Рішення

від 18.02.2014 по справі 918/56/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 918/56/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) до громадської організації "Лекс-Форум" (далі - Організація) про стягнення заборгованості в сумі 11 393 грн. 73 коп.,

за участі представників:

позивача: Мазур Л.І. за дов. від 26 вересня 2013 року № 1353-08/07,

Отроди Л.М. за дов. від 12 лютого 2014 року № 200-08,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року Управління звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ним та Організацією були укладені договори на тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій від 1 липня 2010 року № 247/2010, від 18 січня 2011 року № 247/2011 та від 16 січня 2012 року № 247/2012, за умовами яких позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного для розташування спеціальних конструкцій. 1 жовтня 2012 року між сторонами була укладена угода про реструктуризацію боргу, відповідно до умов якої Організація визнала наявний у неї борг перед позивачем за вищезазначеними договорами, який виник у період з 1 серпня 2009 року по 31 липня 2012 року та становить 11 490 грн. 69 коп., а також зобов'язалась починаючи з 1 жовтня 2012 року щомісячно перераховувати на рахунок Управління по 100 грн. 00 коп. до повного погашення вказаної заборгованості. Оскільки Організація взяте на себе за вищевказаними договорами, а також за укладеною між сторонами угодою про реструктуризацію боргу від 1 жовтня 2012 року зобов'язання по проведенню розрахунків з позивачем виконала лише частково, заборгувавши Управлінню 11 390 грн. 69 коп., останнє, посилаючись на статті 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 3 грн. 04 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року порушено провадження у справі № 918/56/14, розгляд якої було призначено на 4 лютого 2014 року.

Ухвалою суду від 4 лютого 2014 року розгляд справи відкладено на 18 лютого 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Управління, враховуючи часткову сплату відповідачем після порушення провадження у даній справі суми основного боргу в розмірі 100 грн. 00 коп., просило суд стягнути з останнього 11 290 грн. 69 коп. основного боргу, а також 3 грн. 04 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні 18 лютого 2014 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначене судове засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33013, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 26, квартира 50. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на вибуття Організації (а.с. 48-49). Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 4 лютого 2014 року крім адреси, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, також була надіслана відповідачу за адресою, яка міститься у матеріалах справи, а саме: 33013, місто Рівне, вулиця Петра Могили, 22 б. Факт отримання Організацією вищезазначеного судового документа підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 64). З вказаного повідомлення вбачається, що копія вищенаведеної ухвали суду була отримана Організацією 7 лютого 2014 року.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Організації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 липня 2009 року № 112 та від 11 серпня 2009 року № 131 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" Організації було надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному шляхом встановлення рекламних засобів за адресами відповідно: місто Рівне, вулиця Кіквідзе, біля будинку № 26, а також місто Рівне, вулиця Петра Могили, біля будинку № 22б (а.с. 22-26).

На підставі вищезазначених рішень даним органом місцевого самоврядування відповідачу були видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами від 14 липня 2009 року № 247/14 та від 11 серпня 2009 року № 247/2 (а.с. 27, 30).

1 липня 2010 року між Організацією та позивачем був укладений договір на тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій № 247/2010, за умовами якого останній передав відповідачу в тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 37-38).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 4.1 вказаної угоди встановлено, що нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій проводиться з моменту видачі розповсюджувачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з пунктом 2.2.1 даного договору, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 1 вересня 2010 року (а.с. 36), розповсюджувач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі перераховувати суму, яка складає в місяць 781 грн. 23 коп.

У додатку до вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили адреси розташування спеціальних конструкцій (місто Рівне, вулиця Кіквідзе, біля будинку № 26, а також місто Рівне, вулиця Петра Могили, біля будинку № 22б), типи та розміри рекламних засобів та вартість місячної плати за їх користування.

Відповідно до пункту 4.4 договору розповсюджувач перераховує грошові кошти щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (незалежно від одержання рахунку) в сумі, встановленій пунктом 2.2.1 цього договору.

У разі розірвання договору або закінчення строку його дії та/або строку плата сплачується по день фактичного знаходження рекламних засобів на місцях, наданих за цим договором (пункт 4.7 вказаної угоди).

У пункті 6.1 сторони визначили, що вказаний договір набирає чинності з 1 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року.

Цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою угодою сторін. Розповсюджувач має пріоритетне право на пролонгацію даного договору у випадку належного виконання всіх його умов (пункт 6.2 договору).

18 січня 2011 року між Організацією та позивачем був укладений договір на тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій № 247/2011, за умовами якого останній передав відповідачу в тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 33-35).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 4.1 вказаної угоди встановлено, що нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій проводиться з моменту видачі розповсюджувачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з пунктом 2.2.1 даного договору розповсюджувач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі перераховувати на розрахунковий рахунок Управління зазначену в даному договорі суму, яка складає в місяць 781 грн. 23 коп.

У додатку до цього договору сторони погодили адреси розташування спеціальних конструкцій (місто Рівне, вулиця Кіквідзе, біля будинку № 26, а також місто Рівне, вулиця Петра Могили, біля будинку № 22б), типи та розміри рекламних засобів та вартість місячної плати за їх користування.

Відповідно до пункту 4.4 договору розповсюджувач перераховує грошові кошти щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (незалежно від одержання рахунку) в сумі, встановленій пунктом 2.2.1 цього договору.

У разі розірвання договору або закінчення строку його дії та/або строку плата сплачується по день фактичного знаходження рекламних засобів на місцях, наданих за цим договором (пункт 4.7 вказаної угоди).

У пункті 6.1 сторони визначили, що вказаний договір набирає чинності з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року.

Цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою угодою сторін. Розповсюджувач має пріоритетне право на пролонгацію даного договору у випадку належного виконання всіх його умов (пункт 6.2 договору).

Крім того, 16 січня 2011 року між Організацією та позивачем був укладений договір на тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій № 247/2012, за умовами якого останній передав відповідачу в тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 39-41).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 4.1 вказаної угоди встановлено, що нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій проводиться з моменту видачі розповсюджувачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з пунктом 2.2.1 даного договору розповсюджувач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі перераховувати на розрахунковий рахунок Управління зазначену в даному договорі суму, яка корегується у відповідності до пункту 4.2 даного договору, і на момент укладення складає в місяць 781 грн. 23 коп.

У пункті 4.2 цієї угоди сторони погодили, що розмір плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій визначається згідно з встановленим та затвердженим Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, при розміщенні на них спеціальних конструкцій, зі всіма наступними змінами та додатками, які є невід'ємною частиною Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному, затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 липня 2009 року № 110.

У додатку до цього договору сторони погодили адреси розташування спеціальних конструкцій (місто Рівне, вулиця Кіквідзе, біля будинку № 26, а також місто Рівне, вулиця Петра Могили, біля будинку № 22б), типи та розміри рекламних засобів та вартість місячної плати за їх користування.

Відповідно до пункту 4.4 договору розповсюджувач перераховує грошові кошти щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (незалежно від одержання рахунку) в сумі, встановленій пунктом 2.2.1 цього договору.

У разі розірвання договору або закінчення строку його дії та/або строку плата сплачується по день фактичного знаходження рекламних засобів на місцях, наданих за цим договором (пункт 4.7 вказаної угоди).

У пункті 6.1 сторони визначили, що вказаний договір набирає чинності з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

Цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою угодою сторін. Розповсюджувач має пріоритетне право на пролонгацію даного договору у випадку належного виконання всіх його умов (пункт 6.2 договору).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Управлінням умов даних угод.

Крім того, судом встановлено, що 1 жовтня 2012 року між сторонами була укладена угода про реструктуризацію боргу, відповідно до умов якої Організація визнала наявний у неї борг перед позивачем за вищезазначеними договорами, який виник у період з 1 серпня 2009 року по 31 липня 2012 року та складає 11 490 грн. 69 коп., а також зобов'язалась починаючи з 1 жовтня 2012 року щомісячно перераховувати на рахунок Управління по 100 грн. 00 коп. до повного погашення вказаної заборгованості (а.с. 42).

Вказана угода була підписана уповноваженими представниками сторін, а також скріплена печатками цих юридичних осіб.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Відтак, з 1 жовтня 2012 року згідно вищенаведених приписів чинного законодавства зобов'язання відповідача за вищенаведеними договорами на тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій припинилося за домовленістю сторін шляхом новації. Водночас у Організації виникло нове грошове зобов'язання перед позивачем щодо сплати останньому 11 490 грн. 69 коп. шляхом щомісячного перерахування на рахунок Управління по 100 грн. 00 коп. до повного погашення даної заборгованості.

Водночас всупереч умовам угоди про реструктуризацію боргу від 1 жовтня 2012 року Організація взятий на себе обов'язок по сплаті спірних грошових коштів у встановлений строк виконала лише частково, сплативши Управлінню 200 грн. 00 коп., та заборгувавши таким чином останньому 11 290 грн. 00 коп. Факт часткового погашення відповідачем вищевказаного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 67-68).

Слід зазначити, що зі змісту поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що наведені проплати відповідачем суми боргу були враховані Управлінням та не включені останнім у заявлену до стягнення з Організації суму основного боргу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Організації за угодою про реструктуризацію боргу від 1 жовтня 2012 року, яка складає 11 290 грн. 69 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Управління до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію боргу від 1 жовтня 2012 року, позивач також просив суд стягнути з Організації 3 грн. 04 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 100 грн. 00 коп. за кожний неоплачений місяць, починаючи з першого числа відповідного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3 угоди про реструктуризацію боргу від 1 жовтня 2012 року сторони погодили, що Організація починаючи з 1 жовтня 2012 року зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок Управління по 100 грн. 00 коп. щомісячно до повного погашення суми заборгованості у розмірі 11 490 грн. 69 коп.

Пунктом 5 вказаної угоди передбачено, що у випадку порушення боржником пункту 3 даної угоди, останній сплачує кредитору пеню у розмірі 0,001 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як було зазначено вище, частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 статті 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

У той же час судом встановлено, що в спірній угоді сторони чітко не встановили конкретних строків (термінів) виконання Організацією свого грошового зобов'язання по сплаті визначеної у даному правочині суми заборгованості.

Оскільки сторони не погодили конкретних періодів, за які підлягає нарахуванню сума пені у разі несвоєчасного виконання спірного грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Управління щодо стягнення з Організації пені у розмірі 3 грн. 04 коп., нарахованої починаючи з 1 числа кожного розрахункового місяця, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відтак, даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 41 Бюджетного кодексу України до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

Вказаною нормою також передбачено, що до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що з 1 грудня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі дорівнює 1 218 грн. 00 коп.

Отже, з аналізу вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що за подання до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Управління мало сплатити 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Проте в процесі розгляду справи судом було встановлено, що Управління перерахувало до Державного бюджету України лише 1 720 грн. 50 коп. Вказаний факт підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 25 грудня 2013 року (а.с. 8).

Пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що коли факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин 1-4 статті 49 ГПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Організації на користь Управління 1720 грн. 01 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 106 грн. 50 коп. недоплаченої суми судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації "Лекс-Форум" (33013, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 26, квартира 50, ідентифікаційний код: 35336240) на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (33013, місто Рівне, вулиця Шевченка, будинок 45, ідентифікаційний код: 26259965) 11 290 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 69 коп. основного боргу, а також 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 01 коп. судового збору.

Стягнути з громадської організації "Лекс-Форум" (33013, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 26, квартира 50, ідентифікаційний код: 35336240) в доход Державного бюджету України 106 (сто шість) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради до громадської організації "Лекс-Форум" про стягнення 3 грн. 04 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 лютого 2014 року

Суддя Є.В. Павленко