Рішення

від 19.02.2014 по справі 910/1053/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1053/14 19.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» доУправління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації простягнення 3 557,45 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаЛятіфова Т.Б. - представник від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 3 557,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №69 від 31.10.2011 позивач виконав роботи з асфальтування прибудинкової території та міжквартальних проїздів на вул. Будівельників, 36 в м. Києві, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 491,78 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 38,41 грн. та 3% річних у розмірі 27,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1053/14 та призначено розгляд справи на 19.02.2014.

В судове засідання, призначене на 19.02.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103028379688 від 29.01.2014, яке отримане відповідачем 31.01.2014.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02094, м. Київ, бул. Праці 1/1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 395144 від 29.01.2014 та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (підрядник) та Управлінням житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (замовник) укладено договір підряду № 69 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника, використовуючи власні матеріали, роботи з асфальтування прибудинкової території та міжквартальних проїздів на вул. Будівельників, 36, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 1.3. Договору склад, обсяг та вартість робіт, що будуть виконуватись підрядником супроводжується затвердженими у встановленому порядку зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом та відомістю ресурсів, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Із змісту п.п. 3.2, 4.3 та 4.4 Договору вбачається, що вартість робіт становить, включаючи витрати на проведення державної експертизи та технічного нагляду, 80 254,00 грн. та сплачуються підрядником в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку замовника на поточний рахунок підрядника на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акта приймання виконаних робіт не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у разі зменшення обсягів фінансування, зміни законодавства з питань оподаткування, а також, на підставі позитивних висновків Держекспертизи кошторисної документації.

В пункті 10.1 Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з 31.10.2011 року та діє до 31.12.2011 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було своєчасно та у повному обсязі виконані роботи з асфальтування прибудинкової території та міжквартальних проїздів на вул. Будівельників, 36 в місті Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами (за формою №КБ-2в) №1/69 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року та № 2/69 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, а також довідками (за формою КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2011 року, підписаними уповноваженими представниками замовника та підрядника без зауважень і скріпленими печатками сторін.

У відповідності до наведених документів вартість виконаних підрядником будівельних робіт у листопаді та грудні 2011 року становить 78 050,30 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням дати складання актів (за формою №КБ-2в) приймання виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2011 року, довідок (за формою КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та п. 4.3 Договору, згідно з яким відповідач був зобов'язаний розрахуватися за виконанні позивачем згідно Договору роботи на протязі п'яти банківських днів з моменту їх підписання, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Однак, відповідачем свого зобов'язання щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем в листопаді та грудні 2011 року на підставі Договору роботи в повному обсязі виконано не було, а в рахунок оплати вартості виконаних робіт сплачено лише 74 558,52 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

Решта вартості виконаних робіт - у розмірі 3 491,78 грн. сплачена відповідачем не була.

Листом №145 від 03.10.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою у 7-денний термін з дати отримання даного листа погасити заборгованість за Договором.

Відповідач у своїй відповіді №33/1-708 від 21.10.2013 на претензію позивача вказав, що кошти з спеціального фонду міського бюджету на оплату робіт з асфальтування прибудинкової території та міжквартальних проїздів не надходили, а витрати, понесені підрядниками у 2011 році будуть відшкодовуватись по мірі надходження коштів з міського бюджету на його спеціальний реєстраційний рахунок.

Тобто з наведеного листа вбачається, що відповідач фактично визнає вартість виконаних підрядних робіт, проте вказує на неможливість їх оплати у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак, суд відзначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необгунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

Також судом враховується, що в матеріалах справи наявні підписані представниками сторін та скріплені печатками акти акти звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 01.12.2012, 01.01.2013, 01.07.2013 та 10.09.2013 відповідно до яких за Управлінням житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшин» за Договором № 69 від 31.10.2011 у розмірі 3 491,78 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами існування заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 3 491,78 грн. не спростовано, доказів погашення відповідної заборгованості не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3 491,78 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 27,26 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 38,41 грн., нараховані за період прострочення з 19.10.2013 по 21.01.2014.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором № 69 від 31.10.2011, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 27,26 грн., нарахованих за період з 19.10.2013 по 21.01.2014, судом задовольняються.

Однак суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат з огляду на наступне.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат за період з 19.10.2013 (тобто після 15 числа місяця) по 21.01.2014, то сума заборгованості індексації у жовтні 2013 року не підлягає.

За перерахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 31,51 грн. Вимоги в частині стягнення 06,90 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 491,78 грн. основного боргу, 27,26 грн. 3% річних та 31,51 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бул. Праці, 1/1, ідентифікаційний код 37397242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшин» (08700, м. Обухів, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код 31201909) основну заборгованість у розмірі 3 491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 78 коп., 3 % річних у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 35 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.02.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова