачу господарським судом Одеської області надсилалися ухвали про порушення провадження у даній справі та про відкладення  розгляду справи. Проте, зазначені ухвали відділенням зв'язку поверталися назад  до господарського суду  з відміткою, що „адресат вибув” та „за даною адресою не існує”.

          Згідно з вимогами чинного законодавства юридична особа зобов'язана знаходитися за своєю юридичною адресою і невиконання зазначених вимог тягне за собою скасування державної реєстрації юридичної особи.

          Належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач в установленому законом порядку змінив свою юридичну адресу та повідомив про це податкові органи та свого контрагента за договорами постачання відповідач суду не надав.

          Між тим, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. А тому наявні у справі примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, що були повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув” та „ адресата за даною адресою не існує”, з урахуванням конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає належними доказами виконання господарським судом першої інстанції обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про день, час і місце розгляду справи.

          З огляду на вищевикладене колегія суддів відхиляє як неспроможне посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального  права при розгляді даної справи.          

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  18 вересня 2006 року  у справі № 11/282-06-7639 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Хендлінгова компанія „Одесавіасервіс” - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.                                                                               

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                  Шевченко В. В.