Рішення

від 18.02.2014 по справі 910/22225/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22225/13 18.02.14 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке підприємство

"СТЛ Логістик Україна"

про стягнення 75 001,31 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Левітасі Я.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Колеснік О.М.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке підприємство "СТЛ Логістик Україна" про стягнення 75 001,31 грн., з яких 51 515,00 грн. заборгованості, 7 608,40 грн. пені, 15 877,91 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 1301 від 13.01.2012 р.

Ухвалою суду від 20.11.2013 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.12.2013 р.

Ухвалою суду від 05.12.2013 р. відкладено розгляд справи на 24.12.2013 р.

Ухвалою суду від 24.12.2013 р. відкладено розгляд справи на 08.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою суду від 08.01.2014 р. справу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у зв'язку з поверненням судді Зеленіної Н.І. з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 20.01.2014 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2014 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не та витребувані судом документи на надав. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

13.01.2012 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (надалі - позивач, Перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке підприємство "СТЛ Логістик Україна" (надалі - відповідач, Експедитор) було укладено Договір № 1301 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору, Перевізник в інтересах і за рахунок замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Згідно з п. п. 2.3., 2.4. Договору, до цього Договору додається заявка на транспортно-експедиційне обслуговування, яка є невід'ємною частиною Договору. Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування підписується керівниками або уповноваженими представниками Експедитора та Перевізника, підписи яких затверджуються печатками сторін разом з підписаним заявкою.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.5. Договору, розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюється шляхом банківського переказу Експедитором грошових коштів на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15 днів з дня їх отримання Експедитором, якщо інший термін оплати не обговорений у заявці. При перерахуванні суми фрахту оплата комісійних банку здійснює Експедитор. Після закінчення перевезення Перевізник надає Експедитору оригінал рахунку, товарно-транспортну накладну з відмітками одержувача вантажу, акт виконаних робіт і податкову накладну. Всі розрахунки між Експедитором і Перевізником проводиться в гривні. Оплата за перевезення, оплата штрафів, пені та інших платежів, виражених в іншій валюті, крім гривні, здійснюється в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день вивантаження автомобіля, якщо інше не передбачено в не обумовлено в заявці

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 934 цього ж Кодексу, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином надано послуги відповідно до умов Договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 51 515,00 грн.

Пунктом 6.2. Договору сторони домовились, що за прострочення в оплаті рахунків Експедитор виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом та не спростованого у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 7 608,40 грн. пені.

Здійснивши перерахунок процентів річних, суд встановив, що позивачем невірно розраховано суму процентів, а стягненню з відповідача підлягає сума 30 відсотків річних у розмірі 15 392,53 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 51 515,00 грн. заборгованості, 7 608,40 грн. пені та 15 392,53 грн. 30 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке підприємство "СТЛ Логістик Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 5; код ЄДРПОУ 36843918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (33028, м. Рівне, вул. Мазепи, 29/20; код ЄДРПОУ 33276798) 51 515 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 7 608 (сім тисяч шістсот вісім) грн. 40 коп. пені, 15 392 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 53 коп. 30 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна