Рішення

від 24.02.2014 по справі 905/9159/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2014 Справа № 905/9159/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк,

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 4944,00грн., 3 % річних - 215,25грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Александров А.В.(за довіреністю від 30.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 200,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р.; специфікацію до договору № 7 від 25.07.2012р.; рахунок на оплату № 250712-5 від 25.07.2012р.; видаткову накладну № 190912-1 від 19.09.2012р.; довіреність № 401 від 13.09.2012р.; претензію № 110/11-11 від 27.09.2013р. та докази її надіслання; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання № 24/01-14 від 24.01.2014р.; супровідний лист № 15/01-14-1 від 15.01.2014р.; акт звірки у період з 29.11.2011р. по 13.01.2014р. та докази його надіслання на адресу відповідача; власне письмове підтвердження № 21/01-14 від 21.01.2014р.; запит № 15/01-14-2 від 15.01.2014р.; клопотання № 27/01-14 від 27.01.2014р.; лист Головного управління юстиції у Донецькій області № 12-16-266 від 20.01.2014р.; витяг з Єдиного державного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

06.02.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява № /02-14 від 02.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 215,25грн. Також надав: розрахунок суми позовних вимог; клопотання № /02-14 від 02.2014р.№ платіжне доручення № 383 від 11.09.2012р.

Відповідач у судове засідання 24.02.2014р. не з'являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал на адресу, визначену у позовній заяві (а.с.33, 34).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже з огляду на тривіальність розгляду справи подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із приписами ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Відповідачу було надано достатньою часу для доведення своєї позиції до відома суду, а встановлення правової визначеності у розглядуваному спорі не може перебувати у залежності від бажання учасника справи здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №110/11-11 (а.с.а.с. 11-14) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у порядку, на умовах і в терміни, передбачені цим договором поставки (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити промислове обладнання, яке надалі іменується товар у строки і в порядку зазначеним у відповідних додатках до договору - специфікаціях (надалі - специфікації), які є невід'ємною частиною цього договору.

За умов п. 11.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині невиконаних зобов'язання - до повного їх виконання. Означений договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до п. 1.3. договору асортимент, кількість, ціна товару затверджується сторонами в специфікації, яка є невід'ємною його частиною. Специфікаціями також за умов п. 2.1. договору визначається вартість товару.

Оплата за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем на підставі рахунку у порядку, у строки та в сумі, обумовлені у відповідній специфікації (п. 2.3. договору).

Фактична передача товару покупцю підтверджується відповідними документами, підписаними уповноваженими особами сторін (п.2.5. договору). Датою платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 2.6. договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених у відповідній специфікації на кожну партію товару. Право власності і ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після підписання уповноваженими особами сторін актів прийому-передачі товару або накладних.

Датою передачі товару покупцеві вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі товару або в накладних, підписаних сторонами (п. 3.3. договору).

За умов п. 3.4. договору супровідними документами на товар вважаються: рахунок на оплату, видаткова накладна на товар, податкова накладна відповідно до вимог ст.ст. 187, 201 ПК України.

У разі порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Покупець у разі прострочення оплати за товар згідно п. 3 специфікації цього договору сплачує продавцеві пеню у розмірі 2-й (подвійної) облікової ставки НБУ від вартості несплаченої у строк товару за кожний день прострочення (п.п. 8.1., 8.3. договору).

Сторонами підписана специфікація №7 від 25.07.2012р., відповідно до якої узгоджені, зокрема, найменування, кількість та ціна продукції, загальна вартість продукції, умови поставки, строки поставки, строки оплати, зокрема:

- згідно з умовами вищевказаного договору постачальник і покупець прийшли до угоди про постачання наступної партії товару: компресор РМ-3128.00(100/630) 1 одиниця на суму 8065,00грн., масло Paramo К18(К220) у кількості 5 літрів на загальну суму 175,00грн.

- загальна вартість товару, що підлягає поставці на момент підписання цієї специфікації становить 9888,00грн. з ПДВ 20% - 1648,00грн.;

- умови поставки: DDP (поставка автотранспортом постачальника) Україна 86145 м. Макіївка, Донецька обл., вул. Чкалова, 2, склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапіта» («Інкотермс» в редакції 2000р.);

- порядок оплати - 100% замовленого товару, зазначеного у цій специфікації сплачується покупцем протягом 22 банківських днів з моменту підписання цієї специфікації.

- порядок поставки 100% замовленого товару, зазначеного у цій специфікації, поставляється протягом 10 календарних днів з дати платежу за товар на умовах п. 3 по цій специфікації;

- по всьому іншому, що не передбачено цією специфікацією, діють умови договору № 110/11-11 від 29.11.2011р.

Ця специфікація набуває чинності з моменту підписання і є складовою і невід'ємною частиною даного договору № 110/11-11 від 29.11.2011р.

На виконання умов специфікації №7 від 25.07.2012р. на підставі рахунку на оплату № 250712-5 від 25.07.2013р. (а.с. 16) відповідачем було здійснено часткову оплату товару - 50 % вищевказаного товару шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 4944,00грн. на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 11.09.2012р. на суму 4944,00грн. (а.с. 56).

19.09.2012р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, визначений у специфікації №7 від 25.07.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 190912-1 від 19.09.2012р. (а.с. 17). Дана видаткова накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 401 від 13.09.2012р. (а.с. 18).

Довіреність № 401 від 13.09.2012р. видана Дудниченко Олексію Борисовичу для отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» цінностей за рахунком № 250712-5 від 25.07.2012р., а саме: компресор РМ-3128.00(100/630) у кількості 1 одиниця на суму 8065,00грн., масло Paramo К18(К220) у кількості 5 літрів.

Позивач звертався до відповідача із претензією б/н від 27.09.2013р. з вимогою сплатити грошові кошти у розмірі 4944,00грн., яка не була задоволена останнім. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви № /02-14 від 02.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 215,25грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені у п. 3 специфікації №7 від 25.07.2012р. до договору.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з підписанням специфікації № 7 від 25.07.2012р. та отриманням відповідачем за видатковою накладною № 190912 від 19.09.2012р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № 110/11-11 від 29.11.2011р. та специфікації до договору № 7 від 25.07.2012р., за видатковою накладною № 190912-1 від 19.09.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору та специфікації.

Між тим, відповідачем частково (у розмір 50% від суми товару) були виконанні грошові зобов'язання зі сплати продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 11.09.2012р. у сумі 4944,00грн. (а.с. 56). Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4944,00 грн.

Щодо нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1. договору, встановлено, що у разі порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами п. 3 специфікації №7 від 25.07.2012р. сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме 100% замовленого товару, зазначеного у цій специфікації сплачується покупцем протягом 22 банківських днів з моменту підписання цієї специфікації. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право - 24.08.2012р.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 215,25грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, в розмірі 213,20 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1827,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1158 від 19.12.2013р., в той час, як відповідно до Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру у 2013р. має складати 1720,50грн., оскільки позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 215,25грн., носять майновий характер, а отже позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 106,50грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 106,50грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Сніжнянська виноробна компанія», м. Сніжне Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м. Донецьк (ЄДРПОУ 24467062) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 32672040) про стягнення суми основного боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 215,25грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 32672040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, 169 Ш, офіс 5, ЄДРПОУ 24467062) суму основного боргу у розмірі 4944,00 грн., 3 % річних - 213,20 грн., судовий збір у розмірі 1719,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 24467062) сплачений у більшому розмірі судовий збір у сумі 106,50грн., за платіжним дорученням № 1158 від 19.12.2013р.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 48430/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу