Рішення

від 20.02.2014 по справі 922/5155/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р.Справа № 922/5155/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України, с.Центральне 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна фінансова інспекція в Київській області, м.Київ до ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України", с. Кутузівка про стягнення 170215,60грн. за участю представників сторін:

позивача - Федоренка А.М., дов. № б/н від 02.12.2013р.

відповідача - Козуб В.А., дов. № 7/2013 від 25.10.2013р.

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 170215,60грн., в тому числі 132969,55грн. основного боргу, 24200,46грн. пені, 9307,87грн. штрафу та 3737,72грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Ліцензійним договором на використання сортів селекції № 105 від 09.12.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 4065 від 06.02.2014р.).

Представник 3-ї особи у призначене судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання (вх. № 1038 від 14.01.2014р.) про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09.12.2011 року між позивачем (Ліцензіар) та відповідачем (Ліцензіат) було укладено Ліцензійний договір № 105 на використання сортів селекції (надалі - Договір).

За умовами укладеного Договору Ліцензіар передає право виробництва і продажу насіння сортів, які є його власністю, а Ліцензіат зобов'язується виробляти і реалізовувати це насіння високої якості.

Відповідно до п.2.2. Договору, термін його дії відносно кожного сорту, категорії насіння та обсяг виробництва і реалізації визначаються окремими Ліцензіями, що є невід'ємними складовими цього Договору і відображені в Додатку цієї Угоди. Ліцензії видаються на один рік з правом їх пролонгації. По закінченні строку їх дії і сумлінному дотриманні цієї Угоди Ліцензіат має звернутися до Ліцензіара про надання нових Ліцензій.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Ліцензіар встановлює "Продажну ціну" у відповідності з біржевою ціною на товарне зерно та визначеними сортнадбавками для відповідних категорій насіння, яка відображається в бухгалтерських документах. В залежності від ситуації на ринку продажна ціна може бути знижена, але не більш, як до категорії насіння на один порядок нижче, ніж фактична.

За умовами п.5.1 Договору Ліцензіат, за передачу технологічної документації та як відшкодування прав передбачених цим Договором, сплачує Ліцензіару винагороду у формі одночасних (поетапних) платежів та наступних поточних відрахувань (роялті) протягом чинності цього Договору:

а) початковий платіж у розмірі, вказаному в додатку перераховується на рахунок Ліцензіара протягом 15 діб з дати набуття чинності цього Договору. В іншому випадку Ліцензіар має право розірвати цей Договір.

в) поточні відрахування (роялті) сплачуються Ліцензіару в розмірі від 4% до 20% (встановлюються в залежності від сорту і категорії насіння відповідною Ліцензією, що є невід'ємною складовою цього Договору) від вирощеної і реалізованої Ліцензіатом продукції у відповідності до продажної ціни до 25 грудня кожного року чинності цієї Угоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що підтвердженням вирощеної і реалізованої Ліцензіатом продукції та відповідно належних до сплати відрахувань (роялті) є довідка № 07-20/74 від 26.11.2012 року зустрічної звірки взаємовідносин та взаєморозрахунків Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» НААН» з Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла НААН за період 01.07.2010 по 01.11.2012р., яка проведена Державною фінансовою інспекцією в Харківській області в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла проведеної Кагарлицькою ОДФІ Державної фінансової інспекції в Київській області. У вказаній довідці зустрічної звірки зазначено, що сума реалізованої продукції по Ліцензійному договору № 105 від 09.12.2011 року складає 2813601,00грн., а відповідно сума виплат (роялті) належних до сплати Миронівському інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України складає 132969,55грн. Граничний термін оплати відрахувань (роялті) по даному Договору настав 25.12.2012 року, проте до цього часу кошти відповідачем сплачені не були, заявлена позивачем претензія № 02/662 від 26.07.2013р. залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається зокрема на те, що в порушення умов Договору позивач не забезпечив відповідача технологічною документацією по вирощуванню придбаних позивачем сортів насіння пшениці, що стало фактором, який значно зменшив рентабельність вирощеного врожаю. Згідно наданого відповідачем розрахунку розміру роялті по ліцензійному договору № 105 від 09.12.2011р., розмір роялті по договору склав загальну суму 7600,15грн., з яких 5800,15грн. вираховується як частка прибутку від продажної ціни реалізації прибуткового насіння сорту «Подолянка еліта» та 3 (три) мінімальні платежі по 600,00грн. від реалізації малоприбуткових та збиткових насінь «Смуглянка еліта», «Подолянка 1 репродукція» та «Миронівська 65 еліта». На даний час заборгованість по основному боргу (роялті) у відповідача відсутня, оскільки платіжним дорученням № 195 від 04.02.2014р. ним сплачено позивачу 7600,15грн.

Матеріали справи свідчать, що на умовах Договору відповідач протягом 2012 року виростив та реалізував ліцензійного насіння на загальну суму 2813601,00грн. (з ПДВ). А саме: пшениця озима Миронівська 65 еліта в кількості 312200т на суму 743036,00грн. (з ПДВ); пшениця озима Подолянка репродукція 220300т на суму 385525,00грн. (з ПДВ); пшениця озима Подолянка еліта в кількості 378600т на суму 901068,00грн. (з ПДВ); пшениця озима Смуглянка еліта в кількості 329400т. на суму 783972,00грн. (з ПДВ). Покупцями ліцензійного насіння були ТОВ «Торгова аграрна компанія» та ТОВ «Украгропром». Продаж ліцензійного насіння ТОВ «Торгова аграрна компанія» здійснювався за договором від 01.08.2012р. № КН01/08-12/17, об'єми та вартість реалізованого насіння підтверджується видатковими накладними на постачання товарно-матеріальних цінностей від ДП ДГ «Кутузівка» НААН до ТОВ «Торгова аграрна компанія». Продаж ліцензійного насіння ТОВ «Украгропром» здійснювався за договором від 15.08.2012р. № КН-15/08/12-18, об'єми та вартість реалізованого насіння підтверджується видатковими накладними на постачання товарно-матеріальних цінностей від ДП ДГ «Кутузівка» НААН до ТОВ «Украгропром».

Відповідно до розрахунку розміру роялті по ліцензійному договору № 105 від 09.12.2011р., підписаного директором та головним бухгалтером ДП ДГ «Кутузівка» НААН, відповідач отримав прибуток від реалізації ліцензійного насіння озимої пшениці Подолянка еліта в загалом 116003,04грн. та від реалізації ліцензійного насіння озимої пшениці Смуглянка еліта в загалом 395,28грн.; а також отримав збиток від реалізації ліцензійного насіння озимої пшениці Подолянка репродукція та отримав збиток від реалізації ліцензійного насіння озимої пшениці Миронівська 65 еліта. Таким чином загальний прибуток, отриманий відповідачем на умовах ліцензійного договору склав загальну суму 116398,32грн.

Згідно з п.5.1 Договору як відшкодування за надання прав, передбачених цим договором та за передачу технологічної документації Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду у формі одночасних (поетапних) платежів та наступних поточних відрахувань (роялті) протягом чинності цього договору.

Згідно частині а) пункту 5.1 Договору початковий платіж у розмірі, вказаному в Додатку перераховується на рахунок Ліцензіара протягом 15 діб з дати набуття чинності цього Договору.

Судом досліджено, що на дату укладення Договору позивач виставив відповідачу рахунок № 208 від 09.12.2011р. на сплату роялті як початкового платежу «згідно додатку до ліцензійного договору № 105 за сорти озимої пшениці Смуглянка, Подолянка, Миронівська 65» на загальну суму 800,00грн., який відповідачем був оплачений платіжним дорученням від 12.12.2011р. № 1680 з тією же підставою платежу.

Згідно частині в) пункту 5.1 Договору поточні відрахування (роялті) сплачуються Ліцензіару в розмірі від 4% до 20% (встановлюється в залежності від сорту і категорії насіння відповідною Ліцензією, що є невід'ємною складовою цього Договору) від вирощеної і реалізованої Ліцензіатом продукції у відповідності до продажної ціни до 25 грудня кожного року чинності цієї Угоди.

Згідно п.5.2 Договору гарантії Ліцензіата по мінімальному розміру роялті встановлюються в Додатку, що є невід'ємною складовою цього Договору. Ліцензіат гарантує, що роялті по кожному сорту за кожний рік чинності Договору, що минув будуть не менше визначених у них.

Додатком до Договору визначено розмір роялті по угоді в сумі 600,00грн., а також визначено мінімально гарантований розмір роялті по категоріям : елітне - 5%, репродукційне - 3% від реалізованого Ліцензіатом насіння, або 3% в натурі від вирощеного для реалізації насіння.

Судом досліджений розрахунок основного боргу (роялті) по ліцензійному договору, на який послався позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог. З цього розрахунку вбачається, що щорічне роялті обліковано ним як частка від загальної виручки відповідача, отриманої від покупців ліцензійного насіння (з урахуванням ПДВ), а саме : 5% виручки з продажу елітного насіння та 3% виручки з продажу репродуктивного насіння. Розмір облікованого у зазначений спосіб щорічного роялті склав 132969,55грн. Суд зазначає, що облікований у вищезазначений спосіб розмір роялті суперечить визначеному в пунктах 1.4 та 1.5 Договору роялті - як частки прибутку відповідача, вирахуваного від продажної ціни ліцензійного насіння, оскільки, як вбачається, заявлений позивачем до стягнення з відповідача роялті перевищує за своїм розміром весь прибуток відповідача, отриманий від Договору в 2012 році, що суперечить умовам п.1.4 Договору і не є часткою прибутку відповідача, отриманого від продажної ціни ліцензійного насіння.

Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Суд зазначає, що при здійсненні своїх розрахунків основного боргу позивач не врахував вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1, не відокремив від доходу, отриманого відповідачем від покупців ліцензійного насіння ті витрати, які позивач поніс внаслідок фінансово-господарської діяльності по вирощуванню ліцензійного насіння та інші супутні витрати (ПДВ, транспортні послуги по доставці насіння покупцям, інші пов'язані витрати).

Тому суд не приймає розрахунків позивача щодо розміру основного боргу, оскільки вони прямо суперечать умовам п.1.4 Договору.

Посилання позивача на порядок облікування роялті, закладений в частині в) пункту 5.1 Договору суд також не приймає, оскільки цей порядок не суперечить встановленим в пункту 1.4 та пункту 1.5 Договору нормам та є похідним від них.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач не довів належними розрахунками і доказами розміру заявленого ним у позові основного боргу на суму 125369,40грн., у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню як необґрунтовані. В частині стягнення з відповідача 7600,15грн. основного боргу провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, у зв'язку з тим, що зазначена сума була сплачена відповідачем платіжним дорученням № 195 від 04.02.2014р. після звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 24200,46грн. пені, 9307,87грн. штрафу та 3737,72грн. - 3% річних суд зазначає, що штрафні санкції, пеня та 3% річних є похідними від загальної суми простроченого основного боргу та відшкодовуються з підстав, встановлених законом та/або договором.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 1383,23грн. пені та 532,01грн. штрафу. В решті вимог про стягнення пені та штрафу необхідно відмовити.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 213,63грн. за період з 26.12.2012р. по 02.12.2013р. В решті вимог про стягнення 3% річних необхідно відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 194,58грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Національної академії аграрних наук України» (62405, Харківська обл., Харківський район, с. Кутузівка; Код ЄДРПОУ 05460427; в тому числі р/р 260037901 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харкова, МФО 350589) на користь Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (08853, Київська обл., Миронівський р-н, с. Центральне; Код ЄДРПОУ 00496863; в тому числі р/р 31257272210576 УДК в Київській області, м. Київ, МФО 821018) 1383,23грн. пені, 532,01грн. штрафу, 213,63грн. - 3% річних та 194,58грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 7600,15грн. основного боргу провадження у справі припинити відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.02.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк