Ухвала

від 24.12.2013 по справі 872/12114/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. справа № 804/35/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 0000022600 від 31 серпня 2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2012 №330/15-0/05393043.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" норм податкового законодавства, зокрема: п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в частині заниження суми податкових зобов'язань за червень 2012 року у розмірі 12480500 грн.; п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України в частині завищення податкового кредиту червня 2012 року на суму 76631588,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 31.08.2012 №000002260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89112088 грн.

У п. 3.14.2 Акта перевірки вказано, що у червні 2012 року ПАТ "ДМКД" сформовано суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками, які здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), встановлюються та документуються ознаки нікчемності правочину, за результатами вчинення господарських операцій не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, не подають податкову звітність, мають ознаку "транзитера".

Всього, за зазначений період ПАТ "ДМКД" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з сумнівними постачальниками ТОВ "ТД "Дон-енрджи", ТОВ "УМПК-Компані", ТОВ "Славмел" у розмірі 3880015,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ "ДМК ім.Дзержинського" було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують (факт транспортування товарів, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в лацюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, а саме:

- ТОВ "ТД "Дон-енерджи" (код за ЄДРПОУ 36616189) постачання вапна на суму податку на додану вартість 591401,36 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька Донецької обл. ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

Фактичну чисельність працюючих встановити немає можливості, в зв'язку з неподанням податкової звітності. Директор та головний бухгалтер на підприємстві в одній особі, яка враховуючи реальні можливості, фізично не могла здійснювати обсяг роботи відображений приємством в податковій звітності.

- ТОВ "УПМК - Компані" (код за ЄДРПОУ 35446287) забезпечити систематичне виконанання робіт з вивільнення металомістких включень з відходів металургійного виробництва шляхом сепарування без стадії подрібнення на суму податку на додану вартість 1678174,15 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

- ТОВ "Славмел" (код за ЄДРПОУ 34533923 ) постачання вапна на суму податку на додану вартість 1610439,21 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Ворошиловському р-ні м.Донецька Донецької обл. ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

В ході проведення перевірки встановлено, що в червні 2012 року ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" формувало суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками які мають не основний стан, зокрема: до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у стані про банкрутство, не подають звітність, не знаходяться за місцем реєстрації а також з такими, що формують свій податковий кредит з "сумнівними" постачальниками. Всього, за зазначений період ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівними постачальниками у розмірі 72751573,26 грн., а саме:

1. ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (код за ЄДРПОУ 5441447 ) постачання концентрату залізорудного, продувних пробок, продувних блоків, магнезитових порошків, залізорудних окатишів на суму податку на додану вартість 22026869,57 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 1201., стан - платник податків за основним місцем обліку.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ІІ-ІІІ ланцюгу постачання встановлено постачальників, зокрема, по яким порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ТОВ "Метінвест холдинг" (код за ЄДРПОУ 34093721) постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму податку на додану вартість 66252940,52 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку. Податковий кредит підприємства сформовано за рахунок взаємовідносин з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 191000) постачання залізної руди на суму податку на додану вартість 29487615,35 грн. знаходиться на обліку в СДПІ ГМК у м.Кривому Розі Дніпропетровської обл. ДПС, стан - порушено провадження у стані про банкрутство.

2. ТОВ "Лемтранс" (код за ЄДРПОУ 30600592) транспортно експедиційні послуги на суму податку на додану вартість 1241666,66 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, стан - платник податків за основним місцем обліку. Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальника по якому порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ТОВ "Попаснянський ВРЗ" на суму податку на додану вартість 52376720,46 грн., знаходиться на обліку в Первомайська об'єднана ДПІ (Попаснянське відділення), вид діяльності - ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, стан - порушено провадження у справі про банкрутство.

3. ТОВ "Метінвест холдинг" (код за ЄДРПОУ 34093721 ) постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму податку на додану вартість 64714438,96 грн, знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальника по якому порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ПАТ "Краснодонвугілля" ( код за ЄДРПОУ 32363486), на суму податку на додану вартість 50290511,64 грн, знаходиться в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, вид діяльності - добування та збагачення кам'яного вугілля, стан - порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно наказу №266 СДПІ ВПП ДПС до органу ДПІ ДПС за місцем реєстрації ТОВ "Метінвест холдинг" направлено запит на проведення зустрічної звірки. На дату акту перевірки відповіді не отримано, взаємовідносини підтвердити неможливо.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено порушення ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 ПК України шляхом завищення податкового кредиту червня 2012 року на суму податку на додану вартість у розмірі 76631588 грн.

Також, в ході проведення перевірки правомірності визначення ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" податкових зобов'язань встановлено, що основним покупцем продукції Позивача в перевіряємому періоді є: Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" (іпн 240689805092).

Однак, поряд з вищезазначеним в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" впродовж перевіряємого періоду реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

Визначення фінансового результату здійснено перевіряючими виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за II квартал 2012 року.

Перевіркою використано розрахунок матеріальної складової здійсненої за алгоритмом, який був наданий в ході проведення планової перевірки та застосовувався на підприємстві. Так розрахунок матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво, який був наведений в додатку №2.16 (1 квартал 2011 року) до акту перевірки від 23.09.2011 року №1471/08-02/2-05393043 "Про результати виїзної планової перевірки ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011" та складав 77,26%.

Таким чином, в II кварталі 2012 року, період, що охоплений поточною перевіркою, податковим органом використано відсоток матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво в розмірі 77,26%, та відповідно, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції за вказаний період складає - 62402498 грн., а саме (80769477 грн. X 77,26%).

Відповідач стверджує, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не підлягають оподаткуванню, то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу, тобто II квартал 2012 року (декларація з податку на прибуток за II квартал надана до СДПІ в законодавчо встановлений термін), в якому зазначено, що при реалізації продукції пов'язаній особі витрати визнаються в розмірі, що не перевищують доходи від такої реалізації. Враховуючи вищевикладене, на думку перевіряючих Позивачем порушено п. 198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань у розмірі 12480500,00 грн., у червні 2012 року.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів може зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ст. 9 Закону України № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно до ст. 1 Закону України № 996-ХІV визначається, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" з вищевказаними контрагентами, відповідачем досліджено не було. Висновки оскаржуваної перевірки базуються лише на інформації, отриманої податковим органом на підставі перевірок контрагентів позивача та податкової звітності ПАТ "ДМК ім. Дзержинського".

Стосовно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Правочини, зазначені в Акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ "ДМК ім. Дзержинського" на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Виходячи з вищевикладених обставин справи, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про недійсність та нереальність спірних угод були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів та послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо заниження суми податкових зобов'язань у розмірі 12480500,00 грн., у червні 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

За даними обліку ПАТ "ДМКД", товари, вартість яких включена до собівартості реалізованої продукції за договором з Корпорацією "ІСД", використані в операціях які є об'єктом оподаткування ПДВ, тобто відсутня необхідність вважати товари проданими у податковому періоді на який припадає таке використання з подальшим нарахуванням ПДВ. Отже доводи відповідача щодо даної обставини є безпідставними.

П. 138.6 ст. 138 ПКУ передбачається, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом встановлено, що нерозподілені постійні загальновиробничі витрати мають відношення до загального обсягу виготовленої та реалізованої ПАТ "ДМКД" продукції, що не суперечить п. 138.4 ст. 138 ПКУ, та не повинні враховуватися при визначені витрат по окремо взятій продукції.

Абз. 2 п. 153.2.6 ПКУ встановлені обмеження в частині витрат, понесеним в зв'язку з продажем товарів пов'язаній особі. В свою чергу ні норми Податкового кодексу України, ні положення бухгалтерського обліку не встановлюють перелік витрат, що відносяться до "понесених в зв'язку продажем товарів".

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що в акті перевірки відсутнє посилання на нормативне обгрунтування щодо нарахування та включення податкових зобов'язань з податку на додану вартість до Декларації по ПДВ за останній місяць кварталу у разі застосування норм п.153.2.6 за відповідний квартал року. У ПКУ також відсутні норми, що визначають порядок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку необхідності дотримання вимог п.153.2.6 ПКУ. Посилання на акт останньої виїзної планової перевірки (акт № 1471/08-02/2-05393043 від 23.09.2011 року) та застосування перевіряючими відсотка матеріальної складової в обороті фактичних витрат, який застосовувався в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", нормами Податкового кодексу України взагалі не передбачено, а сам коефіцієнт є таким, що розраховується на підставі безпосередніх визначених фактичних даних, які мають місце протягом певного конкретного визначеного періоду. Тобто, наведений коефіцієнт, що був використаний перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань не відповідає тим фактичним даним, які мали місце під час перевіряємого періоду (оскільки він був визначений на підставі даних, що існували на час іншого перевіряємого періоду), а отже дії щодо визначення та розрахунку податкових зобов'язань позивача з використанням відповідачем даного коефіцієнту є безпідставними та такими, що призвели до створення недостовірних даних.

Крім того, посилаючись на порушення ПАТ "ДМКД" п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, перевіряючими в акті перевірки не визначено за якими саме товарами, на яку вартість, за якими первинними документами, ПАТ "ДМКД", як платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.

Отже, аналізуючи дані обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення №0000022600 від 31.08.2012. З цього випливає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко