Постанова

від 20.02.2014 по справі 809/455/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. справа № 809/455/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - не з'явився,

представника відповідача: приватного підприємства "ЕБС" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до приватного підприємства "ЕБС" про стягнення заборгованості по сплаті страхового внеску та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 15 839,61 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 05.02.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі по тексту - позивач) до приватного підприємства "ЕБС" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхового внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 15 839,61 гривень.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не погашено в повному обсязі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року в загальному розмірі 9 431,20 гривень, також заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2011 року в загальному розмірі 6 372,54 гривень. Крім того, в зв'язку із несплатою поточних самостійно визначених страхових внесків позивачем рішенням за №2230 від 17.08.2009 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 35,03 гривень і нараховано пеню в розмірі 0,84 гривень, які відповідачем не сплачені у порушення вимог абзацу 2 частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума самостійно розрахованих зобов'язань і несплаченого внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосованої штрафної санкції і нарахованої пені, станом на день звернення до адміністративного суду, як заборгованість становить 15 839,61 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. На адресу суду 19.02.2014 року подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 30).

Представник відповідача у судове засідання призначене на 20.02.2014 року не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 14.02.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "підприємство відсутнє" (а.с. 24-25). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.02.2014 року, місцезнаходження відповідача значиться: вул. Січових Стрільців, 23, офіс 503, м. Івано-Франківськ, 76018, (а.с. 18-20), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 21-22). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходженням, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "ЕБС" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2014 року (а.с. 18-20). Відповідач взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Щодо зобов'язань відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий-грудень 2009 та січень-грудень 2010 року, судом встановлено наступне.

До 01.01.2011 року у спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками серед інших є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом вимог частини 1 та 3 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 коментованого Закону встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Пунктом 11.11. розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі - Інструкція, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

В судовому засідання встановлено, що відповідач відповідно до поданих розрахунків повинен був сплатити суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року в загальному розмірі 9 578,01 гривень, в тому числі: за лютий-березень 2009 року по 344,96 гривень, за квітень-червень 2009 року по 352,00 гривень, за липень-вересень 2009 року по 353,76 гривень, за жовтень 2009 року - 360,80 гривень, за листопад-грудень 2009 року по 393,89 гривень, за січень-березень 2010 року по 437,89 гривень, за квітень-червень 2010 року по 443,17 гривень, за липень-вересень 2010 року по 444,58 гривень, за жовтень 2010 року - 451,26 гривень, за листопад 2011 року - 465,77 гривень і за грудень 2010 року - 728,28 гривень (а.с. 33-78). Однак, відповідач частково сплатив вказані зобов'язання 20.03.2009 року та 14.06.2010 року в сумі 5,71 гривень і 141,10 гривень, відповідно, і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальному розмірі за вказаний період складає 9 431,20 гривень (а.с. 31-32).

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Обставина щодо несплати відповідачем самостійно визначених страхових внесків з лютого 2009 року по грудень 2010 року підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період (а.с. 33-78).

Судом також встановлено, що позивач своїм рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за №2230 від 17.08.2009 року, застосовано до відповідача фінансові санкції в розмірі 35,03 гривень та нараховано пеню в розмірі 0,84 гривень, на суму недоїмки і фінансових санкцій за період з 20.01.2009 року по 21.01.2009 року. Вказане рішення отримане відповідачем 17.08.2009 року, про що свідчить запис уповноваженої особи приватного підприємства рішенні (а.с. 79).

Стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частини 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частина 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 9.3.2. пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції чинної на час дії спірних правовідносин), розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції, а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.

У передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалося і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, є узгодженими.

З приводу зобов'язань відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року в сумі 6 372,54 гривень, суд зазначає наступне.

Із 01.01.2011 року правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови і порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, в тому числі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно вимог частини 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Положеннями частини 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналіз вказаних норм Закону вказує на те, що відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений абзацами 1 і 3 частини 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем самостійно розраховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року в загальному розмірі 6 372,54 гривень, а саме: за січень 2011 року в сумі 882,33 гривень, за лютий-березень 2011 року по 554,30 гривень, за квітень-червень 2011 року по 562,30 гривень, за липень 2011 року в сумі 554,21 гривень, за серпень 2011 року в сумі 562,30 гривень, за вересень 2011 року в сумі 1 104,35 гривень і за жовтень-грудень 2011 року по 157,95 гривень (а.с. 81-105). Однак, вказані зобов'язання відповідачем не сплачені і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року складає 6 372,54 гривень.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено також норми частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доводи позивача про наявність заборгованості відповідача по зобов'язаннях за єдиним внеском в сумі 6 372,54 гривень підтверджуються звітами відповідача про нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2011 року, а також карткою особового рахунку платника єдиного внеску по рахунках 76-49,7%, 36,3%, 45,96%, 8,41%, 3,6%, 2,85%, 6,1%, 5,3%, 5,5%, 34,7%, 2,6%, 33,2%, 2,0% за період з 01.01.2010 року по 30.09.2013 року та довідкою-розрахунком №715/06 від 17.02.2014 року (а.с. 81-105, 7-8, 31-32).

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 року, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Аналогічна правова норма до 01.01.2011 року відображена в частині 2 і 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, а також борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивачем 13.01.2011 року по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 31.12.2010 року вручено відповідачу вимогу про сплату боргу за №Ю-984/12 від 05.01.2011 року, про що свідчить запис відповідача на корінці вимоги, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 15).

По зобов'язаннях зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 29.02.2012 року позивачем надіслано відповідачу вимогу за №Ю-86/8 від 05.03.2012 року, яка 12.03.2012 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 17, 16).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості, так як і обов'язку сплати застосовані позивачем фінансові санкції та нараховану йому пеню

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 6 та 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини статті 25 коментованого Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Аналогічна правова норма до 01.01.2011 року була визначена абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 5 і 6 пункту 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Системний аналіз коментованих норм закону дає можливість суду дійти переконання про те, що за умови виникнення у платника страхових внесків заборгованості у 2009-2010 році, тобто на момент дії частин 1 - 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в силу пункту 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, за Пенсійним фондом України і його територіальними органами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю їх нарахування, своєчасністю сплати, якими останні були наділені до набрання чинності цим Законом. Повноваження позивача щодо контролю по стягненні недоїмки по внесках до Пенсійного фонду України, що утворилась до 01.01.2011 року, реалізується шляхом винесення вимоги про сплату страховиком заборгованості, несплата якої є підставою для її стягнення у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "ЕБС" заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2009 року - грудень 2010 року в розмірі 9 431,20 гривень, єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року в розмірі 6 372,54 гривень, застосованих штрафних санкцій в сумі 35,03 гривень і нарахованої пені в сумі 0,84 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "ЕБС" (ідентифікаційний код 33645290, вул. Січових Стрільців, 23, офіс 503, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (ідентифікаційний код 20550895, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018) заборгованість по сплаті страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосованої штрафної санкції та нарахованої пені в загальній сумі 15 839 гривень (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 61 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 25.02.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.