Постанова

від 25.02.2014 по справі 908/1199/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 908/1199/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Світ", м. Запоріжжя, (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013

зі справи № 908/1199/13

за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя (далі - територіальне відділення АМК),

до Товариства

про стягнення 50 000 грн. пені .

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - Тарадай К.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2013 (суддя Горохов І.С): позов задоволено; з Товариства стягнуто у доход державного бюджету України 46 250 грн. пені і 1 720, 50 грн. судового збору; провадження у справі в частині стягнення 3 750 грн. пені припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий, Склярук О.І. і Ушенко Л.В.): апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині припинення провадження у справі; в іншій частині це рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням господарськими судами обставин справи та неправильним застосуванням ними норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу № 1 цієї Конвенції, частини першої статті 8, частини другої статті 58 Конституції України, абзацу другого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 4 2 , 4 7 , 33, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правомірність своїх дій щодо нарахування пені, і просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Адміністративною колегією територіального відділення АМК було прийнято рішення від 28.05.2012 № 29-рш (далі - Рішення № 29-рш), згідно з яким:

- дії Товариства, які полягають у встановленні у м. Запоріжжі для споживачів необґрунтованої вартості послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку названих послуг шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 50 000 грн.

Копія Рішення № 29-рш отримана Товариством 01.06.2012.

Кінцевий термін для добровільної сплати штрафу настав 02.08.2012. Однак до його настання Товариство оскаржило дане рішення до господарського суду.

02.07.2012 господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 5009/2455/12 за позовом Товариства до територіального відділення АМК про визнання недійсним Рішення № 29-рш.

Територіальне відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з Товариства згаданого штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2012 у згаданій справі: у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України штраф у сумі 50 000 грн.

06.11.2012 Донецьким апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження з перегляду згаданого рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2012.

20.11.2012 постановою названого апеляційного господарського суду рішення господарського суду Запорізької області у справі № 5009/2455/12 залишено без змін.

13.02.2013 порушено касаційне провадження у справі № 5009/2455/12, за результатами якого згадані рішення і постанову попередніх судових інстанцій у вказаній справі скасовано в частині задоволення зустрічного позову та в цій же частині прийнято нове рішення, яким у зустрічному позові відмовлено; в іншій частині ці судові рішення залишено без змін.

Штраф у сумі 50 000 грн. сплачено Товариством 11.03.2013.

Територіальним відділенням АМК було подано позов про стягнення з Товариства пені за періоди: з 12.09.2012 по 05.11.2012 - 41 250 грн.; з 21.11.2012 по 12.02.2013 - 63 000 грн.; з 06.03.2013 по 10.03.2013 - 3 750 грн. Цей позов подано 03.04.2013, тобто коли рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2012 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 про стягнення штрафу були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 у справі № 5009/2455/12.

З огляду на приписи абзацу третього частини п'ятої статті 56 Закону нарахування пені зупинялося: на час розгляду судом першої інстанції позовної заяви про визнання недійсним Рішення № 29-рш до дати прийняття рішення судом першої інстанції у справі № 5009/2455/12; на час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги з дати прийняття апеляційної скарги до провадження до дати прийняття постанови апеляційним господарським судом у справі № 5009/2455/12; на час розгляду судом касаційної інстанції касаційної скарги з дати прийняття касаційної скарги до провадження до дати прийняття касаційною інстанцією постанови у справі № 5009/2455/12.

Територіальним відділенням АМК була нарахована пеня виключно за період часу, коли господарським судом не здійснювався розгляд чи перегляд справи про визнання недійсним Рішення № 29-рш.

Загальний розмір пені складає 105 000 грн., а з урахуванням припису частини п'ятої статті 56 Закону до стягнення підлягає пеня в сумі 50 000 грн.

Товариством сплачено пеню в сумі 3 750 грн., тому позов підлягає задоволенню в сумі 46 250 грн.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про помилковість припинення місцевим господарським судом провадження у справі в частині суми 3 750 грн., оскільки своєю заявою від 08.10.2013 територіальне відділення АМК зменшило розмір позовних вимог у даній справі на зазначену суму і просило стягнути з Товариства пеню в сумі 46 250 грн.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Як зазначено в підпункті 20.2 пункту 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", абзацами третім-п'ятим статті 56 Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Водночас, як правильно вказано апеляційним господарським судом, ухвалення неправосудного (незаконного та/або необґрунтованого) рішення, скасованого в подальшому судом вищої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові, не тягне за собою правових наслідків, передбачених в абзаці другому частини п'ятої статті 56 Закону, а тому до спірних правовідносин у даній справі потрібно застосовувати норми абзаців третього-п'ятого цієї ж частини.

З огляду на викладене та встановивши, що територіальним відділенням АМК пеню було нараховано виключно за періоди часу, коли розгляд справи про визнання Рішення № 29-рш судом не здійснювався, попередні судові інстанції дійшли заснованого на законі висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Так, у даній справі йдеться не про будь-яке "ретроактивне нарахування пені", а про обчислення періодів часу, протягом яких зупинялося нарахування пені, передбаченої статтею 56 Закону. Тривалість цих періодів визначена місцевим і апеляційним господарськими судами, а касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Загалом же будь-яка пеня завжди нараховується, за висловом скаржника, "ретроактивно", оскільки нарахування її наперед (на майбутнє) не є можливим у принципі.

Вищий господарський суд України також погоджується з висновком апеляційної інстанції стосовно помилковості припинення місцевим господарським судом провадження у справі в частині суми 3 750 грн.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 зі справи № 908/1199/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Світ" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов