Постанова

від 17.02.2014 по справі 809/459/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 809/459/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Кушніра О.В.,

представника відповідача - Гладиша Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "ІН ТОТО

про стягнення заборгованості в сумі 7903,82 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «ІН ТОТО» (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7903,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі також - Закон), відповідач є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, таким чином, згідно із Законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 9 Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Платник зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, відповідачем неналежно сплачувалися внески у зв'язку з чим, за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року виникла заборгованість в сумі 7903,82 грн., в тому числі заборгованість із сплати єдиного внеску в сумі 7715,57 грн., штрафні санкції - 137,30 грн., пеня - 50,95 грн. Оскільки відповідачем сума заборгованості з врахуванням пені та штрафних санкцій добровільно не сплачена, просив стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в частині нарахування штрафних санкцій та пені посилаючись на відсутність коштів на рахунках підприємства.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа - приватне виробничо-комерційне підприємство «ІН ТОТО» зареєстроване 31.03.1997 року.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно із звітами з січня 2011 року по червень 2013 року відповідачем визначено клас професійного ризику виробництва - 21, а тому розмір єдиного внеску становить 36,76-49,7% від бази нарахування єдиного внеску. (а.с.18-127)

Відповідно до частини 7 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої ст.4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 36,76-49,7%; 3,6 % (а.с.18-127). Відповідно до звітів поданих відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську загальна сума недоїмки становить 7715,57 грн. Недоїмка підтверджується також карткою особового рахунку щодо відповідача з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року (а.с.6-7).

В липні 2011 року та в травні 2012 року позивачем винесено рішення №1146 та №1111, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, так у відповідності до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону, до відповідача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 137,30 грн. та нараховано пеню в загальній сумі 50,95 грн (а.с.16,17). Штраф та пеню зобов'язано сплатити в десятиденний термін з дня отримання цих рішень. Уповноваженим представником відповідача дані рішення отримані у відповідності до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, але у встановлений термін недоїмка так і не сплачена, а самі рішення не оскаржено.

05.08.2013 року відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу №1068/5 в загальному розмірі 7903,82 грн., яка отримана відповідачем у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.8), вимога відповідачем не оскаржувалася, проте визначена у вимозі сума заборгованості самостійно не погашена.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до положень статті 25 Закону, а саме згідно з пунктами 1, 3, 4, 5, 10, 11, 14, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У відповідності до пункту 4 статті 25 Закону, на адресу відповідача надсилалася вимога про сплату боргу в сумі 7903,82 грн. (а.с.8), яка не сплачена у повному обсязі у встановлений законом десятиденний строк.

Відповідно до змісту статті 25 Закону, органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною 6 статті 1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено норми Закону щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а позивач правомірно звернувся до суду із позовом з метою стягнення даної недоїмки.

Щодо тверджень відповідача про відсутність коштів, необхідних для погашення недоїмки, суд зазначає, що дана обставина не звільняє відповідача від обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, проте відповідач не позбавлений права на відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з врахуванням штрафних санкцій та пені в загальній сумі 7903,82 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ІН ТОТО" (ідентифікаційний код 24686195) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (ідентифікаційний код 20550895) заборгованість із сплати єдиного внеску штрафних санкцій та пені за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року в сумі 7903 (Сім тисяч дев'ятсот три) гривні 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 21.02.2014 року.