Постанова

від 18.10.2010 по справі 20418/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. справа № 2а-7342/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі №2а-7342/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання протиправними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000798821/0/38936 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43002 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р. про визначення ТОВ ТРК «Фальстап»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у сумі 398 058,10грн.; №0000808821/0/38939 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43003 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р. про визначення ТОВ ТРК «Фальстап»суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 93 516,50грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем необґрунтовано, без достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ ТРК «Фальстап» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ ТРК «Фальстап»є діяльність у сфері кабельного мовлення, для чого телерадіокомпанією укладаються договори на ретрансляцію (показ) програм каналів. Предметом таких договорів є передача телерадіокомпанії «Фальстап»невиняткового права протягом дії угоди приймати та розповсюджувати програми відповідних каналів за допомогою систем кабельного телебачення серед абонентів на території України.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Фальстап»код за ЄДРПОУ 20190913 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.06 по 30.06.08.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 31.10.2008р. №339/08-03/1-20190913, в якому, зокрема, зроблені висновки про порушення ТОВ ТРК «Фальстап»вимог:

- п.1.30, 1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2, 5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 265 372,07грн.;

- пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 187 033грн. за квітень 2007 року, та завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 187 033грн за травень 2007 року.

Згідно з актом перевірки, порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягають в тому, що на думку ДПІ підприємство неправомірно:

- відносили до складу валових витрат роялті (винагороду за отримане право на ретрансляцію каналів) не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат всього на 705 788,26грн.;

- віднесло до складу валових витрат витрати у розмірі 357 000грн. за договором від 01.03.2007р., укладеного між ТОВ ТРК «Фальстап»та ПП ОСОБА_1, про надання послуг, який, на думку ДПІ, укладений з метою надання юридичної правоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави, і факт надання послуг не підтверджений відповідними документами.

Порушення Закону України «Про податок на додану вартість», на думку ДПІ, полягає в тому, що позивач несвоєчасно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 187 033 грн. по послугам, отриманим від нерезидента Fіbеrпеt Соmmипісаtіопs Соmрапу (Угорщина), що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2007 року на суму 187 033 грн. та заниженню податкового кредиту у травні 2007 року на суму 187 033 грн.

З результатами перевірки та адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000798821/0/38936 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43002 від 17.12.2008р., №0000798821/2/ від 04.03.2009р., №0000798821/3/ від 20.05.2009р. про визначення ТОВ ТРК «Фальстап»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 398 058,10грн., у т.ч. 265 372,07грн основного платежу та 132 686,03грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000808821/0/38939 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43003 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р. про визначення ТОВ ТРК «Фальстап»суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 93 516,50грн.

Правомірність та обґрунтованість рішень ДПІ про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За результатами перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено порядок формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості рішень ДПІ про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток з наступних підстав.

Щодо завищення валових витрат при сплаті роялті.

Згідно п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону № 334, до складу валових витрат платника включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацією господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, названими нормами матеріального права визначено те, що витрати по сплаті роялті відносяться до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 заборонено включення до складу валових витрат виплат винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Отже, платник податку, який сплачує роялті, має право відносити такі виплати до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум після отримання від нерезидента результатів таких послуг, за умови належного документального їх оформлення (наявності відповідних актів) та зв'язку цих витрат з господарською діяльністю.

Таким чином, з огляду на викладені норми матеріального права, висновки суду першої інстанції про неправомірність дій ТОВ «Фальстап», які полягають у віднесенні до складу валових витрат не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат на 705 788,26грн., є обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Щодо завищення валових витрат по маркетингових послугах колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що для віднесення до складу валових витрат в податковому обліку необхідна наявність документальних доказів, що підтверджують, зокрема, факт отримання послуг та одночасно безпосередній прямий зв'язок витрат по оплаті таких послуг з власною діяльністю платника, направленою на отримання доходу.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.03.07 року між ТОВ ТРК «Фальстап»та ПП ОСОБА_1 укладений договір №2 про надання послуг, де замовник ТОВ ТРК «Фальстап»з однієї сторони, а виконавець - приватний підприємець ОСОБА_1 з іншого боку, уклали вищезазначений договір про проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, проведення рекламної кампанії, отримання ліцензій, що необхідні для ведення замовником господарської діяльності з надання телекомунікаційних послуг, укладання договорів з потенційними споживачами послуг замовника. Додатками № 1- 4 до даного договору оформлені завдання на здійснення послуг, а саме: додаток № 1 Завдання на проведення маркетингових досліджень, додаток № 2 Завдання на проведення рекламної компанії, додаток № 3 Завдання на отримання документів дозвільного характеру, додаток № 4 Завдання на укладання договорів з потенційними споживачами послуг Замовника.

Замовник за цим договором сплатив виконавцю за наданні послуги:

- за проведення маркетингових досліджень - 152 000,00 грн.;

- за проведення рекламної кампанії - 105 000,00 грн.;

- за отримання ліцензії - 50 000,00 грн.;

- за укладання договорів з потенційними споживачами послуг замовника - 100 000,00 грн.

На виконання вищезазначеного договору про надання послуг ТОВ ТРК «Фальстап»отримало від ПП ОСОБА_1 акти виконаних робіт №1 від 30.04.07 р., №2 від 30.04.07р., №3 від 31.05.07 р., №4 від 31.08. 07 р. на загальну на суму 407 000 грн.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказані акти мають загальний характер, в них не міститься зміст господарських операцій, конкретизація виконавців наданих послуг, у зв'язку з чим неможливо прослідити зв'язок між отриманими послугами та їх використанням в процесі ведення господарської діяльності ТОВ ТРК «Фальстап».

Обґрунтовано суд першої інстанції зазначив і про те, що згідно з умова Договору про надання послуг (п.п.2.1.3 та п.п.2.1.4) передбачалось після проведення маркетингових досліджень надання звіту про результати досліджень у відповідності до узгоджених напрямків досліджень та наведення результатів досліджень, адреси, приклади розрахунків, схеми тощо. При проведені СДПІ перевірки такий звіт не було надано працівникам податкової інспекції, що підтверджується запитом СДПІ ВПП у м.Дніпропетровську від 29.09.08р. №33729/10/08-03/1-100 до позивача про надання документів для перевірки маркетингових послуг отриманих від ПП ОСОБА_1 та відповіддю ТОВ ТРК «Фальстап», в якій значилось, що деталізація наданих послуг ПП ОСОБА_1 зазначена у актах прийому-передачі наданих послуг, що надавалися під час перевірки.

Отже, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги наданий до суду звіт про результати маркетингового дослідження у якості належного та допустимого доказу, так як він був відсутній на момент проведення перевірки.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані до перевірки документи не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг проведена певна робота і одержані результати, які замовник -ТОВ ТРК «Фальстап»може використати у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим позивач, в порушення вимог пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», безпідставно відніс вартість маркетингових послуг до валових витрат підприємства.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що в результаті надання маркетингових послуг ПП ОСОБА_1 ТОВ ТРК «Фальстап»збільшило кількість абонентів, яким надавало послуги у сфері кабельного мовлення, що позитивно вплинуло на господарську діяльність підприємства, і вказане свідчить саме про те, що такі маркетингові послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, оскільки із встановлених обставин справи не можливо дійти висновку про те, що кількість абонентів ТОВ ТРК «Фальстап»збільшилася саме внаслідок укладення та виконання ПП ОСОБА_1 договору про надання послуг.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 93 516,50грн.

Відповідно до пп..17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, вказаною нормою матеріального права встановлено, що безумовною підставою для визначення штрафних (фінансових) санкцій є самостійне донарахування контролюючим органом сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з оскаржених податкових повідомлень-рішень 0000808821/0/38939 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43003 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р. в них відсутні відомості про донарахування податковим органом ТОВ ТРК «Фальстап»податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи той факт, що за результатами проведеної перевірки ДПІ не донараховано позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то у податкового органу були відсутні підстави для визначення штрафних (фінансових) санкцій за цим податком.

Крім цього, колегія суддів вважає, що податковим органом невірно визначено період у який у позивача виникло права на податковий кредит.

Відповідно до пп..7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України -дата сплати податку по податковим зобов'язанням згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Підпунктом 7.3.6 п.7.3 ст.7 названого Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

30.03.2007р. між позивачем та нерезидентом Fіbеrпеt Соmmипісаtіопs Соmрапу (Угорщина) було оформлено акт на суму 187 033,00грн, який засвідчував факт надання нерезидентом послуг.

Таким чином, виходячи із змісту норм пп..7.5.2 п.7.5 та пп..7.3.6 п.7.6 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи те, що дата оформлення акту виконаних послуг від нерезидента на суму в розмірі 187 033,00грн. є 30.03.2007р., то датою сплати податку по податковим зобов'язанням при імпорті зазначених послуг є 30.03.2007р., а тому право на податковий кредит у сумі 187 033,00грн. позивач отримав 30.03.2007р.

У зв'язку з тим, що на дату формування декларацій з ПДВ за березень 2007 року ТОВ ТРК «Фальстап»не був отриманий Акт від нерезидента, позивачем суму податкового кредиту у розмірі 187 033,00грн. не було включено до складу податкового кредиту у декларації за березень 2007 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Оскільки, у позивача виникло право на податковий кредит у сумі 187 033,00грн. у березні 2007р. і він цю суму помилково не відобразив у раніше поданої декларації за березень 2007р., то відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181 позивач правомірно відобразив суму податкового кредиту у розмірі 187 033,00грн. в декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року з нарахуванням штрафу у розмірі 5% у відповідності до п.17.2 ст.17 Закону №2181.

Таким чином, на думку колегії суддів відображення позивачем спірної суми податкового кредиту в декларації за квітень 2007 року є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції, в частині позовних вимог щодо скарження рішення про визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, прийнято постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених вимог, у зв'язку з чим постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 0000808821/0/38939 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43003 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010р. у справі №2а-7342/09/0470 -скасувати частково, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 0000808821/0/38939 від 12.11.2008р., №0000798821/1/43003 від 17.12.2008р., №0000798821/2 від 04.03.2009р., №0000798821/3 від 20.05.2009р. про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 93 516,50грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010р. у справі №2а-7342/09/0470 -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 22.10.2010р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк