Постанова

від 10.02.2014 по справі 801/10483/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2014 року (13:05) Справа №801/10483/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № б.н. від 03.12.2013 р., паспорт серії: НОМЕР_4;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Судацького відділення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352205 від 29.08.2013 року; №0000362205 від 29.08.2013 року, а також рішення про застосування фінансових санкцій №000023/000034225 від 29.08.2013 року.

У судовому засіданні 05.12.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Судацьке відділення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим, на належного - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.п. 1, 9, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.п. 267.6.1 - 267.6.3 п. 267. 6 ст. 267 ПК України, а також ст. 11-11, ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Так, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов'язання щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на підтвердження чого ним до податкової інспекції надані всі необхідні первинні документи. Протиправним позивач вважає також й висновок податкової інспекції стосовно порушення порядку використання торгового патенту, оскільки останній був розміщений біля реєстратора розрахункових операцій та наданий інспектору ДПІ для огляду. Крім того, позивач стверджує, що реалізація тютюнових виробів за відсутності розрахункового документа виключає можливість встановлення під час перевірки факту реалізації тютюнових виробів за ціною вище, ніж встановлено виробником. При цьому, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що є суб'єктом господарювання громадського харчування, а отже правомірно здійснювала продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, заперечення на позов не надав, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином, в порядку ст. 38 КАС України - шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.07.2013 р. по 03.08.2013 р. посадовими особами ГУ Міндоходів в АР Крим була проведена фактична перевірка бара кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке належить позивачу та розташоване за адресою АДРЕСА_2, за результатами якої складено акт фактичної перевірки (а.с. 66).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.п. 267.6.1 - 267.6.3 п. 267. 6 ст. 267 ПК України у зв'язку з порушенням порядку використання торгового патенту;

- п. 1, 9, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв'язку зі здійсненням розрахункової операції позивачем без роздрукування касового чеку, незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, незабезпечення щоденного друкування 2-х фіскальних звітних чеків, а також через порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів.

- ст. 11-1, ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у зв'язку з реалізацією тютюнових виробів за ціною вище, ніж встановлено виробником, а також продажу алкогольних напоїв на розлив підприємством, що неє закладом громадського харчування.

Не погодившись із висновками вказаного акта, позивачем 08.08.2013 р. були подані відповідні заперечення до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, які залишені відповідачем поза увагою.

На підставі акта фактичної перевірки 29.08.2013 р. Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000352205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 459,00 грн.;

- № 0000362205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49932,00 грн.,

- а також рішення №000023/000034225 від 29.08.2013 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 7800 грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також рішення про застосування фінансових санкцій в частині застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання торгового патенту; порушення порядку ведення обліку товарних запасів; реалізацію тютюнових виробів за ціною, вище ніж встановлена виробником; реалізацію алкогольних напоїв на розлив підприємством, що не є закладом громадського харчування, з приводу чого суд зазначає наступне.

1. Стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 порядку використання торгового патенту.

Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6. ст. 267 Податкового кодексу України оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.

Згідно з п. 267.6.2. п. 267.6. ст. 267 Податкового кодексу України торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Підпунктом 267.6.3. п. 267.6. ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Отже, виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, торговий патент повинен бути розміщений у доступному для покупців (відвідувачів) місці з метою надання точної та достовірної інформації про особу, яка здійснює господарську діяльність.

Як вже було зазначено, податковою інспекцією під час фактичної перевірки позивача було встановлено порушення порядку використання торгового патенту.

Відповідно до п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1-267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

Позивач, стверджуючи про протиправність вказаного висновку податкової інспекції, зауважує, що торговий патент був розміщений біля реєстратора розрахункових операцій та наданий інспектору ДПІ для огляду під час перевірки. Проте, під час розгляду справи позивач належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надав.

Крім того, під час розгляду справи представник позивача повідомив суду, що під час здійснення фактичної перевірки ОСОБА_1 безпосередньо здійснювала реалізацію товарів у барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1",

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є позивачем у справі та, відповідно, суд не в змозі викликати її в судове засідання для допиту в якості свідка без її згоди, судом роз'яснено представнику позивача право запропонувати ОСОБА_1 з'явитися до суду з метою надання відповідних пояснень, які б могли спростувати твердження податкової інспекції щодо порушення позивачем порядку використання торгового патенту.

Проте, під час розгляду справи ОСОБА_1 наданим правом не скористувалася.

Суд зауважує, що виходячи з предмету спору, акт перевірки відповідно до вимог ст. 86 КАС України є належним доказом на підтвердження встановлених під час перевірки порушень законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому, ст. ст. 11, 71 КАС України не виключає обов'язок позивача доведення тих обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позивних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 71 КАС України не звільняють позивача від обов'язку доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Так, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

При цьому, в контексті ст. 161 КАС України, суд має встановити всі фактичні обставини справи, якими обумовлено звернення позивача до суду, перевірити підтвердження їх наявності належними та допустимими доказами та надати їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем будь-яких доказів дотримання порядку використання торгового патенту, суд вважає, що відповідні порушення, зафіксовані в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а тому застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 459,00 грн. є правомірним.

2. Стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1, 9, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95).

На підставі статті 1 Закону № 265/95 реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Положеннями п.п. 1, 13 ст. 3 Закону України № 265/95 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

Під час фактичної перевірки відповідачем був встановлений факт здійснення розрахункової операції позивачем без роздрукування касового чеку, а також незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідальність за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлюється Розділом V цього закону.

Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Враховуючи вчинення ФОП ОСОБА_1 зазначених порушень вперше, Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим застосовано до позивача штрафні санкції в загальному розмірі 2,00 грн., у тому числі: за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн. та за порушення п. 13 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до п. 9. ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з акта фактичної перевірки, позивачем не було забезпечено щоденне друкування 2-х фіскальних звітних чеків, що є порушенням вищезазначеної норми.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 за охоплений перевіркою період вказане порушення було вчинено двічі, Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 680,00 грн. (340 грн. (20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) х 2).

Позивач не оскаржує висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки, в частині порушення пунктів 1, 9 та 13 ст. 3 Закону № 265/95, а отже правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за вчинені порушення в сумі 682,00 грн. (680 грн. + 1,00 грн. + 1,00 грн.) за податковим повідомленням-рішенням № 0000362205 від 29.08.2013 р. не досліджується судом, оскільки не являється предметом позовних вимог.

Стосовно виявленого під час фактичної перевірки порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 (порядку обліку товарних запасів) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, необхідною умовою для застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95, є реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Враховуючи, що облік товарів здійснюється на підставі первинних документів (як то видаткових накладних), висновок про порушення порядку його ведення можливо зробити виключно за відсутності таких документів або невідповідності їх форми та змісту вимогам законодавства, що, в свою чергу, неможливо встановити без дослідження останніх.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Під час фактичної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порядку обліку товарних запасів на суму 24625,00 грн., однак, при цьому в акті фактичної перевірки не зазначено первинних документів та доказів, що підтверджують наявність факту такого порушення; не наведений перелік товарних запасів, які за твердженням податкової інспекції належно не обліковуються; не вказана їх вартість, обсяг та інші чинники, які були прийняті до уваги при визначенні вартості необлікованих товарних запасів саме в розмірі 24625,00 грн.

Наведене, на думку суду, свідчить про неналежне складання відповідачем акта перевірки та унеможливлює формування висновку щодо порушення обліку товарних запасів саме на зазначену суму. Крім того, у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, відповідач мав би зазначити в акті перевірки інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З метою дослідження викладених в акті перевірки тверджень податкового органу про порушення позивачем положень Закону № 265/95, суд ухвалою від 05.12.2013 р. зобов'язав відповідача забезпечити у судове засідання 20.01.2014 р. явку ревізорів, які проводили фактичну перевірку позивача 29.07.2013 р., а також визнав явку відповідача у судове засідання обов'язковою. Ухвала була отримана відповідачем безпосередньо в суді 16.12.2013 р., що підтверджується відповідною розпискою, однак її вимоги виконані відповідачем не були.

Статтею 6 Закону № 265/95 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Матеріали справи свідчать, що облік запасів ведеться позивачем належним чином на підставі первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів, зокрема, видаткових накладних (а. с. 10-11). Факт придбання товарів також був відображений позивачем в книзі обліку доходів і витрат (а. с. 12).

Суд, аналізуючи положення пункту дванадцятого статті 3 Закону № 265/95, доходить висновку стосовно того, що цією нормою встановлено тільки обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів. При цьому, ніяких застережень чи вимог щодо місця здійснення такого обліку (у тому числі приміщеннях, де здійснюється реалізація товарів) законодавець не передбачив, а тому суд критично ставиться до висновків податкової інспекції щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95, оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про належне виконання позивачем своїх обов'язків по веденню обліку товарних запасів.

З матеріалів справи вбачається, що платник податків після проведеної перевірки (08.08.2013 р.) надав до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим письмові заперечення до акта фактичної перевірки, до яких, серед іншого додав первинні документи (накладні та товарно-касову книгу) на підтвердження дотримання порядку обліку товарних запасів, що підтверджується відповідним переліком додатків до заперечень (а.с. 52, зворотній бік).

Отримання відповідачем зазначених заперечень з документами підтверджується відповідною розпискою, здійсненою працівником податкового органу у верхній частині примірника заперечень позивача (а. с. 18).

Однак, вказані документи не були враховані відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000362205 від 29.08.2013 р.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем суду надані видаткові накладні, які, в свою чергу, є документами, на підставі яких здійснюється облік товарних запасів, правомірність дотримання порядку якого, серед іншого, є предметом розгляду у цій справі, слід зазначити, що наявність в матеріалах справи таких документів первинного обліку та їх відповідність вимогам законодавства дозволяє суду зробити висновок щодо протиправності тверджень відповідача про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в частині порушення порядку обліку товарних запасів).

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про порушення позивачем обліку товарних запасів. У той час як позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази в обґрунтування своєї позиції, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум штрафних санкцій в розмірі 49250,00 грн. суд вважає неправомірним.

З урахуванням цього, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000362205 від 29.08.2013 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 49250,00 грн.

3. Стосовно реалізації ФОП ОСОБА_1 тютюнових виробів за ціною вище, ніж встановлено виробником, а також стосовно порушення порядку продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а також стосовно суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95 (далі - Закон № 481/95).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону № 481/95 встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Відповідно пункту 20 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 218, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 р. за № 679/6967, суб'єктом підприємницької діяльності повинно забезпечуватися інформування споживача про роздрібні ціни в грошовій одиниці України за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках тютюнових виробів, що перебувають в продажу. Оформлення ярликів цін (цінників) проводиться відповідно до Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.1997 р. № 2 і зареєстрованої в Мін'юсті 20.01.1997 р. за № 4/1808 (із змінами).

З акта перевірки вбачається, що посадовими особами ГУ Міндоходів в АР Крим був зафіксований факт реалізації тютюнових виробів за ціною вище, ніж встановлено виробником.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95).

Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Враховуючи вчинення ФОП ОСОБА_1 зазначеного порушення, Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 1000,00 грн.

Позивач, непогоджуючись з вказаними донарахуваннями, стверджує, що в акті фактичної перевірки відображена неправомірна інформація, оскільки під час придбання тютюнових виробів відповідний розрахунковий документ роздрукований не був, а отже можливість підтвердити факт розрахункової операції, на підставі якої було встановлено спірне порушення, неможливо.

Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача, оскільки нероздрукування відповідного розрахункового документа, по-перше, не є безумовною обставиною, що свідчить про відсутність факту проведення операції з придбання тютюнових виробів та по-друге, є окремим правопорушенням вимог Закону № 481/95, а отже не може бути належним доказом протиправності висновків, викладених відповідачем в акті перевірки.

Крім того, діючим законодавством взагалі не передбачено, що факт реалізації товарів має бути підтверджений саме чеком реєстратора розрахункових операцій. В той же час, факт реалізації тютюнових виробів за ціною вище, ніж встановлено виробником, був виявлений під час проведення фактичної перевірки, що знайшло своє відображення в акті, який є носієм доказової інформації.

Всупереч вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не надані належні та допустимі докази в обґрунтування своєї позиції (зокрема, показання свідка тощо), у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум штрафних санкцій в розмірі 1000,00 грн. суд вважає правомірним, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Спираючись на положення вказаних правових норм, відповідачем за результатом проведеної перевірки застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800 грн., оскільки ФОП ОСОБА_1 за твердженням податкового органу не є суб'єктом господарювання громадського харчування, а отже не мала права здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкової інспекції з огляду на таке.

Порядок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями врегульовано Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (тут і далі - Правила в редакції станом на момент проведення перевірки).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

Правила роботи закладів (підприємств) громадського харчування затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 (у якому наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 № 309 слова "громадське харчування" по тексту замінено словами "ресторанне господарство") (далі - Правила № 219).

Згідно визначення, наведеного в абз. 3 п. 1.3 Правил № 219, заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Пунктом 1.4 Правил № 219 передбачено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Відповідно до абз. 3 п. 1.6 Правил № 219 відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Аналізуючи положення вищенаведених правових норм, суд доходить висновку, що здійснення ФОП ОСОБА_1 виробничо-торгівельної діяльності у сфері ресторанного господарства можливе, серед іншого, за наявності відповідної ліцензії та узгодження з органами місцевого самоврядування відкриття закладу.

З матеріалів справи вбачається, що Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в АР Крим 23.05.2013 р. позивачу видано ліцензію серії АЕ № 233120 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком, що розташований за адресою АДРЕСА_2. Термін дії вказаної ліцензії становить: з 31.05.2013 р. до 31.05.2014 р. (а.с. 23).

Крім того, на підтвердження протиправності висновку податкової інспекції щодо відсутності у позивача права здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці в барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", ФОП ОСОБА_1 надано суду відповідне узгодження № 40-торг. С від 15.04.2013 р., видане Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим, тобто органом місцевого самоврядування.

За таких обставин та враховуючи документальне підтвердження статусу позивача як суб'єкта господарювання громадського харчування (ресторанного господарства) суд доходить висновку щодо правомірності здійснення ФОП ОСОБА_1 продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн. суд вважає неправомірним.

З урахуванням цього, спірне рішення про застосування фінансових санкцій № 000023/000034225 від 29.08.2013 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ. (далі - Закон № 3674).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закон № 3674 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Під час звернення до суду з цим адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 172,06 грн. (10 відсотків ставки судового збору (1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн.)).

Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних санкцій на загальну суму 57509,00 грн. були задоволені частково на суму 56050,00 грн., стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 167,69 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону №3674 передбачено, що решта суми судового збору, тобто 90% від ставки, стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Приймаючи до уваги те, що в частині позовних вимог про скасування спірних рішень позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1459,00 грн. було відмовлено, решта суми судового збору в розмірі 39,28 грн. (пропорційно відхиленої частини позовних вимог) підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

При цьому, інша частина решти судового збору в розмірі 1509,16 грн. (1548,44 грн. (90% ставки судового збору, не сплаченого при подачі позовної заяви) - 39,28 грн. (частина решти судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету пропорційно розміру відмовлених позовних вимог)) підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету, оскільки у даному випадку норми Глави 7 КАС України не звільняють відповідача від такої компенсації. В свою чергу, оскільки порядок сплати судового збору, згідно з частиною 2 статті 87 КАС України, встановлюється законом - Законом №3674, частина 3 статті 4 якого чітко визначає, що решта судового збору стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог, судовий збір в розмірі 1509,16 грн. має бути стягнений саме з відповідача.

В судовому засіданні 10.02.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.02.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим № 0000362205 від 29.08.2013 р. в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49250,00 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим № 000023/000034225 від 29.08.2013 р. в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6800,00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень).

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (98000, АДРЕСА_1, АР Крим, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 167,69 грн. (сто шістдесят сім гривень шістдесят девять копійок) судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (98000, АДРЕСА_1, АР Крим, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206784002 в УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, 22030001, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, Банк одержувача: ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, призначення платежу: «Код 35174235, судовий збір, пункт 3.1») 39,28 (тридцять дев'ять гривень двадцять вісім копійок) судового збору.

7. Стягнути з Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим (98112, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Кримська, будинок 82-В, ідентифікаційний код 38570890) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206784002 в УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, 22030001, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, Банк одержувача: ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, призначення платежу: «Код 35174235, судовий збір, пункт 3.1») 1509,16 грн. (тисяча п'ятсот дев'ять гривень шістнадцять копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.