Постанова

від 26.02.2014 по справі 820/1266/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. справа №820/1266/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватної фірми "КАТА" про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної фірми "КАТА", у якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку та належать Приватній фірмі "КАТА" (код ЄДРПОУ 22634225), а саме: АТ "ОТП БАНК", МФО 300528, № рахунку 26008001304282; ПАТ " ВТБ Банк", МФО 321767, № рахунку 26008010014153.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 1338,02 грн. Начальником податкової інспекції на виконання вимог ст. ст. 88, 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна в податкову заставу. З метою виявлення майна та складання акту опису майна позивачем було направлено запити до ВДАІ з обслуговування Дзержинського району АТІ ГУМВС в Харківській області, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області. В результаті отримання відповідей від вказаних установ про відсутність у відповідних базах даних інформації про майно, зареєстроване за відповідачем, податковий орган звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та цінності, що обліковуються на банківських рахунках відповідача, посилаючись на приписи п. 20.1.33, 20.1.34 п. 20.1 ст. 20; п. 94.6.2 п.94.6 ст. 96; ст. 95, Податкового кодексу України.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Представник позивача у судове засідання не прибув.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення поштових відправлень на адресу, зазначену у позові та доданих до нього матеріалах у відповідності до приписів ст. 35 КАС України. Станом на дату розгляду справи на адресу суду повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". Відповідач письмових заперечень проти позову або заяву про визнання адміністративного позову до суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.

Відповідно до Довідки від 14.01.2014 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про перебування юридичної особи Приватної фірми "КАТА" (код ЄДРПОУ 22634225) у процесі провадження справи про банкрутство, у процесі припинення - відсутні.

Відповідно до довідки №2898-14/9/18-02-20 від 13.11.2013 року, відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 02.01.2001 року за №12533.

Приватна фірма "КАТА" має податковий борг перед бюджетом у сумі 1338,02 грн. На підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем надано до суду наступні документи :

- копію податкової вимоги від 02.04.2012 року №412;

- копії Акту камеральної перевірки №504/15-211/22634225 від 01.02.2012 року і податкового повідомлення-рішення №0000941502 від 20.02.2012 року з доказами направлення на адресу відповідача;

- облікові картки платника податків 22634225 - Приватна фірма "КАТА".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме: наявність у відповідача податкового боргу, наявність у податкового органу права на стягнення цього податкового боргу, відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу та відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів.

Суд зауважує, що в іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Відповідно до пункту 95.2 ПК України, право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року № 1113, чинного на момент винесення податкової вимоги у спірних правовідносинах, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність податкового повідомлення-рішення, а саме:

- безпосереднє вручення такого рішення під розписку;

- надіслання листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника "або" вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на початок відліку 60-денного строку в порядку пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Як вбачається з документів, наявних в матеріалах справи, та письмових пояснень, наданих позивачем, податкова вимога від 02.04.2012 року №412 засобами поштового зв'язку не надсилалась. Позивачем на вимогу суду не надано доказів надіслання (вручення) податкової вимоги відповідно до приписів норм чинного законодавства.

До суду позивачем надано акт (без номеру та дати) за підписом начальника відділу погашення податкового боргу та старшого державного податкового інспектора, у якому зазначено про неможливість вручення податкової вимоги 02.04.2012 року №412 ОСОБА_2.

Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм права, суд зазначає, що податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Таким чином, у суду відсутня можливість визначити момент виникнення у позивача права на стягнення з відповідача податкового боргу , що, у свою чергу, унеможливлює визначення моменту, з якого податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з метою визначення достатності у останнього майна для погашення податкового боргу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень не надав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з надіслання податкової вимоги відповідачу, а, відповідно не довів суду наявність у нього правових підстав для накладення арешту на рахунок відповідача у спосіб, визначений чинним законодавством, що є необхідною умовою належної реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За результатами повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи суд зазначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків за відсутності доказів виникнення права податкового органу на стягнення податкового боргу.

З огляду на те, що вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, заявлена з порушенням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 41, 94, 128, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватної фірми "КАТА" про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Котеньов О.Г.