Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-174/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-174/11/2770

13.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" - Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 10-10/8 від 16.01.14

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - Ольжич Олег Олегович, довіреність № 690/9/10-0 від 08.11.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Кравченко М.М. ) від 13.12.11 у справі № 2а-174/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" (вул. Маліновського, 20,Інкерман, м. Севастополь,99703)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь,99042)

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС (вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь,99042)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 грудня 2011 року у справі № 2а-174/11/2770 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000212301/0 від 24.09.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 24.09.2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 грудня 2011 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вважає, що акти виконаних робіт на виконання договорів від 22.04.2010 року № 22/04-10 та від 30.04.2010 року № 30/04-10 не відповідають вимогам первинних документів, оскільки не містять змісту та обсягу господарських операцій, що на думку податкової інспекції робить неможливим встановити зв'язок понесених витрат з веденням господарської діяльності позивача.

У судовому засіданні 13 лютого 2014 року представник Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією органів Державної податкової служби України.

Суд задовольнив клопотання заявника та здійснив заміну відповідача по справі, а саме: Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя на Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 113137,00 грн. за липень 2010 року податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2010 року № 0000212301/0 та у зв'язку із визначенням позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 291084 грн., у т.ч.: 242570 грн. - за основним платежем та 8514 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2010 року № 0000232301/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (ЄДРПОУ 32367281), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період за червень 2010 року», яким було встановлено завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 року у розмірі 113137 грн. та заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Крім того, у акті перевірки від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 зазначено, що його висновки зроблені з урахуванням висновків акту перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281, яким було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2009 року на суму 1416667,00 грн., внаслідок чого різниця між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання у грудні 2009 року є позитивною та складає 626451,00 грн. Також залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.23) складає 676383,00 грн. Актом перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281 було встановлено завищення позивачем суми у р. 24 декларації з ПДВ за грудень 2009 року суми ПДВ у розмірі 1042024 грн. та заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27) у сумі 28341 грн.

Податкова інспекція у акті перевірки від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 зазначила, що підприємством результати акту перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281 по декларації з ПДВ не відбити.

Також у акті перевірки від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (ЄДРПОУ 32367281), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період за червень 2010 року» зазначено про врахування під час перевірки висновків акту перевірки від 15.09.2010 року № 517/23-131 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за березень-червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.10р. по 30.06.2010р., яким було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2010 року у розмірі 1000000,00 грн., внаслідок чого різниця між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання у лютому 2010 року є позитивною та складає 529391,00 грн. та завищено позивачем за даними перевірки сума у р. 24 декларації з ПДВ за лютий 2010 року у розмірі 1338388,00 грн.

Суд дослідив попередні акти перевірки, на підставі висновків яких податкова зробила висновок за актом перевірки від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (ЄДРПОУ 32367281), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період за червень 2010 року».

Так згідно акту від 15.09.2010 року № 517/23-131/3267281 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (ЄДРПОУ 32367281) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за лютий-травень 2010р.», висновки цього акту ґрунтуються на висновках акту перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281. Тобто податкова інспекція встановлювала порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» послідовно за кожний попередній податковий (звітний) період, починаючи зі звітного періоду - грудень 2009 року, який перевірявся актом перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281, що свідчить про те, що висновки за актом перевірки від 16.09.2010 року № 518/23-131/32367281 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (ЄДРПОУ 32367281), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період за червень 2010 року» безпосередньо пов'язані із висновками за актом перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність висновків акту перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281 було предметом судового дослідження під час вирішення справи № 2а-2719/10/2770. Так постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 року по справі № 2а-2719/10/2770 висновки податкової інспекції, що були викладені у акті перевірки від 29.03.2010 року № 159/23-131/32367281 щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» були спростовані, судове рішення прийнято на користь позивача. Вказана постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 року по справі № 2а-2719/10/2770 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.11.2013 року № К/9991/28570/11.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно не підтвердження зв'язку із господарською діяльністю позивача понесених позивачем витрат на підставі договорів від 22.04.2010 року № 22/04-10 та від 30.04.2020 року № 30/04-10 про надання інформаційно-консультативних послуг, що були укладені позивачем із ПП «Скіф», судова колегія зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та досліджено відповідачем під час проведення документальної перевірки, предметом договору від 22.04.2010 року № 22/04-10 є дослідження ПП «Скіф» поточного стану ринку тихих вин за травень-червень 2010 року; напрямами дослідження є дані про виробництво, динаміка та характеристика основних виробників, місце зовнішньоекономічної діяльності основних операторів ринку, конкурентна розвідка, аналіз ЗМІ - показники та плани конкурентів та аналіз зарубіжних винних ринків.

Предметом договору від 30.04.2010 року № 30/04-10 є дослідження та вивчення ПП «Скіф» споживчих переваг нелояльних до ТМ «Inkerman» споживачів та покупців тихих вин в Україні за травень-червень 2010 року; напрямами дослідження є аналіз демографічних характеристик, портрет споживачів та покупців вина, нелояльних до ТМ «Inkerman», знання торгівельної марки, споживання торгівельної марки.

На підтвердження фактичного виконання договору від 22.04.2010 року № 22/04-10 у позивача є у наявності акт виконаних робіт від 30.06.2010 року № 2204 та податкова накладна від 30.06.2010 року № 1222 на загальну суму наданих послуг 3500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 583333,33 грн.

На підтвердження фактичного виконання договору від 30.04.2010 року № 30/04-10 у позивача є у наявності акт виконаних робіт від 30.06.2010 року № 3004 та податкова накладна від 30.06.2010 року № 1230 на загальну суму наданих послуг 3500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 583333,33 грн.

Податкова інспекція не надала суду належних та безперечних доказів того, що вказані послуги ПП «Скіф» позивачу не надані.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що вказаними договорами були визначені конкретні напрямки та цілі досліджень та враховуючи, що позивач як замовник цих послуг прийняв надані послуги за договорами та отримав відповідні документи, що підтверджують факт надання послуг (акти виконаних робіт, податкові накладні), у суду відсутні підстави до висновку про те, що послуги за договорами ПП «Скіф» не надані.

При цьому судова колегія зазначає, що послуги, що були надані позивачу, відповідають виробничий діяльності позивача (виробництво продукції виноградарства та виноробства), що свідчить про безпосередній зв'язок наданих послуг із власною господарською діяльністю позивача.

Податкова інспекція не надала суду належних та безперечних доказів того, що надані послуги не пов'язані із власною господарською діяльністю позивача.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться саме до того, що надані позивачу послуги не пов'язані із власною господарською діяльністю позивача а акти приймання послуг не містять змісту та обсягу господарської операції. Але судова колегія звертає увагу на те, що у актах приймання послуг є посилання на договори, послуги за якими надані.

Про відсутність у позивача у письмовому вигляді результатів досліджень за вищевказаними договорами податкова інспекція не наголошує, а тому судова колегія не надає правової оцінки даним обставинам оскільки вони не є спірними.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит з ПДВ повинен бути документально підтверджений а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Докази, які б спростовували дані первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, суду не надано, а висновок податкової інспекції про те, що господарські операції не підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та надані послуги не пов'язані із власною господарською діяльністю позивача - є недоведеним.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно підпунктів 7.7.3., 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідача не міститься жодних доводів щодо неправомірності висновків суду першої інстанції по договору позивача із ПП «Наталюкс» від 11.01.2010 року № 11/01, а тому судова колегія не надає правової оцінки вказаним висновкам суду першої інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу у її межах.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.12.11 у справі № 2а-174/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська