Рішення

від 19.02.2014 по справі 916/3375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р.Справа № 916/3375/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Фіщенко І.О. за довіреністю № 82 від 04.02.2014р.

Від відповідача: Олешко Н.Я. за довіреністю від 14.01.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю „Каміла" про стягнення 48 110,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна" (далі по тексту - ТОВ „Енергія і газ Україна") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Каміла" (далі по тексту - ТОВ „Каміла") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 79 702,28 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 60 311,76 грн., пені в сумі 4 390, 52 грн. та штрафу в сумі 15 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Згідно із заявою від 06.12.2013р. позивачем було зменшено розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 48 110,60 грн., у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ТОВ „Каміла" суму основного боргу в розмірі 28 720,08 грн., пеню в сумі 4 390,52 грн. та штраф в розмірі 15 000,00 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Крім того, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було заявлено клопотання в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Каміла", які перебувають на розрахункових рахунках у банках та інших фінансових установах, в межах заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 79 702,28 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на той факт, що відповідач ухиляється від виконання власних грошових зобов'язань перед ТОВ „Енергія і газ Україна" у спірних правовідносинах, в результаті чого, за переконанням останнього, існує вірогідність неможливості виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову. Проаналізувавши зазначене клопотання ТОВ „Енергія і газ Україна", господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 наголошено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на існуючу вірогідність неможливості виконання рішення по даній справі, у випадку задоволення позову, за умови відсутності відповідного обґрунтування та документального підтвердження, не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.

Проаналізувавши вказане клопотання позивача, суд зазначає, що воно базується виключно на припущеннях позивача щодо потенційної неможливості виконання судового рішення по даній справі у випадку задоволення позову через непогашення з боку ТОВ „Каміла" спірної суми заборгованості та ігнорування можливості врегулювати спір в позасудовому порядку. Такого роду декларативні припущення, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження факту умисної та цілеспрямованої поведінки відповідача з метою уникнення майнової відповідальності перед кредитором, не можуть вважатись достатніми та обґрунтованими підставами для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку з чим, у задоволенні відповідного клопотання ТОВ „Енергія і газ Україна" господарським судом було відмовлено.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.08.2013р. між ТОВ „Енергія і газ Україна" (Продавець) та ТОВ „Каміла" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 202/13, у відповідності до п. 1 якого Продавець зобов'язується передати нафтопродукти, непридатні для застосування за цільовим призначеннями (в т.ч. відходи нафтопродуктів, що утворюються в процесі сепарації), у власність Покупця (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.2.5, 2.2.4, 4.1 - 4.3 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. передача товару у відповідності до умов даного договору здійснюється за адресою: м. Одеса. вул. Шкодова гора, 1/1. Ризик випадкової загибелі товару переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами товарно-транспортної та видаткової накладної на товар. Перевезення товару здійснюється Покупцем за рахунок власних коштів. При цьому, Покупець зобов'язаний: надати транспорт для вивезення товару в строк, обговорений із Продавцем; забезпечити приймання товару протягом 2х календарних днів з моменту отримання заявки Продавця.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договором купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. позивачем було передано у власність ТОВ „Каміла" наступний товар:

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 12,460 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 20.09.2013р., товарно-транспортною накладною № 175409 від 20.09.2013р. та видатковою накладною № РН-0000166 від 20.09.2013р.;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 11,760 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 27.09.2013р., товарно-транспортною накладною № 175410 від 27.09.2013р. та видатковою накладною № РН-0000167 від 20.09.2013р.;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 14,00 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 07.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175411 від 07.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000171 від 07.10.2013р.;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 9,56 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 08.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175412 від 08.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000172 від 08.10.2013р.;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 8,440 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 11.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175413 від 11.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000174 від 11.10.2013р.

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 9,02 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 14.10.2013р. та товарно-транспортною накладною № 175414 від 14.10.2013р.; при цьому, видаткова накладна на вказану партію товару відповідачем не підписувалась, в той час як товарно-транспортна накладна містить виключно відбиток печатки ТОВ „Каміла";

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 5,900 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 15.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175415 від 15.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000177 від 15.10.2013р.;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 6,868 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 30.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175416 від 30.10.2013р.; видаткова накладна на вказану партію товару відповідачем не підписувалась;

- відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 6,6 тон., що підтверджується актом вивантаження нафтошламу від 01.11.2013р., товарно-транспортною накладною № 175417 від 01.11.2013р. та видатковою накладною № РН-0000166 від 20.09.2013р.; видаткова накладна на вказану партію товару відповідачем не підписувалась.

Слід зазначити, що під час розгляду даної справи господарським судом відповідач не заперечував проти факту прийняття вищезазначеного товару за його кількісними показниками, проте висловлював заперечення щодо якісних показників нафтопродуктів, на підставі яких відбувалось формування ціни на вказаний товар.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. ціна тони товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складається із загальної вартості фактично відвантаженого товару, переданого Покупцю, зафіксованої сторонами в товарно-транспортних, видаткових накладних та актах приймання-передачі товару.

Підписанням специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. сторони по справі погодили вартість 1 тони нафтопродуктів, які є предметом даної угоди, виходячи із її якісних характеристик, що визначаються процентним вмістом води у відходах: вміст води до 10% - 1 500 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 10% до 20% - 1 250 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 20% до 30% - 875 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 30% до 40% - 585 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 40% до 50% - 520 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 50% до 60% - 460 грн. за 1 тону без урахування ПДВ; вміст води від 60% та більше - 420 грн. за 1 тону без урахування ПДВ.

Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Таким чином, виходячи із положень п. 3.2 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. та змісту специфікації № 1 до вказаної угоди господарський суд зазначає, що вартість проданих відповідачу нафтопродуктів залежить від їх якісних показників та обов'язково зазначається у видаткових та товарно-транспортних накладних, які відповідно до положень ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" мають бути обов'язково підписані обома сторонами. У зв'язку з викладеним, вартість придбаного відповідачем товару, факт прийняття якого підтверджується підписаними обома сторонами видатковими та/або товарно-транспортними накладними, складає:

- 6 279,84 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 12,460 тон, ціною 420 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 20.09.2013р., товарно-транспортною накладною № 175409 від 20.09.2013р. та видатковою накладною № РН-0000166 від 20.09.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000221 від 20.09.2013р.

- 5 927,04 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 11,760 тон, ціною 420 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 27.09.2013р., товарно-транспортною накладною № 175410 від 27.09.2013р. та видатковою накладною № РН-0000167 від 20.09.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000227 від 27.09.2013р.

- 7 056,00 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 14,00 тон., ціною 420 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 07.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175411 від 07.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000171 від 07.10.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000238 від 07.10.2013р.

- 4 818,24 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 9,56 тон., ціною 420 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 08.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175412 від 08.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000172 від 08.10.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000239 від 08.10.2013р.

- 12 660,00 грн . з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 8,440 тон., ціною 1 250,00 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (згідно зі специфікацією № 1 вказана ціна встановлюється на нафтовідходи із вмістом води від 10% до 20%), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 11.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175413 від 11.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000174 від 11.10.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000242 від 11.10.2013р.

- 3 256,80 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 5,900 тон., ціною 460 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (згідно зі специфікацією № 1 вказана ціна встановлюється на нафтовідходи із вмістом води від 50% до 60%), передані згідно з актом вивантаження нафтошламу від 15.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175415 від 15.10.2013р. та видатковою накладною № РН-0000177 від 15.10.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000245 від 15.10.2013р.

- 3 457,44 грн. з урахуванням ПДВ - за відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 6,868 тон., ціною 420 грн. без урахуванням ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), переданий згідно з актом вивантаження нафтошламу від 30.10.2013р., товарно-транспортною накладною № 175416 від 30.10.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000257 від 30.10.2013р.

- 3 326,40 грн . з урахуванням ПДВ - відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 6,6 тон., ціною 420 грн. без урахування ПДВ за 1 тону (товар найнижчої якості згідно зі специфікацією № 1), переданий згідно з актом вивантаження нафтошламу від 01.11.2013р., товарно-транспортною накладною № 175417 від 01.11.2013р. та видатковою накладною № РН-0000166 від 20.09.2013р. З метою отримання плати за вказаний товар позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000262 від 01.11.2013р.

Крім того, в матеріалах справи наявні акт вивантаження нафтошламу від 14.10.2013р. та товарно-транспортна накладна № 175414 від 14.10.2013р., на підставі яких ТОВ „Каміла" було вивезено від ТОВ „Енергія та газ Україна" відходи нафтопродукту після сепарації у кількості 9,02 тони. Позивач наголошує, що вміст води у вказаних нафтовідходах складав від 10% до 20%, в результаті чого, ТОВ „Енергія та газ Україна" було визначено вартість однієї тони вказаних відходів в сумі 1 250 грн. без урахування ПДВ. Проте, на підтвердження таких показників якості цього товару позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, не було надано суду жодного доказу, перш за все складеної у день вивантаження довідки за результатами аналізу проб із дренажних ємностей, як того вимагають положення п. 6.6.7.2 внутрішнього нормативного акту СТП-19-213 „Система управління відходами в ТОВ „Енергія і газ Україна".

При цьому, слід зазначити, що у випадках, коли у власність відповідача поставлялись нафтопродукти із підвищеними показниками якості - акти відвантаження від 11.10.2013р. та від 15.10.2013р., відповідні показники вмісту води як кваліфікуюча ознака для формування ціни на товар були підтверджені відповідними довідками за результатами аналізу проб /а.с. 137, 142/.

Таким чином, суд погоджується із доводами ТОВ „Каміла" щодо завищених показників якості відходів нафтопродуктів, вивезених згідно з актом вивантаження нафтошламу від 14.10.2013р. та товарно-транспортною накладною № 175414 від 14.10.2013р., та, як наслідок, необґрунтованого завищення ціни однією тони відпущеного нафтошламу. Як встановлено судом під час розгляду даної справи, саме у зв'язку із необґрунтованим завищенням ціни 1 тони відпущеного за вказаними документами нафтошламу представник ТОВ „Каміла" відмовився від підписання видаткової та товарно-транспортної накладної на вказаний товар.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що переважна більшість проданого відповідачу протягом спірного періоду товару (відходів нафтопродуктів) була найнижчої якості за показниками вмісту води, господарський суд доходить висновку, що вартість 1 тони відходів нафтопродуктів, відпущених за актом вивантаження нафтошламу від 14.10.2013р. та товарно-транспортною накладною № 175414 від 14.10.2013р. слід визначити як за нафтовідходи найнижчої вартості та якості, тобто в сумі 420 грн. без урахування ПДВ згідно зі специфікацією № 1. Отже, вартість вказаної партії товару слід визначити в розмірі: 420 грн. за 1 тону * 1,2 збільшення на суму ПДВ * 9,02 (кількість тон) = 4 546,08 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що загальна вартість придбаного відповідачем протягом спірного періоду на виконання умов договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. товару складає 51 327,84 грн.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. Покупець оплачує вартість товару в національній валюті України у безготівковій формі протягом 2 (двох) банківських днів після підписання сторонами товарно-транспортної та видаткової накладної, на підставі виставленого рахунку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення прийнятих на себе за договором купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. грошових зобов'язань, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості придбаного у позивача протягом спірного періоду товару із недотриманням строків здійснення кожного із платежів на загальну суму 31 591,68 грн., в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у ТОВ „Каміла" утворилась прострочена заборгованість перед ТОВ „Енергія та газ Україна" в сумі 19 736,16 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Енергія та газ Україна" щодо стягнення з ТОВ „Каміла" заборгованості за придбаний товар частково на сумі 19 736,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 6.4, 6.5 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. за прострочку оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню із розрахунку 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочки. За відмову від приймання товару Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 5000 грн., а також відшкодовує спричинені такою затримкою збитки.

З посиланням на п.п. 6.4, 6.5 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 4 390,52 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань щодо оплати вартості придбаного товару, а також штраф в сумі 15 000,00 грн. за відмову від приймання трьох партій товару. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, здійснюючи нарахування штрафу за відмову від прийняття трьох партій товару у випадках, коли представник відповідача відмовився від підписання видаткових та товарно-транспортних накладних, позивач не врахував, що у вказаних випадках товар був фактично переданий у власність ТОВ „Каміла". За переконанням суду, застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої п. 6.5 договору купівлі-продажу № 202/13 від 28.08.2013р., можливо виключно у випадку, коли ТОВ „Каміла" не здійснило фактичне вивезення товару, який був готовий до відвантаження, у визначений договором строк, а не у випадку відмови представників відповідача від підписання товаросупровідних документів щодо фактично прийнятого та вивезеного товару. У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ „Енергія та газ Україна" про стягнення із відповідача штрафу в сумі 15 000,00 грн. через їх безпідставність та необґрунтованість.

В свою чергу, перевіривши обґрунтованість позовних вимог про стягнення із відповідача пені, господарський суд зазначає, що позивачем було допущено помилку при здійсненні розрахунку даної штрафної санкцій, яка укладається у нарахуванні пені в розмірі, що перевищує граничний, визначений приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР. З огляду на положення вказаного Закону, станом на 19.11.2013р. правильним є наступний розрахунок суми пені:

6 279,84 грн. * 55 (кількість днів прострочення з 25.09.2013р. по 18.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 123,02 грн.

5 927,04 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 02.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 103,44 грн.

7 056,00 грн. * 41 (кількість днів прострочення з 10.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 103,04 грн.

4 818,24 грн. * 40 (кількість днів прострочення з 11.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 68,64 грн.

12 660,00 грн. * 35 (кількість днів прострочення з 16.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 157,82 грн.

4 546,08 грн. * 34 (кількість днів прострочення з 17.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 55,05 грн.

3 256,80 грн. * 33 (кількість днів прострочення з 18.10.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 38,28 грн.

3 457,44 грн. * 18 (кількість днів прострочення з 02.11.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 22,17 грн.

3 326,40 грн. * 14 (кількість днів прострочення з 06.11.2013р. по 19.11.2013р. включно) * 0,13 / 365 = 16,59 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 688,05 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Каміла" перед ТОВ „Енергія та газ Україна" в загальній сумі 20 424,21 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 19 736,16 грн. та пені в сумі 688,05 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 20 424,21 грн. Таким чином, із ТОВ „Каміла" слід стягнути на користь ТОВ „Енергія та газ Україна" суму основного боргу в розмірі 19 736,16 грн. та пеню в сумі 688,05 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 662, 664, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 662, 664, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Каміла" /місцезнаходження: 65003, м. Одеса, 2й Ліманчик, 6-а Лінія; фактична адреса: 65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 9; код ЄДРПОУ 31206954, р/р 26000500045842 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", МФО 300614/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна" /65041, м. Одеса, Шкодова гора, 1/1, код ЄДРПОУ 34737717, р/р 2600830141567 в ПАТ „Реал Банк", МФО 351588/ суму основного боргу в розмірі 19 736 грн. 16 коп. /дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять шість грн. 16 коп./, пеню в сумі 688 грн. 05 коп. /шістсот вісімдесят вісім грн. 05 коп./, судовий збір в сумі 730 грн. 40 коп. /сімсот тридцять грн. 40 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.02.2014р.

Суддя С.П. Желєзна