Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/20631/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/20631/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорресурс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №0002762207 від 23.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдорресурс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002762207 від 23.08.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №108/1-22-07-31056577 від 09.08.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував, посилаючись на порушення позивачем норм податкового законодавства.

У судовому засіданні 03.02.2014, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень на перевірку №1834/22-07 від 15.07.2013, №1842/17-50 від 15.07.2013 та №1843/17-50 від 15.07.2013, виданих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту Павліченко Л.Ф., головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Варенком С.Ф., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Чумаком М.Л., згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Укрдорресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт №108/1-22-07-31056577 від 09.08.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 346 304 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2011 року на суму 11 490 грн., за березень 2012 року на суму 2 030 грн., за квітень 2012 року на суму 41 140 грн., за травень 2012 року на суму 49 276 грн., за серпень 2012 року на суму 4 867 грн., за вересень 2012 року 63 493 грн., за жовтень 2012 року на суму 166 253 грн., за листопад 2012 року на суму 7 755 грн.;

п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 153 581 грн.;

пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб на суму 3 221,14 грн.;

п. 3.5, п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002762207 від 23.08.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 346 304 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 86 577 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишені без змін.

Однак, позивач не погоджується із зазначеним повідомленням-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Укрдорресурс» з ТОВ «Компанія «Скат» та ТОВ «Експертцемент-Майстербуд» були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи ?снення господарськоі ? операціі ? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи ? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи ?снення господарськоі ? операціі ? .

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрдорресурс» (замовник) та ТОВ «Компанія «Скат» (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експециційних послуг №040511 від 04.05.2011, відповідно до умов виконавець зобов'язується за дорученням замовника організовувати роботу з перевезення вантажів, а замовник розваховуватися за виконану роботу.

На виконання умов договору позивачем надані акти прийому-передачі, товаро-транспортні накладні та податкові накладні на загальну суму ПДВ 206 377 грн.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Відповідач обгрунтовуючи свою позицію, відповідач посилаєтсься на акт №295/22-4/35264344 від 01.04.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Скат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 та на акт №278/22-10/35264344 від 29.03.2013 проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Скат» щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Комплект Систем Плюс» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Відповідно до зазнчених актів, згідго пояснень засновника та директора ТОВ «Комплект Систем Плюс» й ТОВ ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» ОСОБА_6 відношення до фінансово-господарської діяльності товариств він не має, вказані підприємства створенні за рішенням ОСОБА_5 для прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Оскільки зазначені підприємства ТОВ «Комплект Систем Плюс» й ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» були основними постачальниками ТОВ «Компанія «Скат», яке у свою чергу є контрагентом позивача, то можна зробити висновок, що у даному випадку вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Компанія «Скат».

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі ? операціі ? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи ?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі ? операціі ? .

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Щодо віднесення позивачем до податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ «Експертцемент-Майстербуд» на придбання бітума дорожнього у розмірі 139 927 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в Акті, податкова накладна по взаємовідносинам з даним контрагентом до перевірки не надана.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином, відсутність у платника податку оригіналу податкової накладної позбавляє його права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту.

Отже, враховуючи вище зазначене, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002762207 від 23.08.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук