Рішення

від 07.02.2014 по справі 910/22684/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22684/13 07.02.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» доКиївської міської станції швидкої медичної допомоги простягнення коштів Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Несін Л.П., довіреність №056/24-9555 від 27.12.2013; від відповідача:Шалейко Н.О., довіреність №1365 від 09.12.2013.

Суть спору: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської станції швидкої медичної допомоги та катастроф про стягнення заборгованості у розмірі 35200,53 грн., з якої: 34777,13 грн. - основний борг за надані послуги, 22,52 грн. - інфляційні втрати та 400,88 - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу №05/2-10 від 01.04.2010 позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.12.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу №910/22684/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням суддів Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/22684/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного справу №910/22684/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/22684/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 13.01.2014 у відповідності до ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 03.02.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2014 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, визначено, що новою ціною позову є: стягнення 43567,40 грн., з яких: 41708,27 грн. - основний борг, 488,43 грн. - інфляційні втрати та 1370,70 грн. - 3% річних та оголошено перерву до 07.02.2014.

07.02.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 42376,71 грн. заборгованості, з якої: 41708,27 грн. - основний борг, 359,52 грн. - інфляційні втрати та 308,92 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 42376,71 грн. заборгованості, з якої: 41708,27 грн. - основний борг, 359,52 грн. - інфляційні втрати та 308,92 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 07.02.2014 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував проти позову.

При цьому, в судовому засіданні судом встановлено, що належним найменуванням відповідача, згідно витягу №17732473 станом на 09.12.2013 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є Київська міська станція швидкої медичної допомоги.

В судовому засіданні 07.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (балансоутримувач) та Київською міською станцією швидкої медичної допомоги та катастроф (споживач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу №05/2-10, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Баумана, 23/2 (надалі - будівля), загальною площею 6192,80 кв.м., утримання прибудинкової території, послуг з технічного обслуговування інженерного обладнання і внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг споживачу, а споживач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі, яка складає 245,90 кв.м. (п п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 2.2.3 договору споживач зобов'язується не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за постачання комунальних послуг згідно з рахунками-фактурами балансоутримувача.

При цьому, п. 5.6 договору сторони погодили, що рахунки-фактури на сплату комунальних послуг, обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території та послуг по технічному обслуговуванню бойлерної внутрішньобудинкових та зовнішніх мереж споживач отримує кожний місяць (до 20 числа поточного місяця) у коменданта будівної і у разі не заявлення протягом 10 днів після сплину вищевказаного терміну, претензії балансоутримувачу про не отримання зазначених рахунків-фактур, дані рахунки вважаються отриманими споживачем.

Строк дії договору, згідно додаткової угоди №16, пролонгований до 31.12.2013.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору та додаткової угоди, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір надання послуг є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору у період з 01.04.2011 по 01.01.2014 надав відповідачу обумовлені договором послуги, тоді як, відповідач, всупереч умов договору та взятих на себе зобов'язань своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 41708,27 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання обумовлених договором послуг та часткові оплати відповідача.

06.08.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію №056/24-4459 від 01.08.2013, яка отримана останнім 06.08.2013, відповідно до якої просив сплатити суму заборгованості за договором №05/5-10 від 01.04.2010.

Втім, відповідач відповіді на претензію не надав і заборгованість в повному обсязі не погасив.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 41708,27 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 359,52 грн. інфляційних втрат та 308,92 грн. 3% річних, які нараховані за період з 21.09.2013 по 13.01.2014 на суму 32683,21 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської станції швидкої медичної допомоги (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 37-Б, ідентифікаційний код 01994050) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34. ідентифікаційний код 31454734 ) 41708 (сорок одна тисяча сімсот вісім) грн. 27 коп. - основного боргу, 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 308 (триста вісім) грн. 92 коп. - 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2014.

Суддя Т.В.Васильченко