Рішення

від 20.02.2014 по справі 11-8-16/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2014 Справа № 11-8-16/105

Розглянувши матеріали справи

За позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, м.Ужгород

До відповідача 1 Ужгородської міської ради Закарпатської області, м.Ужгород

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм", м.Київ

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород", м.Ужгород

Про визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010, укладеного між Ужгородською міською радою Закарпатської області та ТзОВ "Чиста Вода-Ізюм" з моменту його укладення

Господарський суд Закарпатської області у складі

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

Суддя Васьковський О.В.

Суддя Русняк В.С.

Представників сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача 1 -не з'явився.

від відповідача 2 -не з'явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Голубка О.В., юрисконсульт, довіреність від 02.01.2014.

Суть спору: Позивач, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області, м.Ужгород звернувся до суду з позовом до відповідачів - Ужгородської міської ради Закарпатської області, м.Ужгород, та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм", м.Київ, про визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010, укладеного між Ужгородською міською радою Закарпатської області та ТзОВ "Чиста Вода-Ізюм" з моменту його укладення, у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Зазначає, що між Ужгородською міською радою Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода - Ізюм» укладено Концесійний договір від 04.11.2010.

Договір укладений відповідно до рішень V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 02.11.2010 №1646 «Про визнання переможцем концесійного конкурсу» та від 04.11.2010 №1648 «Про внесення змін до рішення».

За вказаним Договором відповідач 1 надав відповідачу 2 право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії на 50 (п'ятдесят) років. Об'єктом концесії, згідно Договору, є цілісний майновий комплекс - Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Ужгородської міської ради. Перелік та вартість майна, що передається в концесію, зазначені у Додатку №1 до Договору.

Спірний договір, на думку представника позивача, є таким, що не відповідає приписам ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійним відповідно до ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України.

Оскільки предметом концесійного договору є нерухоме майно територіальної громади - «цілісний майновий комплекс - Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Ужгородської міської ради, то такий правочин міг бути укладеним тільки у разі, якщо право власності на таке нерухоме майно було зареєстровано у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку.

Відповідач, укладаючи спірний договір, не мав відповідного правовстановлюючого документу, який би підтверджував його речове право щодо об'єкту концесії, що суперечить ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Спірний договір також не відповідає і приписам ст.З Закону України «Про концесії», за якою об'єктами, які можуть надаватись в концесію, є об'єкти права комунальної власності. Речові права (право комунальної власності) на предмет договору не зареєстровані, а тому такий об'єкт до такої реєстрації не може бути об'єктом концесії і відповідно до положень вказаної норми спеціального концесійного законодавства.

Згідно Закону України «Про концесії» концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства (ч.4 ст.15 Закону). Такою підставою є недотримання сторонами положень Закону та вимог ст. 203 ЦК України.

За приписами ч.б ст.6 Закону України «Про концесії» концесія на об'єкти права комунальної власності надається з урахуванням інтересів регіону, територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами (роботами, послугами), які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Спірним договором порушено право комунальної власності територіальної громади, право ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Зазначає, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 11.02.2013 у справі №2а-3785/10 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту міського господарства №154 від 07.07.2010 „Про оголошення концесійного конкурсу на об'єкти права комунальної власності міста", на підставі якого укладений концесійний договір від 04.11.2010.

Вказані обставини вважає підставою для визнання недійсним договору концесії від 04.11.2010.

Відповідачі витребуваних судом документів, а також відзивів на позов не подали, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, тому, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи на стороні відповідача 1 (Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород") пояснив, що оспорюваний договір підлягає до визнання недійсним у судовому порядку, оскільки згідно чинного законодавства концесієдавцем при передачі у концесію комунального майна територіальної громади може бути виключно орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада.

Стосовно особи, яка підписала оспорюваний договір (Орловський В.А.), то така ніколи не була директором комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".

Заслухавши пояснення уповноважених учасників процесу та вивчивши матеріали справи, колегія

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 02.11.2010 №1646 вирішено визнати переможцем концесійного конкурсу по об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - товариство з обмеженою відповідальністю „Чиста вода-Ізюм"; департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укласти концесійний договір відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції.

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 04.11.2010 №1648 внесено зміни до попереднього рішення ради, зокрема, уповноважено Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород" укласти концесійний договір відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції.

На підставі вказаних рішень Ужгородської міської ради між Ужгородською міською радою в особі Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" укладено концесійний договір від 04.11.2010, за умовами якого концесієдавець надає на 50 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері централізованого водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору; об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс - Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Ужгородської міської ради (пункти 1,2 договору).

Вказаний договір від імені концесієдавця підписано директором Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - Орловським В.А.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2013 у справі №2а-645/11, яка набрала законної сили 22.02.2013, скасовано Наказ Департаменту міського господарства №154 від 07.07.2011 „Про затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які потребують передачі в концесію" з підстав перевищення Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради своїх повноважень при затвердженні переліку об'єктів комунальної власності, які потребують передачі у концесію, оскільки такими повноваженнями наділений виключно орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини, які склалися між сторонами у спорі, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України „Про концесії", який є спеціальним законом для даного виду правовідносин, концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності .

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про концесії" договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб; концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування , уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

За приписами абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України „про місцеве самоврядування в Україні" представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Перелік органів місцевого самоврядування, визначений законодавцем, є вичерпним.

Отже, враховуючи те, що концесієдавцем відповідно до наведених положень законодавства може бути виключно орган місцевого самоврядування, то укладення його від імені Ужгородської міської ради Комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" не відповідає наведеним нормам права. Відтак, вказане комунальне підприємство, укладаючи оспорюваний концесійний договір, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010 відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія

ВИРІШИЛА:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним концесійний договір від 04.11.2010, укладений між Ужгородською міською радою (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код:33868924) в особі Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м. Ужгород, вул. Митна, 1, код:03344326) та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код:34760091), з моменту його укладення.

3. Стягнути з Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код:33868924) суму 160,50 грн. (сто шістдесят грн. 50 коп.) на відшкодування судових витрат, з яких 42,50 грн. на відшкодування державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код:34760091) суму 160,50 грн. (сто шістдесят грн. 50 коп.) на відшкодування судових витрат, з яких 42,50 грн. на відшкодування державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2014.

Головуючий суддя Л.М. Якимчук

Суддя О.В. Васьковський

Суддя В.С. Русняк