Постанова

від 13.01.2014 по справі 801/11294/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2014 р. 13:51год. Справа №801/11294/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Богацької А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакська водна компанія"

до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в АРК та м.Севастополі

про визнання протиправним та скасування пп.2,3 припису

за участю представників сторін:

від позивача: Черкашина Кристина Олександрiвна, довіреність б/н від 11.12.13,

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакська водна компанія" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Територіального управляння Державної служби гірчичного нагляду та промислової безпеки України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправними та скасування пунктів 2,3 припису № 74/пр від 26.11.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 20 листопада по 26 листопада 2013 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, за результатами якої складено акт №74 від 26.11.2013р.

На підставі Акту № 74 від 26.11.2013р. Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м.Севастополі було винесено Припис № 74/пр від 26.11.2013р. з визначенням порушень Кодексу України про надра, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про охорону праці», Правил технічної експлуатації мереж водопостачання та каналізації населених пунктів України.

Вважаючи пункти 2 та 3 припису необґрунтованими та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, позивач вказує, що у ході перевірки було встановлено порушення ст.ст. 51, 53 Кодексу України про надра, а саме, що розробка родовищ ведеться без відповідного проекту. Позивач зазначає, що підприємство не спеціалізується на даному виді діяльності, не має ані потужностей, ані можливості для розробки родовищ та геологічного вивчення.

Також позивач зазначає, що зазначені рішення та проекти повинні бути у відповідності до ст. 51 Кодексу України про надра та Методичних рекомендації зі здійснення державного нагляду за охороною надр при розробці родовищ мінеральних підземних вод отримані до початку використання свердловин. У даному випадку позивачу у користування (на підставі договорів концесії чи оренди) були передані від власників (відповідні сільради) вже існуючі свердловини (пробурені в 60-70х роках), а тому, на думку позивача, відповідач обрав невірно суб'єкта, до якого можуть бути пред'явлені вимоги щодо надання таких документів.

Що стосується порушення п.3 ст.53 Кодексу України про надра, то в даному випадку позивач зазначив, що підприємством постійно ведеться облік отриманої та переданої води (тобто її рух), також підприємство слідкує за її станом шляхом проведення відповідними СЕС аналізів складу та стану води.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові, пояснивши, що з даного приводу вже існує судове рішення, яке набрало законної сили на час розгляду цієї справи - Постанова Окружного адміністративного суду АРК від 31.01.2012 року по справі №2а-11725/11/0170/20.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надав суду заперечення на адміністративний позов, у яких заперечує проти заявлених позовних вимог з того приводу, що позивачем не врегульовано гірничні відносини надрокористувача з державою, які виникають під час експлуатації свердловин, а отже позивач повинен отримати проектне рішення на розробку родовища питних підземних вод. Також в запереченнях йдеться про те, що оформленого дозволу на спеціальне водокористування не достатньо, оскільки даним документом врегульовано лише водні відносини з державою.

Щодо другого питання, відповідач зазначає, що позивачем під час перевірки не надавав первинну документацію, що підтверджує звітність за формами 2ТП-водгосп та 7-ГР.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З 20 по 26 листопада 2013 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м.Севастополі було проведено перевірку виробничого об'єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакська водна компанія» -Альмінське родовище питних підземних вод, ділянки Лісновський, Охотнівський, Суворовський та Ореховський, з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, за результатами проведення якої було складено акт № 74 від 26.11.2013р.

До вказаного акту Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було винесено припис № 74/пр від 26.11.2013р., яким відповідач вимагає від позивача усунути порушення законодавства.

Позивач не погодився з пунктами 2 та 3 припису Територіального управління Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м.Севастополі № 74/пр від 26.11.2013р. та звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду щодо їх правомірності.

Відповідно до пункту 2 припису відповідач вимагає від позивача усунути порушення Кодексу України про надра, оскільки не врегульовані гірничні відношення надрокористувача з державою, що виникають під час експлуатації свердловин - добича питних підземних вод з ділянок Лісновської, Охотнівської, Суворівської та Орехівської, що розривають водоносний горизонт Альмінського-2 родовища, ведеться без проектного рішення на розробку родовища питних підземних вод.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 припису № 74/пр від 26.11.2013р. судом встановлено наступне.

З акту перевірки позивача слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сакська водна компанія" без проектних рішень на розробку Альмінського -2 родовища питних підземних вод ведеться експлуатація свердловин, що розташовані на Ліснівській, Охотнівській, Суворівській та Орехівській ділянках.

При цьому, відповідач, встановивши ці порушення, керувався вимогами Кодексу України про надра, зазначивши, що позивачем порушені статті 51 та 53 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакська водна компанія» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №038230, яке у відповідності зі своїми цілями та завданнями вправі вступати в договірні правовідносини з юридичними та фізичними особами (пп. 3.2 Статуту товариства).

Згідно довідки відділу статистики у Сакському районі АР Крим № АБ 720961 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є забір очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, збирання безпечних відходів.

Одним з видів діяльності товариства, визначених у пункті 2 Статуту товариства є збирання, очищення та розподілення води.

Судом встановлено, що позивач має ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення, видану 05.04.14 Радою міністрів АРК строком дії з 03.04.13 до 03.04.18.

В період з 2008 року по 2010 рік позивач на підставі прийнятих рішень відповідними сільськими радами Сакського району АР Крим (Ліснівська, Охотнівська, Суворівська та Орехівська) про надання згоди на передачу об'єктів комунальної власності, що мають важливе соціальне значення, в концесію та в оренду, укладало з цими сільськими радами концесійні договори та договори оренди.

01.03.2010 року між позивачем та Оріхівською сільрадою Сакського району АРК було укладено договір концесії, у відповідності до умов якого Концесієдавець (сільрада) надає на 10 років концесіонеру (позивачу) право управління (експлуатації) об'єкта концесії: цілісним майновим комплексом - системою водопостачання, водовідведення сіл Орехівської сільської ради з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору. Передача об'єкта концесії підтверджується відповідним актом прийому - передачі від 01.03.2010 року, який є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами даного концесійного договору концесіонер здійснює такі види діяльності, роботи, послуги: збирання, очищення та розподілення води, водопровідні роботи, для чого у відповідності до пункту 21 договору зобов'язується одержати дозвіл на спеціальне водокористування, ліцензію на централізоване водопостачання та ліцензію на вишукувальні та проектні роботи в будівництві, спорудженні несучих і огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж.

За умов даного договору позивачу передані свердловини №№4071, 4073, 4065, 4075, 4106, 4074, 4099, 4103, 4105, 4109, 4107, 4108, на які видані відповідні паспорти, згідно яких свердловини пробурені ще до передачі об'єктів у концесію за умовами договору від 01.03.2010р.

17.10.2008 року між Товариством та Ліснівською сільською радою Сакського району АРК було укладено договір оренди комунального майна, у відповідності до умов якого Орендодавець (сільрада) передає, а Орендар (позивач) приймає в строкову та безоплатну оренду та використання цілісний майновий комплекс, що знаходиться у комунальній власності, для надання комунальних послуг населенню, виконання ремонтних, будівельно - монтажних та відновлювальних робіт. Передача об'єкта оренди підтверджується відповідним актом прийму - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

За умов даного договору позивачу передані свердловини №№3907, 3903, 3914, 3911, 3938, 3912, 3933, 3905, 3896, 3898, 3916, 3897, на які видані відповідні паспорти, згідно яких свердловини пробурені ще до передачі об'єктів в оренду за умовами договору від 17.10.2008р.

20.03.2009 року між Товариством та Охотнівською сільською радою Сакського району АРК було укладено договір концесії, у відповідності до умов якого Концесієдавець (сільрада) надає на 20 років концесіонеру (позивач) право управління (експлуатацію) об'єкта концесії майнового комплексу - системи водопостачання, водовідведення та обслуговуючої техніки, з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору. Передача об'єкта концесії підтверджується відповідним актом прийму - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами концесійного договору концесіонер здійснює такі види діяльності, роботи, послуги: збирання, очищення та розподілення води, водопровідні роботи, для чого у відповідності до пункту 18 договору позивач зобов'язується одержати дозвіл на спеціальне водокористування, ліцензію на централізоване водопостачання.

За умов даного договору позивачу передані свердловини №№6352, 3849, 4184, 4183, 3848, 3850, 3851,4220, 4198, на які видані відповідні паспорти, згідно яких свердловини пробурені ще до передачі об'єктів в концесію за умовами договору від 20.03.2009р.

01.08.2008 року між позивачем та Суворівською сільською радою Сакського району АРК було укладено договір концесії, у відповідності до умов якого Концесієдавець (сільрада) надає на 10 років концесіонеру (позивач) право управління(експлуатацію) об'єкта концесії - системи водопостачання Суворівської сільської ради з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору. Передача об'єкта концесії (мережа водопостачання, автотракторна техніка) підтверджується відповідним актом прийму - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами концесійного договору концесіонер здійснює такі види діяльності, роботи, послуги: збирання, очищення та розподілення води, водопровідні роботи, для чого у відповідності до пункту 18 договору позивач зобов'язується одержати дозвіл на спеціальне водокористування, ліцензію на централізоване водопостачання.

За умов даного договору позивачу передані свердловини №№3577, 3578, 4316, 254, 6428, 4275, 3577, 4278, 4279, 4289, 4285, на які видані відповідні паспорти, згідно яких свердловини пробурені ще до передачі об'єктів в концесію за умовами договору від 01.08.2008р.

Згідно Методичних рекомендацій зі здійснення державного нагляду за охороною надр, затверджених наказом Державного департаменту промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2006р. № 51 слідує, що проекти (технологічні схеми) розробки родовищ мінеральних вод і складені на їх основі щорічні плани відбору і витрат мінеральної води до свого затвердження, згідно з вимогами ст. 51 Кодексу України про надра, підлягають узгодженню з Держпромгірнаглядом і Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Отже, проектні рішення (технологічні схеми) на розробку родовищ повинні бути отримані до початку будь-яких робіт з видобування води, оскільки вони стосуються способу та оптимального режиму експлуатації свердловини.

30 грудня 2009 року позивачем було отримане дозвіл на спеціальне водокористування на строк до 01.01.2015 року, в якому визначено найменування та код водного об'єкту: підземна вода 60 Чер, а мета водокористування - водопостачання населення, сільгоспводопостачання. У вказаному дозволі наведено перелік та зазначено місце розташування свердловин.

02.09.2013 року позивачем розширений дозвіл на спеціальне водокористування на строк до 01.01.2015 року, в якому визначено найменування та код водного об'єкту: підземна вода 60, а мета водокористування - господарсько-питне водопостачання сіл Сакського,Чорноморського та Первомайського районів. У вказаному дозволі наведено перелік та зазначено місце розташування свердловин, що у подальшому були передані позивачу у концесію чи в оренду.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всі свердловини, які знаходяться в концесії чи оренді у позивача, були пробурені ще до їх передачі в концесію чи оренду, відтак проектні рішення (технологічні схеми) на розробку родовищ повинні бути отримані ще до початку буріння свердловин, тому не стосуються позивача.

Щодо виявлених перевіркою порушень про неврегульовані гірничні відношення надрокористувача з державою, які виникають під час експлуатації свердловин, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з даного приводу є судове рішення, на яке посилається позивач, а саме постанова Окружного адміністративного суду АРК від 31.01.2012 року по справі №2а-11725/11/0170/20, яка набрала законної сили.

Частина 1 ст. 72 КАС України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду адміністративної справи №2а-11725/11/0170/20 суд, перевіряючи обґрунтованість припису Державної організації «Чорноморська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» відносно позивача про необхідність проведення розробки ділянок питних підземних вод Альмінського родовища згідно проектних рішень на розробку родовища, тобто за аналогічним до розглядуваного у цій справі приписом, дійшов висновку, що діяльність позивача регулюється саме нормами Водного кодексу України, Кодекс України Про надра не підлягає застосуванню, оскільки позивачем не здійснюється користування надрами в розумінні понять, визначених цим кодексом.

Так, відповідно до ст.1 Водного кодексу України водокористування - це використання вод(водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст. 48 Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Таким чином, позивачем відповідно до концесійного договору, на підставі спеціального дозволу на водокористування здійснюється забір води з водних об'єктів із застосуванням мереж водопостачання та обслуговуючої техніки, належної на праві комунальної власності відповідним сільським радам Сакського району АР Крим, для задоволення потреб населення у сфері водопостачання.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що така діяльність позивача регулюється саме нормами Водного кодексу України.

Кодекс України про надра, на який посилається відповідач, за таких умов не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки позивачем не здійснюється користування надрами в розумінні понять, визначених цим кодексом.

Надра згідно ст.1 Кодексу України про надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян (ст.2 Кодексу).

Згідно зі ст. 3 Кодексу гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до визначення поняття у Водному кодексі України підземні води відносяться до водних об'єктів (стаття 1).

У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" до природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення відносяться як окремі поняття підземні води та корисні копалини.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (статті 38, 39).

Отже, на думку суду, позивач правомірно здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням мереж водопостачання та обслуговуючої техніки на підставі дозволу на спеціальне водокористування, як того вимагає ст. ст. 38, 39 Водного кодексу України, та, така діяльність не регулюється нормами Кодексу України про надра.

Також у Постанові Окружного адміністративного суду АРК від 31.01.2012 року по справі №2а-11725/11/0170/20 розглянуто встановлене перевіркою порушення ч. 2 ст. 20, ст. 51 Кодексу України про надра питання, зокрема про те, що розробка ділянок питних підземних вод Альмінського родовища не проводиться згідно проектних рішень на розробку родовища.

Суд під час розгляду справи №2а-11725/11/0170/20 дійшов висновку про протиправність цього пункту припису з тих підстав, що позивач не здійснює розробку родовищ корисних копалин у розумінні статей Кодексу України про надра, на які посилається відповідач у приписі.

У відповідності до ст. 20 Кодексу України про надра для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.

Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Видобуті під час дослідно-промислової розробки корисні копалини підлягають реалізації у загальному порядку.

Отже, з наведеного суд дійшов висновку, що промислова розробка родовищ є одним з видів геологічного вивчення надр.

Стаття 37 Кодексу України про надра визначає, що геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Проведення робіт по геологічному вивченню надр організується та координується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що геологічне вивчення надр організується та проводиться центральним органом виконавчої влади, а отже, на думку суду, відповідачем невірно визначено суб'єктний склад осіб, до яких може бути застосовано зазначені вимоги.

Згідно статті 51 Кодексу України про надра передбачено, що розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр. Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в частині додержання вимог законодавства про надра або з постійно діючою міжвідомчою комісією у разі укладення угоди про розподіл продукції.

Згідно частини 1 статті 53 Кодексу України про надра слідує, що при розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися:

1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;

2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;

3) облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності;

4) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин в результаті проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;

5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;

6) раціональне використання розкривних порід і відходів виробництва;

7) безпечне для людей, майна і навколишнього природного середовища ведення робіт.

Аналіз вищевказаних норм законодавства, порушення яких встановлено відповідачем в акті перевірки, дає підстави суду для висновків про те, що діяльності позивача як концесіонера та орендаря свердловин з видобування питної води вказані законодавчі норми не стосуються, адже позивач лише здійснює експлуатацію та орендує вже розроблені та діючі родовища підземних питних вод на підставі отриманого дозволу на спеціальне водовикористання.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 припису № 74/пр від 26.11.2013р., відповідно до якого відповідач вимагає усунути порушення п.1 ст.53 Кодексу України про надра, що полягає у неорганізованості обліку втрат корисних копалин з метою підтримання технології добичі підземних вод (прокачка свердловин під час заміни насосів, після дезінфекції свердловин, трубопроводів, ємкостей) та аварійних втрат), судом встановлено наступне.

Як вже встановлено судом вище, позивач не займається розробкою родовищ питних підземних вод, а здійснює діяльність з видобування, а отже не може порушувати норми ст. 53 Кодексу України про надра.

При цьому, позивачем надані суду документи, що підтверджують здійснення контролю з його боку за обліком кількості води та її станом.

Підприємством подається звітність за формами 2-ТП та 7 - ГР за використані води. Також підприємство постійно звертається до СЕС з метою проведення аналізу вод, що плануються у використання.

Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами висновки, викладені у акті перевірки, що свідчить про протиправність пункту 3 прийнятого на його підставі припису № 74/пр від 26.11.2013р.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, а позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 68,82грн. у належному розмірі на підставі квитанції №к4/В/37 від 11.12.13 за подання адміністративного прозову немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 68,82грн.

У судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови викладено 20.01.2013р. відповідно до вимог ст.160 КАС України.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 припису Територіального управління Держгірпромнагляду України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі №74/пр від 26.11.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакська водна компанія" (96560, АР Крим, Сакський район, с.Ліснівка, вул.Механізаторів, 9, ідентифікаційний код 34193220) судовий збір у сумі 68,82грн. (шістдесят вісім грн.82 коп.)

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.