Рішення

від 20.02.2014 по справі 110/5709/13-ц

КРАСНОПЕРЕКОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 110/5709/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Халдєєвої О.В.

при секретарі Бурдиленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноперекопськ, Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» (далі ТОВ «Північно-Кримський КХП») про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 07 липня 2011 року по 09 вересня 2013 року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем по справі. При звільненні з ним не був проведений повний розрахунок, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період часу: червень, липень та серпень у 2012 р. і за січень, лютий, березень, квітень, травень та серпень 2013 р., компенсацію за невикористану відпустку за 12 місяців роботи, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнути моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

У судове засідання позивач не з'явився, його представник за довіреністю ОСОБА_2 заявлені вимоги позивача підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи, про що надав письмову заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Справа розглядалася судом у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами частини 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів України про працю статті 1 Закону "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 115 Кодексу законів України про працю передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів України про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем по справі та наказом №52/1-к від 09.09.2013 року позивач був звільнений за п.2 ст.36 КЗпП, за угодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4).

При звільненні позивача з підприємства не був проведений повний розрахунок.

Згідно з вимогами частини 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів України про працю статті 1 Закону "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається із облікової картки, виданої Пенсійним фондом України на ім'я позивача по справі щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу, ТОВ «Північно - Кримський КХП» вносило страхові внески щодо позивача у звітному періоду за 2012 р. (червень 1648,05 грн., липень 1345,45 грн., серпень 1487,10 грн.) на загальну суму 4480,60 грн., а у звітному періоді за 2013 р. (січень 1483,09 грн., лютий 1400 грн. березень 1610,05 грн. квітень 1389,71 грн. травень 1313,78 грн. серпень 1429,46 грн.) на загальну суму 8626,09 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Статтею 116 КЗпП України встановлює строки розрахунку при звільненні, а саме при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. КЗпП України регулює питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених вище норм закріплений у постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 03 липня 2013 року , який дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, зокрема ст. 21 встановлює, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Статтею 24 цього ж закону передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь заборгованість щодо невиплаченої заробітної плати при звільненні за вказані вище періоди підлягають задоволенню, а тому суд вважає за необхідне стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у сумі (4480 грн. + 8626,09 грн). = 13106,69 грн., з урахуванням податків та обов,язкових платежів, що відповідає фактичним обставинам справи, а саме наданих суду відповідної індивідуальної відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу щодо позивача по справі - ОСОБА_1, оскільки відповідач не оспорив факт наявності заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 довідку про наявну заборгованість суду не надав.

При виплаті позивачу суми заборгованості по зарплаті, слід відрахувати податки та обов,язкові платежі з суми 13106,69 гривень, а залишок слід виплатити позивачу, як саме заборгованість по зарплаті.

Вимоги позивача щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку обґрунтовані, підкріплені законодавчими актами та підлягають задоволенню з урахуванням довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, а саме позивача по справі.

При розрахунку суд користується вимогами вказаними у п. 8 порядку обчислення заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1398 від 30.07.1999 р., що передбачає нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_1 при звільнені становить 5173,60 грн., з урахування податків та обов,язкових платежів, виходячи із наступного: загальна сума страхових внесків за два місяця 2013 р. складає: (за місяць липень у сумі 1335,64 грн. + за місяць серпень 1429,46 грн. = 2765,10 грн. на кількість відпрацьованих днів (у липні 31 + у серпні 31 дн. = 62 дн.) = 44,60 грн,з урахування податків та обов,язкових платежів.

За період часу з моменту звільнення та на час ухвалення рішення, тобто з 09.09.2013 р. по 20.02.2014 року кількість робочих днів становить = 116 дн. / 44.60 грн. = 5173,60 грн., з урахуванням податків та обов,язкових платежів, тобто при виплаті. позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід відрахувати податки та обов,язкові платежі , а залишок слід виплатити позивачу.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При звільненні працівника виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" та ч. 1 ст. 83 Кодексу законів України про працю.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період часу його роботи на підприємстві за 10 місяців при звільненні є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивач всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і ст. 60 ЦПК України не було надано жодного доказу, який б підтверджував, що позивач дійсно за вказаний ним у позові період часу не знаходився у відпустці.

Частиною 1 ст. 237-1 Кодексу законів України про працю встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності та справедливості.

Тому, з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, той обставини що невиплата зарплаті тягне втрату нормальних життєвих зв,язків та вимагає додаткових зусиль для організації життя, таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити у розмірі 1000 грн., що буде відповідати принципу співмірності.

Позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору, тому на підставі частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь держави у сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі ст.ст.47, 83, 115-116, 117, 232, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України "Про відпустки" та керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218,224-228, 234, 235, 241, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, село Воїнка, вул. Леніна, 55 "б" (ОКПО 34897914, МФО 320478, р/р 26005143075 в АК "УКРГАЗБАНК" м. Київ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Магазинка, Красноперекопського району, АР Крим, паспорт серії НОМЕР_2, який мешкає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 13106,69 грн., з урахуванням податків та обов,язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 5173,60 грн., з урахуванням податків за весь час затримки розрахунку при звільнені, а саме з 09.09.2013 року та по день ухвалення рішення та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, село Воїнка, вул. Леніна, 55 "б" (ОКПО 34897914, МФО 320478, р/р 26005143075 в АК "УКРГАЗБАНК" м. Київ) на користь держави (р/р отримувача - 31210206700020, отримувач коштів - Красноперекопське УК м. Красноперекопськ, 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37786055, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу код ЄДРПОУ 26538659) судовий збір в сумі 243,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по зарплаті.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Халдєєва