Рішення

від 13.05.2009 по справі 28/163/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/163/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.09                                                                          Справа №  28/163/09

Суддя   Яцун О.В.

За позовом: Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми “Весна-М”, м.Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства “Квадрат –плюс” м.Запоріжжя

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 11340грн.00коп., 4422грн.60коп. інфляційних втрат та 463грн.57коп. 3% річних

                                                                                                 Суддя    О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Лазаренко Г.І. –представник на підставі довіреності №б/н від 19.01.2009р.

від відповідача: Балаганський В.О. – директор

Заявлені вимоги про стягнення з ПП “Квадрат-плюс” безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 11340грн.00коп., 4422грн.60коп. інфляційних втрат та 463грн.57коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 24.03.2009р. порушено провадження у справі № 28/163/09, судове засідання призначено на 22.04.2009р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та з метою надання додаткових документів, судове засідання було відкладено на 13.05.2009р.

До початку судового засіданні (07.05.2009р.) на адресу суду надійшло клопотання від позивача про уточнення предмету позову.

Клопотання розглянуто в судовому засіданні 13.05.2009р.

Уточненні позовні вимоги прийняті судом до розгляду та задоволені.

Також до початку судового засідання надійшло клопотання від відповідача про витребування у ЗАТ ВТФ “Весна-М” генерального плану (лист узгодження) по договору №13/2006 від 27.03.2006р.

Клопотання судом відхилено, оскільки вказані документи не стосуються предмету розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ст.ст. 837,855,888,890,891,1212 ЦК України.

Представник відповідача проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що правовідносини сторін виникли на підставі договору №13/2006 від 27.03.2006р., який укладений у відповідності до норм чинного. Тобто сторонами були погоджені всі істотні умови вказаного договору. Відповідач зазначив, що з 05.10.2007р. та до моменту подання позивачем позову з його боку на адресу відповідача не надходило жодних заперечень щодо виконаних робіт, зазначених в акті, та претензій щодо порушення відповідачем в односторонньому порядку договірних зобов'язань. Також, відповідач посилається на те, що підтвердженням та доказом отримання робочого плану по першому етапу робіт позивачем є відповідь ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” за вих.№18/734 від 05.02.2009р. на лист позивача за вих. №4 від 26.01.2009р. щодо розгляду генерального плану розробленого відповідачем та наданого позивачем на узгодження у ВАТ “Запоріжгаз”. З урахуванням зазначеного, відповідач зазначає, що до моменту отримання пропозиції від позивача щодо розірвання договору №13/2006 від 27.03.2006р., ним були виконанні проекті роботи по першому етапу, які і були оплачені позивачем у розмірі 11340грн. На підставі зазначеного, відповідач звертає увагу суду, що ним зобов'язання виконані належним чином, договір було розірвано за проханням позивача, тому підстав для стягнення грошової суми, як безпідставно отриманої у позивача не виникло. Крім того, заперечує проти нарахування 3% та інфляційних втрат. Просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені  законом або договором терміни.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 27.03.2006р. між Проектно-будівельним підприємством “Квадрат плюс” (виконавець) та ЗАТ ПТФ “ВЕСНА-М” (замовник) було укладено договір №13/2006, за умовами якого замовник доручає,  а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці робочого проекту “Реконструкція існуючого кафе з прибудовою обіднього і торгового залу до торгівельного комплексу “Весна-М” по вул.Ладожській, 18 в м.Запоріжжі, а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити у строк виконані роботи.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що технічні, економічні та інші вимоги до проектної продукт, які  є предметом договору: замовник спільно з виконавцем узгоджує проект ДУАіМ та організаціями, що інспектують; об'єм проектних робіт міститься у завданні на проектування або у листі-заявці.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що проведення проектних робіт здійснюються в три етапи, що також передбачало внесення замовником оплати за кожний етап робіт.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що проміжні платежі замовник здійснює згідно рахунків виконавця на підставі актів, які складаються сторонами по мірі виконання окремих етапів робіт за домовленістю.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, при розгляді справи представники сторін доказів узгодження об'єму проектних робіт, які повинні міститься у завданні або листі-заявці суду не надали.

Зміст підрядного договору визначається його істотними умовами, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт. Предметом договору підряду є індивідуально визначені речі, і договором мають бути чітко визначені їх характеристики, такі як кількість, якість, розміри, види робіт та інші.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто сторони повинні узгодити види та обсяги робіт.

Частиною 3 статті 843 Цивільного кодексу України, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу. Тобто, ціна роботи складається з двох показників. Перший - витрати підрядника, до якої відносяться вартість матеріалу, устаткування та інших засобів, оплата субпідрядникам та власним робітникам. Другий - плата за виконану ним роботу, тобто безпосередня винагорода підрядника за результат виконаної роботи. Вказані розміри сторони домовились узгодити шляхом укладення кошторису або узгодженою калькуляцією.

Відповідно до п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні  господарських  договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного  волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на  свій  розсуд будь-які умови  договору,  що не  суперечать законодавству.

Згідно ст. 180 цього ж кодексу:

1. Зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору  відповідно до законодавства;

       2. Господарський   договір  вважається  укладеним, якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду, а також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

       3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 8 статті 181 ГК України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Неукладений договір не породжує для сторін виникнення зобов'язань (прав та обов'язків).

Враховуючи вищенаведені норми та приймаючи до уваги, що сторонами не були узгоджені всі істотні умови, а саме не було узгоджено об'єм проектних робіт, які повинні міститься у завданні або у листі-заявці, суд приходить до висновку, що договір №13/2006 від 27.03.2006р. є неукладеним, тобто таки, що не відбувся.

Таким чином, у сторін за договором №13/2006 від 27.03.2006р. не виникло прав та обов'язків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення 11340грн., позивач посилається на норми ст.1212 ЦК України .

Частиною 1 стаття 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов:

По-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна.

Факт зберігання майна (грошових коштів) матеріалами справи доведений

По-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи.

Матеріали справи підтверджують зберігання відповідачем грошових коштів отриманих від позивача в якості попередньої оплати.

По-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Враховуючи, що договір №13/2006 від 27.03.2006р. є неукладеним, правових підстав для перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати саме на підставі зазначеного договору у позивача не виникло.

Тобто, грошові кошти в сумі 11340грн.00коп. перераховано позивачем відповідачу безпідставно.

Згідно зі ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язання відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу. Коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

На день розгляду спору відповідач повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 11340грн.00коп. не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 11340грн.00коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 4422грн.60коп. інфляційних втрат та 463грн.57коп. 3% річних.

Разом з тим, відповідно до ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримане майно.

Отже зобов'язання відповідача є майновими, а не є грошовими.

Тобто ст. 625 ЦК України до даних правовідносин не застосовується

З урахуванням вищезазначеного, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4422грн.60коп. та 3% річних у розмірі 463грн.57коп. заявлені позивачем безпідставно та задоволенню не підлягають.

Доводи позивача в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

На підставі зазначеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Судові витрати відносяться на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.526,625,1212 ЦК України, ст. ст.  175, 193 ГК України суд,

                                                   ВИРІШИВ:

  Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Квадрат-плюс” (69000, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.74-а, офіс 325, р/р 26005315111821 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010, код ЄДРПОУ 31491341) на користь Закритого акціонерного товариства Виробничо-торговельної фірми “Весна-М” (69096, м.Запоріжжя, вул. Ладожська, 18, р/р 26007001540000 в ЗФ АКБ “УкрСіббанк”, МФО 313805, код ЄДРПОУ 23283319) 11340(одинадцять тисяч триста сорок)грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 113(сто тринадцять)грн. 40коп. державного мита та 82 (вісімдесят дві) грн.47коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ.

В решті заявлених вимог відмовити.

Суддя                                                                                О.В. Яцун

Рішення підписано: 19 травня 2009р.