Рішення

від 12.05.2009 по справі 11-07/2344-18/71/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-07/2344-18/71/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                          Справа №  11-07/2344-18/71/09

Суддя   Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спецторг-Агро” (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирське, вул. Садова, 49)

до закритого акціонерного товариства “БАН” (69057, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 3)

про стягнення 519293,84 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Калініна Ю.О. (довіреність № 7 від 25.10.2008 р., паспорт серії СВ №393642 від 05.06.2001 р.);

від відповідача: Дерев'янко І.О. (довіреність № 05 від 02.02.2009 р., паспорт серії СА №535559 від 09.09.1997 р.), в судове засідання 12.05.2009 р. –не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

У зв'язку із скасуванням Запорізьким апеляційним господарським судом ухвали господарського суду Запорізької області від 03.12.2008 р. у справі № 11-07/2344 (ухвала про повернення позовної заяви), матеріали справи № 11-07/2344 були направлені на розгляд до господарського суду Запорізької області. Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. № 222 від 12.03.2009 р. справа № 11-07/2344 передана на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 17.03.2009 р. матеріали справи № 11-07/2344 прийнято до провадження суддею Носівець В.В. з присвоєнням справі № 11-07/2344-18/71/09. Справу призначено до розгляду на 15.04.2009 р. У розгляді справи оголошувалась перерва до 12.05.2009 р. В судовому засіданні 12.05.2009 р., за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Первісно товариством з обмеженою відповідальністю “Спецторг-Агро” (далі –           ТОВ “Спецторг-Агро”) були заявлені позовні вимоги про стягнення з закритого акціонерного товариства “БАН” (далі –ЗАТ “БАН”) 647 161,65 грн. (513 447,00 грн. –основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 24 896,74 грн. –інфляційних збитків за період з 01.09.2006 р. по 01.12.2006 р.; 21 745,03 грн. –3% річних; 44 162,59 грн. –пені; 42 910,29 грн. –неодержаного прибутку), на підставі Договору купівлі-продажу № 05/30-01 від 30.05.2006 р., ст.ст. 526, 549, 655, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 664, ст. 692 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 216, 225, 226, 230, 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). У позовній заяві позивач зазначав, що 30.05.2006 р. між ним та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 05/30-01 та 31.05.2006 р. підписана Специфікація, на виконання умов якого (Договору) ТОВ “Спецторг-Агро” поставило ЗАТ “БАН” товар за накладними на загальну суму 858 600,00 грн. Відповідач товар оплатив лише частково, на суму 485 467,00 грн., залишаючись таким чином винним позивачу 373 133,00 грн. 25.02.2008 р. ТОВ “Спецторг-Агро” надсилало на адресу відповідача претензію, яка останнім була залишена без задоволення. На думку позивача, ЗАТ “БАН” повинно було сплатити суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, відшкодувати інфляційні збитки за період з 01.09.2006 р. по 01.12.2006 р., сплатити 3% річних та пеню. Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказував, що 10.12.2006 р. учасники ТОВ “Спецторг-Агро” прийняли рішення про розміщення грошових коштів, які мали б отримуватись від ЗАТ “БАН”, на депозитному рахунку у банку, проте внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу, позивач не одержав відповідний доход, що також має бути відшкодовано ЗАТ “БАН”.

В судовому засіданні 15.04.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Представник же відповідача в судовому засіданні 15.04.2009 р. проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд залишити позов без задоволення. Зазначив, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 180 ГК України під час укладення господарського договору сторони в будь-якому випадку повинні погодити предмет (зокрема, кількість продукції), ціну та строк дії договору. Проте, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу не містить вказівки на кількість товару, а відсилає до Специфікації, яка також не містить вказаного зазначення. Таким чином, Договір купівлі-продажу № 05/30-01 від 30.05.2006 р., на думку відповідача, є неукладеним у понятті ч. 2 ст. 180 ГК України. У зв'язку із викладеним, ЗАТ “БАН” вважає, що і вимоги позивача стосовно компенсації втрат від інфляції, стягнення 3% річних, неодержаного прибутку є недоречними. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Заявою від 07.05.2009 р. № 07/05-01 ТОВ “Спецторг-Агро” змінило підстави позову та зменшило суму позовних вимог, а саме: просило суд стягнути з відповідача 519293,84грн. (447 100,00 грн. –основного боргу; 62 574,16 грн. –інфляційних збитків за період з березня 2008 р. по квітень 2009 р.; 9 619,68 грн. –3% річних), на підставі ст.ст.11, 205, 207, 530, 625, 655, 662, 664, 692, ЦК України та ст. 174 ГК України. Вказана заява відповідала приписам ст. 22 ГПК України, не суперечила чинному законодавству України, була прийнята судом до розгляду та задоволена. Судом розглядаються змінені та зменшені позовні вимоги.

В судовому засіданні 12.05.2009 р. представник ТОВ “Спецторг-Агро” підтримав змінені позовні вимоги, викладені у вказаній заяві, та зазначив, що частково погоджується із правовою позицією відповідача. Так, вказав, що відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину. Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Позивач зауважив, що між сторонами склались господарські правовідносини, що породили взаємні права та обов'язки, які полягали у тому, що ТОВ “Спецторг-Агро” передав у власність ЗАТ “БАН” товар –солод житній, а ЗАТ “БАН” прийняв товар та частково оплатив його вартість, тобто фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу. Представник ТОВ “Спецторг-Агро” зазначив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 858 600,00 грн. Відповідач прийняв товар та розрахувався за нього частково, на суму 411 500,00 грн., залишаючись винним ТОВ “Спецторг-Агро” 447 100,00 грн. При цьому, представник позивача, посилаючись на ст. 530 ЦК України, вважає, що відповідач повинен був сплатити грошові кошти за поставлений, за видатковими накладними, товар, протягом 1 місяця від дня пред'явлення відповідної вимоги. Така вимога, викладена у претензії, і була направлена відповідачу 25.02.2008 р. Претензія була отримана відповідачем 29.02.2008 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 28525. Отже відповідач, на думку позивача, зобов'язаний був у строк до 29.03.2008 р. сплатити саме ті суми заборгованості, що вказані у претензії, але ЗАТ “БАН” зроблено це так і не було. Таким чином, змінені позовні вимоги, на думку позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Представник ЗАТ “БАН” в судове засідання 12.05.2009 р. за викликом не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із п. 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та пояснення в судовому засіданні 15.04.2009 р. представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Спецторг-Агро” (позивач у справі) поставило ЗАТ “БАН” (відповідач у справі) товар (солод житній) за накладними:

-     № РН-0002 від 06.06.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0007 від 19.06.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0010 від 23.06.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0014 від 30.06.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0018 від 07.07.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0020 від 14.07.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0024 від 25.07.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0032 від 14.08.2006 року на суму 95400,00 грн.;

-     № РН-0037 від 28.08.2006 року на суму 95400,00 грн.;

на загальну суму 858 600 грн.

          Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання цінностей, де міститься відбитки печатки та підписи уповноважених осіб позивача (копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

          Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 411500,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи. залишок вартості солоду житнього, який дорівнює 447100,00 грн., відповідачем не був сплачений.

Претензією від 25.02.2008 р. № 0225/01 ТОВ “Спецторг-Агро” зверталось до ЗАТ“БАН”, де повідомляло, що станом на 20.02.2008 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договорами: № 05/29-01 від 29.05.2006 р., № 05/30-01 від 30.05.2006 р., № 05/30-02 від 30.05.2006 р. складає 696 560,60 грн., із яких за Договором № 05/30-01 від 30.05.2006 р. - 286 200,00 грн. (а саме, за видатковими накладними:    № РН-0024 від 25.07.2006 р. на суму 95 400,00 грн., № РН-0032 від 14.08.2006 р. на суму 95 400,00 грн., № РН-0037 від 28.08.2006 р. на суму 95 400,00 грн.), та просило розглянути претензію, надати відповідь, згідно із приписами ст.ст. 7-9 ГПК України та перерахувати вказану суму на рахунок позивача.

Претензія від 25.02.2008 р. № 0225/01 була вручена відповідачу 29.02.2008 р., про що свідчить особистий підпис його представника на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Оскільки заборгованість відповідачем залишилась несплаченою, позивач вимушений був звернутись до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення 447100,00 грн. –основного боргу; 62 574,16 грн. –інфляційних збитків за період з березня 2008 р. по квітень 2009 р.; 9 619,68 грн. –3% річних.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних та довіреностей, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови продажу товару, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту заяви про зміну (зменшення) позовних вимог від 07.05.2009 р. № 07/05-01, уточненого розрахунку до заяви про зміну (зменшення) позовних вимог від 07.05.2009 р., претензії від 25.02.2008 р. № 0225/01, пояснень представника позивача під час судового розгляду даної справи –доводи ТОВ “Спецторг-Агро” зводяться до того, що до стягнення з ЗАТ “БАН” на користь позивача підлягає 447100,00 грн., однак, вимогу про сплату боргу і виконання боржником свого господарського зобов'язання пред'явлено лише на суми, вказані у претензії від 25.02.2008 р. № 0225/01, що відповідають трьом спірним накладним № РН-0024 від 25.07.2006 р. на суму 95 400,00 грн., № РН-0032 від 14.08.2006 р. на суму 95 400,00 грн., № РН-0037 від 28.08.2006 р. на суму 95 400,00 грн.

Факт несплати відповідачем поставленого позивачем товару, зокрема, на суму 286 200,00 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи.

Таким чином, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 286 200,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Щодо стягнення з відповідача 160900,00 грн. основного боргу, суд зауважує, що із матеріалів справи вбачається, що відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 28.11.2008 р., про що свідчить вхідний штам канцелярії суду (вх. № 12042/11-05 від 28.11.2008 р.), не вважався таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 160900,00 грн., оскільки позивач не звертався до нього із вимогою (претензією) про виконання свого грошового зобов'язання (не надав документальних доказів такого звернення раніше), а відтак його обов'язок щодо сплати боргу, в цій частині, не настав.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, в частині стягнення з ЗАТ “БАН” 160 900,00 грн. основного боргу суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із безпідставністю та передчасністю їх пред'явлення.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків від інфляції за період часу з березня 2008 р. по квітень 2009 р. в розмірі 62 574,16 грн. та 3% річних за період часу з 29.03.2008 р. по 12.05.2009 р. в сумі 9 619,68 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до уточненого розрахунку суми позову, збитки від інфляції за період часу з березня 2008 р. по квітень 2009 р. складають 62 574,16 грн., 3% річних за період часу з 29.03.2008 р. по 12.05.2009 р. складають 9 619,68 грн.

Наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції у розмірі 62 574,16 грн. є необґрунтованим.

Суд вважає, що період, з якого позивач повинний обчислювати прострочення сплати боргу, починається з 30.03.2008 р., оскільки частиною 1 статті 7 ГПК України встановлено, що претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії; а період нарахування інфляції на суму боргу позивач повинний обчислювати із квітня 2008 р., з огляду на приписи листа ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 р.

Зважаючи на викладене, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції за період часу з квітня 2008 р. по квітень 2009 р. в розмірі 54 805,41 грн., підлягає задоволенню судом. В частині ж стягнення з ЗАТ “БАН” 7 768,75 грн. збитків від інфляції суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку із необґрунтованістю нарахованої суми.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 9 603,22 грн. суд вважає необґрунтованим. На думку суду, стягненню з відповідача за період часу з 29.03.2008 р. по 12.05.2009 р. підлягає сума 9 603,22 грн. 3% річних, а не 9619,68. Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в частині стягнення 9603,22 грн., в частині ж стягнення з ЗАТ “БАН” 16,46 грн. 3% річних суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку із необґрунтованістю нарахованої суми.

Судові витрати покладаються на сторонни, пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “БАН” (69057, м. Запоріжжя, вулиця Тамбовська, 3; код ЄДРПОУ 00379749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спецторг-Агро” (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирське, вул. Садова, 49; код ЄДРПОУ 34157093; п/р № 26001315419271 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010) 286200 (двісті вісімдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу; 54 805 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 41 коп. втрат від інфляції; 9 603 (дев'ять тисяч шістсот три) грн. 22 коп. 3% річних; 3 506 (три тисячі п'ятсот шість) грн. 09 коп. державного мита та 79 (сімдесят дев'ять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя                                                                                                                        В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22.05.2009р.