ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"18" лютого 2014 р. Справа № 911/4502/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІВІДЖІ-ІНВЕСТ», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця», м. Біла Церква
про стягнення 75 429,89 грн.
Судя Щоткін О.В.
за участю представників сторін:
позивач - Мулярчук О.А.- директор ТОВ «БІВІДЖІ-ІНВЕСТ»;
відповідач - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІВІДЖІ-ІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» про стягнення 75 429,89 грн. заборгованості за Договором оренди приміщення № 16/03/12 від 16.03.2012р., з яких 69 427,58 грн. сума основного боргу, 4729,79 грн. пені та 1272,52 грн. сума 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2013р. було порушено провадження у справі № 911/4502/13 та призначено до розгляду на 20.01.2014р.
У судовому засіданні 20.01.2014р. позивач надав суду витребувані документи, в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014р. було продовжено строк розгляду справи у порядку ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 10.02.2014р., в зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.
10.02.2014р. через канцелярію суду позивачем був поданий витяг з ЄДРПОУ, відповідно до якого, станом на 04.02.2014р. місцезнаходженням відповідача є: Київська область, м. Біла Церква, вул. Вернадського, 2, кв. 172.
В зв'язку з тим, що попередні ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка була вказана в договорі та позовній заяві і з метою забезпечення рівності всіх учасників судового процесу, суд вирішив розгляд справи відкласти на 18.02.2014р. та направити відповідачу ухвалу на адресу, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ.
Представник відповідача в судове засідання 18.02.2014р. не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засіданні був повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів, не подав.
Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
18.02.2014р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
16.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІВІДЖІ-ІНВЕСТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» укладено договір оренди приміщення № 16/03/12.
Згідно даного договору, орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове, без права подальшого викупу, платне користування-найм, для розміщення торгових та виставочних площ товарів промислової групи приміщення, яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Гординського, 2-а (заг. пл. 268,10 м. кв.).
Відповідно до п. 4.1. договору, передача майна повинна бути здійснена до 22.03.2012р. (включно).
Приписами пунктів 4.2. та 4.4. договору передбачено, що факт передачі приміщення від орендодавця до орендаря посвідчується актом прийому-передачі, що складається орендодавцем.
Приміщення вважається переданим в найм з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Так, на виконання вимог договору, 16.03.2012р. між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі нежилого приміщення.
На підставі п. 5.1., 5.2. договору, орендар сплачує орендну плату, розмір якої складає 24 996, 00 грн. (з ПДВ) на місяць, в національній валюті України - гривні в безготівковій формі не пізніше 1-го числа наступного місяця. З метою пристосування приміщення під індивідуальну діяльність орендаря, плата за користування приміщенням на протязі тридцяти днів після підписання акту прийому-передачі орендарю не нараховується і сплаті не підлягає.
У відповідності до п.п. 3.1.3. договору, орендодавець має право відмовитися від даного договору і вимагати повернення приміщення, у випадку якщо орендар не вносить орендну плату за користування приміщенням протягом двох місяців з закінченням строку платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою орендної плати за орендарем виникла заборгованість, у зв'язку з чим договір був розірваний, 21.05.2013р. орендарем було повернуто приміщення орендодавцю, що підтверджуються наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі приміщення, як це передбачено умовами п. 7.1. договору.
Намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку, 22.03.2013р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо сплати заборгованості за договором оренди.
Відповідно до наявного у матеріалах справи листа № 64 від 18.04.2013р., відповідач зобов'язався сплатити суму боргу по оренді частинами до 31.05.2013р.
Однак, як зазначає позивач, на день розгляду справи відповідач не погасив заборгованість у повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату заборгованості у розмірі 9 996,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі з лютого 2013 р. по травень 2013 р. включно в розмірі 69 427,58 грн.
Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно ч. 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Зважаючи на те, що заборгованість з користування орендованих приміщенням не погашена, розрахунок наданий позивачем відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, вимога про стягнення з відповідача 69 427,58 грн. підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4729,79 грн. пені.
Пунктом 9.2. договору передбачено, що орендна плата, або компенсація за використану електроенергію, холодну чи гарячу воду та інші платежі, сплачена несвоєчасно, або не у повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що була чинною протягом часу відповідного прострочення) від суми, сплату якої прострочено.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені, з визначенням шестимісячного періоду нарахування, за останні 6 місяців прострочення від кожного неоплаченого акту окремо .
Суд, перевіривши правильність нарахування пені, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до умов договору (п. 5.1) орендар сплачує орендну плату не пізніше першого числа наступного місяця
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем невірно визначено порядок та період нарахування пені, оскільки розрахунок ним здійснювався за півроку до подачі позову, що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, від кожного акту окремо, з урахуванням часткових проплат, строків кінцевої оплати та встановлено, що розрахунок мав бути здійснений наступним чином:
- за лютий 2013р. пеня на суму заборгованості 15 000, 00 грн. становить 661,64 грн. за період з 20.07.2013р. (наступний день після внесення відповідачем на рахунок позивача часткової проплати) по 18.11.2013р. (кінцевий строк нарахування, який був встановлений позивачем);
- за березень 2013р. пеня на суму заборгованості 24 996,00 грн. становить 1758,62 грн. за період з 02.04.2013р. (день коли відповідно до 5.1 договору, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати заборгованості за березень) по 30.09.2013р.;
- за квітень 2013р. пеня на суму заборгованості 24 996,00 грн. становить 1717,53 грн. за період з 02.05.2013р. (день коли відповідно до 5.1 договору, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати заборгованості за квітень) по 30.10.2013р.;
- за травень 2013р. пеня на суму заборгованості 24 996,00 грн. становить 4 435,58 грн. за період з 02.05.2013р. (день коли відповідно до 5.1 договору, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати заборгованості за квітень) по 18.11.2013р. (кінцевий строк нарахування, який був встановлений позивачем);
З огляду на це судом встановлено що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 729,13 грн. пені, підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 416,13 грн. пені.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 272,52 грн. 3% річних. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 1 272,52 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на викладені вище обставини, а також те, що відповідач в силу вимог ст.ст. 33, 34, 75 ГПК України не надав суду доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає до стягнення 69 427,58 грн. основного боргу, 4 416,13 грн. пені. та 1 272,52 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44. 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вернадського, 2, кв. 172, код ЄДРПОУ 37736779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІВІДЖІ-ІНВЕСТ» (03113, м.Київ, вул. І. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 34493933) - 69 427 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 58 коп. заборгованості по орендній платі, 4 416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 13 коп. пені, 1 272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 52 коп. 3% річних та 1 713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн. 35 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення: 26.02.2014р.
Суддя Щоткін О.В.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 18.02.2014 |
Оприлюднено | 27.02.2014 |
Номер документу | 37334047 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Щоткін О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні