Рішення

від 26.02.2014 по справі 927/164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 77-44-62, 698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" лютого 2014 року Справа № 927/164/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод", вул. Заводська, 2, м. Носівка, Чернігівська область, 17101

Відповідач: Фермерське господарство "МПМ "Авангард", вул. Маяковського, 20, с. Макіївка, Носівський район, Чернігівська область, 17152

про стягнення заборгованості в сумі 40301,36 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Коршок О.Г. - юрисконсульт, довіреність № 45 від 17.01.2014р.

від відповідача: Могильний П.М. - голова, паспорт серії НК 375480, виданий 21.07.1997р. Носівським РВ УМВС України в Чернігівській області.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Носівський цукровий завод" подано позов до Фермерського господарства „МПМ „Авангард" про стягнення заборгованості в сумі 40301,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу насіння № 07-Н/01-04 від 01.04.2011р., своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 37695,71 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 37695,71 грн. основного боргу та 2605,65 3 % річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав. В судовому засіданні присутній представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Носівський цукровий завод" (Продавець) та Фермерським господарством „МПМ „Авангард" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу насіння № 07-Н/01-04 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця сорта насіння (далі - товар) згідно Специфікації - Додатку до Договору, що становить його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов Договору.

Згідно п. 8.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір не розривався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 48746,83 грн., що підтверджується накладною № 43 від 05.04.2011р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач товар отримав на підставі довіреності № 436251 від 05.04.2011р., будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору Покупець здійснює оплату до 15 жовтня 2011 року вартості партії товару, отриманої Покупцем (що складає 100% вартості партії товару).

24 січня 2012р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 07-Н/01-04 купівлі-продажу насіння від 01.04.2011р. (далі - Додаткова угода), пунктом 1 якої сторони домовились змінити пункт 2.3 Основного договору і викласти його в наступній редакції:„ Покупець здійснює оплату вартості отриманої партії товару наступним чином:

- 50% вартості партії товару перераховується Покупцем на р/р Продавця до 30 березня 2012 року, включно;

- решта 50 % вартості партії товару перераховується Покупцем на р/р Продавця до 01 вересня 2012 року, включно".

Однак всупереч обумовленим в Договорі та Додатковій угоді умовам і строкам оплати товару відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 11051,12 грн.

Таким чином, на день прийняття судом рішення заборгованість відповідачем не сплачена та становить 37695,71 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 15.10.2011р. по 01.02.2014р. в розмірі 2605,65 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Позивачем невірно зроблений розрахунок 3% річних, а саме не враховано зміни до Договору, зокрема п. 1 Додаткової угоди, в зв'язку з чим невірно вказаний період нарахування 3 % річних.

За розрахунком суду, 3% річних повинні стягуватися з відповідача за період з 31.03.2012р. по 01.02.2014р. і повинні становити 1773,14 грн. (з 31.03.2012р. по 01.09.2012р. розмір річних становить 169,26 грн.; з 02.09.2012р. по 01.02.2014р. розмір річних становить 1603,88 грн.)

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 1773,14 грн. 3 % річних .

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 39468,85 грн., в тому числі основний борг в сумі 37695,71 грн., 3% річних у розмірі 1773,14 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „МПМ „Авангард" (вул. Маяковського, 20, с. Макіївка, Носівський район, Чернігівська область, р/р 26008301438 в Філії Носівське ВОБ № 3261, МФО 343262, код ЄДРПОУ 37382723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Носівський цукровий завод" (вул. Заводська, 2 м. Носівка, Чернігівська область, 17101; р/р 26009704224524 у АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36213924) 39468,85 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 85 коп.) заборгованості в тому числі: основного боргу в сумі 37695,71 грн., 3% річних у розмірі 1773,14 грн.; 1789,26 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять сім грн. 26 коп.) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Врешті позову відмовити.

В судовому засіданні 25.02.2014р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.02.2014р.

Суддя Ю.М. Бобров