Постанова

від 30.01.2014 по справі 872/11835/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2014 рокусправа № 804/4273/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі №804/4273/13-а за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор" про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на пп. 20.1.17 п. 20.1. ст.. 20 ПК України, а також тим, що податковий борг ТОВ '"Брюстор" становить 23 825 519,03грн., який складається з 7242895,99грн. згідно повідомлень-рішень, які прийняті за результатами позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт №118/14/33422458 від 22.02.2013 року) та пені 61 493,04грн., 16 521 130,00грн. по авансовим внескам з податку на прибуток (8 260 565 грн. за січень 2013 року та 8 260 565 грн. за лютий 2013 року).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. У запереченнях, наданих суду зазначив, що відповідач не має податковий борг, а також відсутністю обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України - відсутність рішення податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності що знаходяться в банку та висновок позивача про наявність у відповідача податкового боргу є передчасними, оскільки грошове зобов'язання, є неузгодженим. Авансові внески сплачені, крім того, відсутня форма декларації, яка встановлює зазначення щомісячних авансових внесків. Також зазначив, що податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені, а рішення щодо нарахування пені позивачем не приймалось. Даного висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на судові справи в яких відповідачем оскаржені податкові повідомлення-рішення та вимога.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом з посиланням на пп. 20.1.17 п. 20.1. ст.. 20 ПК України, просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку.

У позові зазначають, що податковий борг ТОВ '"Брюстор" становить 23825519,03грн., який складається з 7242895,99грн. згідно повідомлень-рішень, які прийняті за результатами позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт №118/14/33422458 від 22.02.2013 року) та пені 61 493,04грн., 16 521 130,00грн. по авансовим внескам з податку на прибуток (8 260 565 грн. за січень 2013 року та 8 260 565 грн. за лютий 2013 року).

Також позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 27.12.2012р. прийняв рішення про припинення товариства шляхом ліквідації у зв'язку з припиненням господарської діяльності. Також відповідач повідомив позивача про відсутність можливості сплатити, згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, авансовий внесок з податку на прибуток.

Також відповідно матеріалам справи, майно у підприємства відсутнє (а.с. 26).

Податковий орган не заперечує щодо оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень. Проте зазначають, що відповідачем не сплачується пеня та авансові внески з податку на прибуток підприємствами.

Щодо оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні апеляційного суду сторонами не спростовувалось.

Проте, позивач зазначає, що також за результатами перевірки (акт №118/14/33422458 від 22.02.2013 року) була нарахована відповідно до ст.. 129 ПК України пеня 61 493,04грн.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було направлено відповідачу рішення щодо нарахування пені.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені визначено ст.. 129 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно із п.131.1 ст. 131 ПКУ нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Отже, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При цьому, порядку про повідомлення платників податків про суми нарахованої пені органом ДПС чинним законодавством не передбачено.

Підпунктом 3 п. 91 Закону України від 05.07.2012 року №5083 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", що набрав чинності 12.08.2012 року, пункт 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту:"Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Згідно зазначеній нормі законодавства, сплата авансового внеску з податку на прибуток підприємствами, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ має здійснюватись у січні 2013 року.

Отже, відповідно Декларації з податку на прибуток від 06.11.2012 року N9069226440 (за 9 місяців 2012 року), наданої відповідачем до податкового органу, податок на прибуток позивачем визначено у сумі 74345089 грн. 1/9 якого відповідно складає 8260565 грн.

У відповідності з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Як зазначив представник позивача, відповідач у 2013р. не сплачував авансового внеску з податку на прибуток підприємствами, що також послугувало прийняття вимоги 24.01.2013 №4, яка була скасована, з підстав передчасності, а не з підстав відсутності обов'язку відповідача сплачувати авансові внески та у серпні 2013р.

Як зазначив представник відповідача, вимога прийнята у серпні оскаржена до суду, проте таких доказів не має.

Проте з урахуванням того, що відповідач прийняв рішення про ліквідацію та не погоджується, щодо наявності боргу оскаржуючи вимоги позивача, що може негативно відобразитись на погашення податкового боргу, відсутність майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, підтверджується довідкою (а.с. 26), позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, в ході судового засідання встановлено наявність підстав для застосування адміністративного арешту коштів та інших цінностях відповідача, що знаходяться у банках.

Разом з цим, задоволення позовних вимог можливо шляхом накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку, що знаходяться на банківських рахунках такого платника податків, в межах суми податкового боргу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України розрізняються поняття арешту майна платника податків, відповідно до норми ст.. 94 ПК України, та арешту коштів на банківському рахунку.

Таким чином, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, у цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається, що спростовує посилання відповідача про відсутність рішення позивача в порядку ст. 94 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а позов має бути задоволеним.

Керуючись ст.ст. 11, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі №804/4273/13-а за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор" про накладання арешту на кошти - скасувати.

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор" (ЄДРПОУ 33422458), що знаходяться у банку в межах суми податкового боргу.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник