Постанова

від 17.02.2014 по справі 817/4225/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4225/13-а

17 лютого 2014 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Овдійчук Оксана Олександрівна,

відповідача: представник Ситай Мирослав Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДМ"

до Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, - ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПДМ» (далі - ТОВ «ПДМ») звернулося до суду із адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000802200 від 06.09. 2013 року та податкової вимоги № 36-22 від 23.09. 2013 року. В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позовні вимоги було викладено у наступній редакції: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802200 від 06.09. 2013 року".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. На їх обґрунтування пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПДМ» на виконання умов зовнішньоекономічного договору, укладеного із SIA «Gulbuve» (Латвія), здійснило операції з експорту дерев'яних конструкцій. Моментом експорту товарів позивач вважає 03.12. 2010 року, як це зазначено у митних деклараціях. Представник позивача зазначив, що під час проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДМ» щодо виконання умов вказаного вище договору відповідач прийшов до висновків про порушення платником податків строків здійснення розрахунків в іноземній валюті. Зокрема, відповідач вважає, що датою експорту товарів була дата оформлення митних декларацій, а саме, 03.12. 2010 року. Тому, орган доходів і зборів нарахував платнику податків пеню за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, за період з 02.06. 2011 року по 09.09. 2011 року, в сумі 13 785,86 грн. та штрафні санкції в сумі 340,00 грн. станом на 01.07. 2011 року. Оскільки, враховуючи вимоги ст. 250 ГК України відповідачем було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, представник позивача просив позов задовольнити, оспорюване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень пояснив, що під час позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДМ» при виконанні умов договору, укладеного з SIA «Gulbuve» (Латвія), було встановлено порушення платником податків вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09. 1994 року № 185/94-ВР та статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, яке полягало у порушенні строків надходження на рахунки підприємства валютних коштів у сумі 4000,00 Євро що дорівнює 44787,44 грн., граничним терміном надходження якої відповідач вважає 01.06. 2011 року. Представник відповідача зазначив, що датою експорту товару була дата оформлення позивачем митних декларацій, тобто 03.12. 2010 року. Тому, орган доходів і зборів нарахував платнику податків пеню за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей, про що прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.03. 2005 року ТОВ «ПДМ» зареєстроване як юридична особа Сарненською районною державною адміністрацією, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до вказаної виписки видом діяльності позивач є 16.23. Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с.5), свідоцтво про державну реєстрацію від 28.03. 2005 року № 1604102000.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із повідомленням Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» №132/14-1/424 від 08.07. 2011 року про виявленні факти порушень валютного законодавства відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 27/G/P-H від 14.07. 2010 року (а.с. 52), а також направлення на перевірку від 21.08. 2013 року № 101/22 (а.с. 50) та наказу про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ПДМ» від 21.08. 2013 року № 122 (а.с. 51), було проведено в період з 22.08. 2013 року по 23.08. 2013 року Сарненською об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДМ» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно контракту №27/G/P-H від 14.07. 2010 року за період з 14.07. 2010 по 31.07. 2013 року, про що складено відповідно акт перевірки № 145/22/33408559 від 28.08. 2013 року (далі-акт перевірки № 145/22/33408559 від 28.08. 2013 року) (а.с.12-13).

За наслідками перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802200 від 06.09. 2013 року про нарахування платнику податків пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті у сумі 14125,86 грн. (а.с. 3). Дане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу 11.09. 2013 року, відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с. 44).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09. 1994 року № 185/94-ВР, ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02. 1993 року № 15-93 (далі-Декрет КМУ від 19.02.1993 року №15-93) та ст. 16 Декрету КМУ від 19.02. 1993 року № 15-93 за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Відповідач зазначив, що дане порушення виникло у зв'язку з порушенням строків надходження на рахунки підприємства валютних коштів у сумі 4000,00 Євро що дорівнює 44787,44 грн., граничним терміном надходження яких є 01.06. 2011 року.

Через несплату донарахованих сум станом на 22.09. 2013 року виник податковий борг в сумі в сумі 14125,86 грн. З метою стягнення боргу податковим органом було винесено податкову вимогу від 23.09. 2013 року № 36-22, яка була вручена директору Дереженцю С.Ф. 23.09. 2013 року (а.с. 42).

В матеріалах справи також наявний лист Сарненської ОДПІ від 23.09. 2013 року № 2676/17-14-22, яким повідомлено ТОВ «ПДМ» про те, що станом на 21.08. 2013 року за підприємством рахується податковий борг в сумі 14125,86 грн. (а.с. 43).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 27/G/P-H від 14.07. 2010 року, укладеного з SIA «Gulbuve» (реєстраційний номер LV40003561779, вул. Марса гатве 6-8, Рига, Латвійська Республіка) в особі директора Ольги Пекале, надалі по тексту іменується «Покупець», і ТОВ «ПДМ» (вул. Бєлгородська, м. Сарни, Україна, поштовий індекс 34500) в особі директора Святослава Дереженця, що надалі іменується «Постачальник» було здійснено виготовлення та поставка дерев'яних конструкцій (а.с. 14-16). Сторонами були внесені зміни від 21.10. 2010 року до вище зазначеного договору № 27/G/P-H від 14.07. 2010 року (а.с. 17-18).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СMR № 066263, вантажно-митної декларації, рахунку-фактури INVOICE № 3 від 02.12. 2013 року датою експорту товарів була дата оформлення позивачем митних декларацій, а саме 03.12. 2010 року (а.с.19-23).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04. 1991 року № 959-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №959-XII), Товариство з обмеженою відповідальністю «ПДМ» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, видом зовнішньоекономічної діяльності якого є експорт.

Згідно з абз. 10 ст. 1 Закону №959-XII, експортом товарів є їх продаж українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Положення аналогічного характеру закріплені в абз. 3 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03. 1999 року № 136, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05. 1999 року за № 338/3631.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Здійснення розрахунків між суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 185/94-ВР від 23.09. 1994 року).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями визначено Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03. 1999 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 338/3631 28.05. 1999 року.

Пунктом 5.9 даної Інструкції передбачено, що банк надає податковому органу інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчі встановлені строки виручки чи товарів по зовнішньоекономічних контрактах.

З системного аналізу наведених норм слідує, що в разі укладення зовнішньоекономічного контракту, на резидента покладено обов'язок дотримуватись строків надходження на валютні рахунки виручки в іноземній валюті. Порушення цих строків можливе лише за умови отримання спеціального дозволу, інакше воно тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення до моменту досягнення сумою пені розміру неодержаної виручки.

Судом встановлено, що ТОВ «ПДМ» було порушено вимоги ч. 1 ст. 1 Закону України № 185/94-ВР від 23.09. 1994 року, в якій йдеться про те, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Абзацом 38 статті 1 Закону № 959-XII передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР, є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

Згідно відміток Рівненської митниці Міндоходів у вантажно-митній декларації від 02.12. 2010 року № 204020001/2010007532, міжнародної товарно-транспортної накладної СMR № 066263, рахунку-фактури INVOICE № 3 від 02.12. 2013 року товар перетнув митний кордон 03.12. 2010 року.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що валютні кошти у сумі 4000 Євро/44787,44 грн., які надійшли на рахунки позивача після 09.09. 2011 року, є такими, що надійшла із порушенням строків здійснення розрахунків в іноземній валюті. Оскільки відповідно до додатку 1 ЗЕД (дані про виконання експертних контрактів по ТОВ «ПДМ» станом на 31.07. 2013 року) граничним терміном надходження валютної виручки було 01.06. 2011 року, однак оплата здійснена 09.09. 2011 року (а.с.49).

Крім того, актом перевірки № 145/22/33408559 від 28.08. 2013 року встановлено порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і перебувають за її межами, а саме не відображено валютних цінностей у сумі 4000,00 Євро у розділі III «Майно та товари за кордоном» декларації, станом на 01.07. 2011 року поданої 21.07. 2011 року № 9005173907.

Тому, відповідно до статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02. 1993 року № 15-93 (далі - Декрет КМУ від 19.02.1993 року №15-93) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Розмір такої санкції встановлено постановою Правління Національного банку України від 08.02. 2000 року № 49 та відповідно до статті 2.7 передбачає накладення штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, висновки Сарненської ОДПІ про те, що позивачем порушено законодавство в сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на це, нарахування органом доходів і зборів пені за порушення платником податків строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, починаючи з 02.06. 2011 року по 09.09. 2011 року в сумі 13785,86 грн. (13785,86 грн. = 4000,00*100*0,3%*11,488219, де 11,488219 - курс НБУ на дату виникнення заборгованості, 100 - кількість днів порушення), а також застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за кордоном в сумі 340,00 грн. (340,00 грн. = 20*17,00 грн., де 20-розмір штрафних санкцій, 17 - неоподаткований мінімум доходів громадян) - є обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Судом не береться до уваги посилання позивача на статтю 250 Господарського кодексу України, а саме адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки в частині 2 цієї статті зазначається, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, норми Господарського кодексу України в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій, не поширюються на стягнення, які визначенні Податковим кодексом України. А тому, посилання представника позивача на необхідність застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, оспорюване податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000802200 від 06.09. 2013 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000802200 від 06.09. 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від від 08.07.2011 № 3674-VI (з урахуванням внесених змін від 19.09.2013 року) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи викладене та те, що в задоволенні позову відмовлено повністю, з позивача слід стягнути решту суми судового збору у розмірі 1548 грн. 45 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДМ" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "У" № 0000802200 від 06.09. 2013 року відмовити повністю.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДМ" (34500, вул. Бєлгородська, 27, м. Сарни, Сарненський район, Рівненської області, код ЄДРПОУ 33408559) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.