9/345-08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30.04.09р.
Справа № 9/345-08
За позовом Позивач 1 - Приватне підприємство "Добриня", м.Миколаїв Позивач 2 - Приватне підприємство "Фіаніт", м.Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імтрейд Групп", м. Дніпропетровськ
Третя особа-1: Приватне підприємство "Реарді", м.Дніпропетровськ
Третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНЕЖ", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення 600 000,00 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання-спеціалісті Бобир Ю.В.
Представники:
Від позивача-1 - Чухоненко М.С. - представник, довіреність №2 від 30.12.08р.
Від позивача-2 - Чухоненко М.С. - ю/к, довіреність № 2 від 30.12.08р.
Від відповідача - Кучер С.В. - ю/к, довіреність від 10.11.08р.
Від третьої особи- 1 - представник не з"явився.
Від третьої особи- 2 - представник не з"явився.
СУТЬ СПОРУ:
ПП "Добриня" та ПП "Фіаніт" звернулося у грудні 2008 року із позовом до ТОВ "Імтрейд Групп", в якому (з урахуванням уточнень від 22.04.09р.) просять суд:
1) винести рішення про вилучення з цивільного обороту товари, що виготовлені після 31.12.2007р. та містять інформацію на упаковці марки „TVIST”, що вони вироблені на замовлення ТОВ „Імтрейд Групп”, виробником ПП „Добриня” та про те, що товар було виготовлено з дотриманням ТУУ 15.3-32508979-001-2004;
2) винести рішення про розпакування таких товарів та знищення плівки (упаковки), в яку вони були запаковані з подальшим поверненням сировини власнику;
3) визнати дії ТОВ „Імтрейд Групп” проявом недобросовісної конкуренції;
4) стягнути з ТОВ „Імтрейд Групп” разове грошове стягнення на користь ПП „Добриня” за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме незаконне використання комерційної назви в продовж 2008 року в розмірі 300000,00 грн.;
5) стягнути з ТОВ „Імтрейд Групп” разове грошове стягнення на користь ПП „Фіаніт” за незаконне використання в продовж 2008 року стандарту ТУУ 15.3-32508979-001-2004, власником якого є ПП „Фіаніт” в розмірі 300000,00 грн.
Позовні вимоги Позивачів обґрунтовуються тим, що у теперішній час ТОВ „Імтрейд Групп”, порушуючи чинне законодавство здійснює обробку та розфасування сировини (горіхів фісташки), а також торгівлю даними товарами із використанням торгівельної марки „TVIST”, із зазначенням на її упаковці інформації, про те, що виробником зазначеної продукції є ПП „Добриня” та технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004, право власності на які належить ПП „Фіаніт”. При цьому вказана продукція була запакована в плівку, яка була виготовлена та розфасована невідомим виробником, який діяв без дозволу ПП „Добриня” на використання назви та без дозволу ПП „Фіаніт” робити посилання на зазначені технічні умови. Вказують, що до того ж Відповідач розміщує на плівці, в яку фасується товар відомості, які не відповідають технічним умовам ТУУ 15.3-32508979-001-2004.
Позивачі вказують на те, що згідно ст. 23 Господарського процесуального кодексу України, вони виступають в даному судовому процесі самостійно.
При цьому Позивач-1 вважає, що ТОВ „Імтрейд Групп”, порушуючи чинне законодавство, незаконно використовує комерційне фірмове найменування виробника ПП „Добриня” чим наніс йому шкоду, яка оцінюється у розмірі 300000,00 грн.
Позивач-2 зі своє сторони також вважає, що ТОВ „Імтрейд Групп”, всупереч чинному законодавству своїми діями по виробництву вказаної продукції порушує права ПП „Фіаніт”, як підрядника за договором підряду №01-01/2006 від 01.03.2006р., та незаконно використовує технічні умови ТУУ 15.3-32508979-001-2004, право власності на які належить ПП „Фіаніт”, наніс йому шкоду у розмірі 300000,00 грн.
В своїх обґрунтуваннях обидва Позивачі спираються на положення ст. ст. 420, 432, 461, 481, 492 Цивільного кодексу України, ст. 155 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, ст. ст. 1, 15 Закону України „Про стандартизацію”, ч.1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Відповідач позов не визнає. У своєму відзиві на позов вказує на те, що комерційне найменування „Добриня” не підлягає правовій охороні як об'єкт інтелектуальної власності, оскільки найменування „Добриня” не дає можливості вирізнити одну особу з поміж інших та вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності, що не відповідає приписам п.1 ст. 489 Цивільного кодексу України. Окрім того, Відповідач вказує на те, що використання технічних умов без згоди власника не є порушенням прав інтелектуальної власності, у зв'язку із чим Позивач-2 не мав права посилатися на п.2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, як на підставу звільнення від сплати державного мита. Також Відповідач не визнає вимоги Позивача-2 визнати дії Відповідача проявом недобросовісної конкуренції, оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України, розгляд спорів про недобросовісну конкуренцію не є підвідомчими господарському суду.
До участі у справі було залучено ПП „Реарді” у якості третьої особи-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Як пояснила Третя особа-1 вона не має будь-яких відносин зі сторонами по справі: ні з ПП „Добриня”, ні з ПП „Фіаніт”, ні з ТОВ „Імтрейд Групп”, а постачальником товару фісташок під торговою маркою „TVIST” у мережу супермаркетів „Большая ложка” є ТОВ „СЕНЕЖ”, згідно договору поставки №1491 від 01.01.2008р. Вказує, що відповідно до умов вищевказаного договору (п.10.7) усю матеріальну відповідальність за поставлений товар несе постачальник - ТОВ „СЕНЕЖ”. Просила розглянути справу за відсутності свого представника.
До участі у справі було залучено ТОВ „СЕНЕЖ” у якості третьої особи-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа-2 письмових пояснень у справі не надала. Представник Третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, у зв'язку із чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 30.04.09р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
У відповідності до умов договору підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп”, як „Замовником” (надалі по тексту - Відповідач) та Приватним підприємством „Фіаніт”, як „Підрядником”, (надалі по тексту –Позивач-2), Позивач-2 взяв на себе зобов'язання виконати роботи по обжарюванню та подальшій розфасовці горіхів арахісу, а також по розфасовці фісташкових горіхів, що належать Позивачу.
Згідно п. 2.2. зазначеного Договору підряду вказані роботи, у відповідності з ст. 838 Цивільного кодексу України, можуть бути виконані субпідрядником, якого Підрядник залучає до виконання робіт на договірних підставах. При цьому Підрядник залишається відповідальним перед Замовником за результат роботи субпідрядника та повідомляє йому назву субпідрядника з наданням копії відповідної підстави його співробітництва з субпідрядником, для того щоб вказати на упаковці продукції, яка передається Замовнику субпідрядника в якості Виробника, а саме: Виробник ПП „ДОБРИНЯ”, м.Миколаїв-46, вул. Кіровоградська, 23 А.
Згідно умов п. 2.2. зазначеного договору підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006 р. ПП „Фіаніт” усі роботи були дорученні ПП „Добриня”, з котрим ПП „Фіаніт” уклало відповідну угоду, а саме договір субпідряду № 03-03/06 від 03.03.2006 року.
Окрім того, згідно додатковій угоді № 1 до договору підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006р. всі роботи виконуються з матеріалів (сировини) Замовника, яка була передана Підряднику по актам прийому-передачі давальницької сировини.
Як вбачається із технічних умов „Сухофрукти, горіхи та насіння” ТУУ 15.3-32508979-001-2004 (із подальшими змінами №1 від 01.03.2006р.), що вводяться вперше з 01.11.2004р., мають строк дії до 31.12.2009р., були затверджені держпотребстандартом України Державним підприємством ”Одеській регіональний центр стандартизації метрології та сертифікації” 01.11.2004 р. за № 095/005261 та відповідають вимогам санітарного законодавства України, згідно висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи № 05.03.02.-07/40481 від 12.10.2004р. та №05.03.02-7/48701 від 27.10.2005р., Позивач-2 є власником цих технічних умов, які не можуть бути повністю або частково відтворені, тиражовані і розповсюджені без згоди підприємства держателя оригіналу технічних умов.
Згідно додатковій угоді № 2 до договору підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006р. строк дії цього договору було встановлено до 31.12.2007р.
Як вказує Позивач-2, після закінчення строку дії договору він не приймав більше від Відповідача сировину для подальшої обробки та фасування.
Проте у теперішній до мережі роздрібної торгівлі надходять фісташки торгівельної марки „TVIST”, які згідно даних зазначених на упаковці були вироблені 12.01.08р. та 21.09.08р., що підтверджується зразками цього товару наданими Позивачами до матеріалів справи.
Як вбачається із інформації на зворотній стороні упаковки цього товару, його було виготовлено на замовлення ТОВ „Імтрейд Групп” Україна м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12, тобто Відповідача.
При цьому на упаковці цього товару також зазначено, що виробником зазначеної продукції є ПП „Добриня”, тобто Позивач-1, який дотримувався технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004.
Окрім того, на плівці у яку розфасований зазначений товар фісташок, містяться відомості які не відповідають технічним умовам ТУУ 15.3-32508979-001-2004, а саме: на упаковці з фісташками торгівельної марки „TVIST”, які були вироблені 12.01.08р., та 21.09.08р., вказано, що 100 г продукту містять: 2418 кдж/584 ккал, білків 19 г, вуглеводів 16 г, жирів 50 г, а також на упаковці вказано, що продукт не містить холестерину. На відміну від цього у Додатку А, змін № 1 до умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004 вказано, що фісташки смажені у шкарлупі з сіллю та без сілі повинні відповідати наступним технічним вимогам в 100 г продукту повинно міститься: жирів 46 г, білків 26 г, вуглеводів 19 г, енергетична цінність має становити 635 Ккал, а відомості про наявність у продукті холестерину у технічних умовах не визначені.
Також вказані на упаковці зазначеного товару фісташок торгівельної марки „TVIST”, данні щодо вимог зберігання продукту. які були вироблені 12.01.08р. та 21.09.08р., не відповідають вимогам технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004, оскільки на упаковці цього товару вказано, що потрібно зберігати товар при температурі не вище 200 С та відносній вологості не вище 70%, термін зберігання не вище 12 місяців, у той час як у п. 6 технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004 зазначено, що термін придатності при температурі зберігання від 100 С до 200 С, та відносній вологості повітря 70-75% складає для фісташок 2 роки з дня розфасовки.
Відповідач надав докази (обортно-сальдові відомості по рахунку 10, 11 і 12 "місця зберігання; необортні активи") про відсутність у нього обладнання для виготовлення та пакування горіхів фісташок.
Водночас Відповідач не визнає того факту, що з 01.01.2008р. саме він є замовником зазначеної продукції фісташок під торгівельною маркою „TVIST” та має нести відповідальність за її розповсюдження.
Як пояснило Приватне підприємство „Реарді” (надалі за текстом –Третя особі-1), в торговій мережі якого представником Позивачів були придбані зразки вказаних товарів, вона не має будь-яких відносин зі сторонами по справі: ні з ПП „Добриня”, ні з ПП „Фіаніт”, ні з ТОВ „Імтрейд Групп”, а постачальником товару фісташок під торговою маркою „TVIST” у мережу супермаркетів „Большая ложка” є ТОВ „СЕНЕЖ”, згідно договору поставки №1491 від 01.01.2008р. Вказує, що відповідно до умов вищевказаного договору (п.10.7) усю матеріальну відповідальність за поставлений товар несе постачальник - ТОВ „СЕНЕЖ”.
Товариство з обмеженою відповідальністю „СЕНЕЖ” (надалі за текстом –Третя особа-2) будь-яких пояснень у справі не надало.
Отже, слід визнати, що вказана продукція, яка в теперішній час реалізується в торговій мережі була виготовлена та розфасована виробником, особа якого не встановлена на час розгляду судом, але який діяв від імені Відповідача, як замовника, без дозволу Позивача-1 на використання його назви та без дозволу Позивача-2 на використання належних цій особі технічних умов.
Як вказують Позивачі, після припинення дії договору підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006 року залишки пакувальної плівки, яка використовувалась для розфасування товару під торговою маркою „TVIST” та містила у собі відомості про виробника - ПП „Добриня” та належні ПП „Фіаніт” технічні умови ТУУ 15.3-32508979-001-2004, були передані Відповідачу.
Позивачем також були надані до матеріалів справи зразки фісташок, які придбані 25.02.2009р. в мережі магазинів, що належать ПП „Реарді”, на упаковці яких вказано, що вони виготовлені на замовлення ТОВ „Імтрейд Групп”, а їх виробником є ТОВ „ФУД ІМПАЙР”.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що саме Відповідач до цього часу є замовником на виготовлення продукції фісташок під торговою „TVIST”, яка була виготовлена та упакована після 31.12.2007р., а відтак доведено вину Відповідача у неправомірному використанні на упаковці цієї продукції найменування колишнього виробника цієї продукції ПП „Добриня” та позначень про те, що ця продукція вироблена із дотриманням технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004, які належать ПП „Фіаніт”.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача-1 та Позивача-2, кожний із яких виступає у даному спорі самостійно, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч.1 і 2 ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Згідно вимог ст. 432 Цивільного Кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Згідно ст. 155 Господарського Кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.
Згідно з ч. 489 Цивільного кодексу України, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Як вбачається із наданих до справи матеріалів, Позивач-1 не надав доказів на підтвердження наявності ознак комерційного найменування „Добриня”, ані набуття права на торговельну марку „Добриня”.
Таким чином, позначення на упаковці товару фісташок, що вироблялися з 01.01.2008р. під торговою маркою „TVIST”, інформації про те, що виробником цих товарів є Приватне підприємств „Добриня”, не є порушенням права інтелектуальної власності ані на комерційне найменування, ані на торговельну марку.
З огляду на відсутність факту порушення Відповідачем прав інтелектуальної власності Позивача-1 на комерційне найменування або на торговельну марку, у суду відсутні підстави для застосування на вимогу Позивача до Відповідача положень ст. 432 Цивільного кодексу України.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 90 Цивільного кодексу України, юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
З огляду на вищевказані положення чинного законодавства, саме Позивач-1 мав виключне право на використання своєї назви - ПП „Добриня” в якості виробника товару при виконанні вимог договору підряду № 01-01/2006 от 01.03.2006р.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського кодексу України, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Згідно до ч. 2 ст. 32 Господарського кодексу України, недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.
Стаття 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” визначає, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Як вбачається із встановлених обставин, у Позивача-1 склалася певна ділова репутація серед виробників зазначеного товару фісташок, тому, оскільки Позивач-1 не надавав права Відповідачу на використання свого імені при виробництві цього товару, починаючи з 01.01.2008р., а Позивач-2 не надавав права на використання належних йому технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004, дії Відповідача та невстановлених судом на час розгляду даної справи осіб, які діяли від імені Відповідача, слід визнати недобросовісною конкуренцією.
В силу приписів ст. 20 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.
Так, згідно ст. 21 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування, а згідно ст. 25 цього ж Закону, у разі визнання вчинення порушень, передбачених статтями 4 і 6 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання і у виробника, і у продавця.
Отже, чинним законодавством України, передбачено право Позивача-1 на звернення безпосередньо до суду із позовом, як про відшкодування шкоди, так і про вилучення товарів, що були виготовлені з неправомірно використаним позначенням.
Щодо заявлених Позивачем-1 майнових вимог до Відповідача у даній справі про стягнення грошових коштів у сумі 300000,00 грн. то, як вбачається із наведених Позивачем-1 у позовній заяві та наданих до справи додаткових пояснень, він вимагає стягнення не шкоди, а разової компенсації, передбаченої ст. 432 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимоги Позивача-1 в цій частині не відповідають суті спірних правовідносин, у яких судом не встановлено порушення прав інтелектуальної власності, а відтак і немає підстав для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст. 432 Цивільного кодексу України, зокрема застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Щодо вимог Позивача-1 до Відповідача про вилучення з цивільного обороту товарів, які були виготовлені після 31.12.2007р. та містять інформацію, що вони вироблені на замовлення ТОВ „Імтрейд Групп” виробником ПП „Добриня”, та вимоги про розпакування таких товарів та знищення плівки (упаковки), в яку вони були запаковані з подальшим поверненням сировини власнику, то суд вважає, що ці вимоги Позивача узгоджуються із вищевказаними приписами ст. 25 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” та є обгрунтованими з огляду на встановлені судом спірні правовідносини, будуть сприяти усуненню встановленого судом порушення прав Позивача-1, а тому їх слід задовольнити.
Доводи Відповідача щодо непідвідомчості даного спору в частині застосування конкурентного законодавства господарським судам України, відхиляються судом, як помилкові.
Водночас, з огляду на положення ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, які не передбачають такого окремого способу захисту цивільних прав як визнання певних дій особи проявом недобросовісної конкуренції, провадження у справі в частині цих окремих позовних вимог обох Позивачів провадження у справі слід припинити, згідно п.1 ч. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як таких що не підвідомчі господарським судам.
Щодо оцінки правомірності використання Відповідачем, або невстановленими судом під час розгляду даної справи особами від імені Відповідача технічних умов ТУУ 15.3-32508979-001-2004, слід виходити із наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про стандартизацію”, технічні умови –документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Відповідно до ч.ч. 2 і 3 ст. 15 Закону України „Про стандартизацію”, право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку. Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об'єктами стандартизації та одночасно об'єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.
Отже, безпосередньо до об'єктів інтелектуальної власності, перелік яких визначений у ч.1 ст. 420 Цивільного кодексу України та ст. 155 Господарського кодексу України, або в інших Законах, технічні умови не належать, хоча виходячи зі змісту положень ст. 15 Закону України „Про стандартизацію” та ст. 481 Цивільного кодексу України, можуть містити об'єкти інтелектуальної або промислової власності.
Так, згідно ч.2 ст. 460 Цивільного кодексу України, об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Водночас набуття права інтелектуальної власності на корисну модель, згідно приписів ст. 462 Цивільного кодексу України, засвідчується патентом.
Як вбачається із матеріалів справи у Позивача-2 відсутній патент на процес виготовлення фісташок, який встановлений у технічних умовах ТУУ 15.3-32508979-001-2004.
Таким чином, за змістом вищенаведених положень законодавства технічні умови не віднесені до об'єктів права інтелектуальної власності, а відтак їх неправомірне використання є порушенням безпосередньо права власності на цей об'єкт, який не підлягає захистові на підставі положень ст. 432 Цивільного кодексу України, якими встановлено захист права інтелектуальної власності судом, зокрема, шляхом вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів, а також шляхом застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності (п. 5 ч.1 ст. 432 названого Кодексу).
Згідно ч. 6 ст. 15 Закону України „Про стандартизацію”, власник об'єкта права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно до закону.
Як вбачається із позовних вимог Позивача-2 вони ґрунтуються не на фактах розповсюдження або використанні Відповідачем, який не є виробником продукції, належних Позивачу-2 технічних умов, а на фактах неправомірного позначення цих технічних умов на продукції, яка не вироблялась безпосередньо Позивачем-2.
До того ж, як вбачається із обґрунтувань Позивача-2 в частині підстав для стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 300000,00 грн. збитків, вони не містять посилань на приписи ст. 15 Закону України „Про стандартизацію”, а факт їх спричинення та розмір не доведені за загальними правилами, встановленими ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224-226 Господарського кодексу України.
Посилання Позивача-2 на те, що Відповідач всупереч чинному законодавству своїми діями по виробництву вказаної продукції порушує права Позивача-2, як підрядника за договором підряду № 01-01/2006 від 01.03.2006р., теж не підтверджені матеріалами справи, з огляду на припинення дії цього договору з 31.12.2007р.
При цьому доводи Позивача-2, що зазначена сума дорівнює сумі, яку мало отримати ПП „Фіаніт” в разі пролонгації контракту, виходячи із вартості послуг по фасуванню цього товару, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці твердження виходять із його ймовірних намірів.
На підставі викладеного в частині позовних вимог Позивача-2 до Відповідача про вилучення у примусове стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 300000,00 грн. також слід відмовити, як необґрунтованих.
Враховуючи, що, як встановлено судом під час розгляду даної справи, вказаний спір витікає не з порушенні прав Позивачів на об'єкти інтелектуальної власності, а із порушення Відповідачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, за розгляд цієї справи судом слід стягнути державне мито за ставками, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1258, які слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за правилами встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме: стягнути з Позивача-1 та Позивача-2 з кожного окремо до Державного бюджету України суму 3000 грн. державного мита за розгляд судом майнових вимог, у задоволенні яких було відмовлено судом, та стягнути з Відповідача в доход Державного бюджету України суму 85 грн. державного мита за розгляд судом немайнової вимоги про вилучення з цивільного обігу зазначених вище товарів.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 80 ч.1 п.1, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Приватного підприємства „Добриня” та Приватного підприємства „Фіаніт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” задовольнити частково.
Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” з цивільного обігу товари –фісташки під торговою маркою „TVIST”, що виготовлені після 31.12.2007р. та містять на упаковці інформацію, що вони виготовлені на замовлення ТОВ „Імтрейд Групп” виробником ПП „Добриня” та про те, що цей товар було виготовлено з дотриманням технічних умов ТТУ 15.3-32508979-001-2004, розпакувати такі товари та знищити плівку (упаковку), в яку вони були запаковані, та повернути сировину власнику.
В частині позовних вимог Приватного підприємства „Добриня” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” про стягнення грошових коштів у сумі 300000 грн. відмовити.
В частині позовних вимог Приватного підприємства „Фіаніт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” про стягнення грошових коштів у сумі 300000 грн. відмовити.
В решті позовних вимог Приватного підприємства „Добриня” та Приватного підприємства „Фіаніт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” про визнання дій проявом недобросовісної конкуренції провадження у справі припинити.
Стягнути з Приватного підприємства „Добриня” в доход Державного бюджету України суму 3000 грн. державного мита.
Стягнути з Приватного підприємства „Фіаніт” в доход Державного бюджету України суму 3000 грн. державного мита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Імтрейд Групп” в доход Державного бюджету України суму 85 грн. державного мита.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.М. Подобєд
Рішення підписано-18.05.09р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 05.05.2009 |
Оприлюднено | 02.06.2009 |
Номер документу | 3730995 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Подобед І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні