Постанова

від 19.02.2014 по справі 801/11045/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 року о 12:08 Справа №801/11045/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Волошинова К.В., Соболевська Л.І.; від відповідача - Запорожцев Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "ЛЕАЛ"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Підприємство "ЛЕАЛ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0013622230.

Позов мотивовано протиправністю винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не було порушено норм чинного законодавства, а виявлена помилка утворилася у зв'язку з недоробкою в програмі 1С "Бухгалтерії" при передачі звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме: при зашифровці в xml-формат рядок 25.1 не вивантажується, перевірити це не можливо, бо паперовий примірник відображається вірно.

Ухвалами суду від 23.12.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Письмових заперечень та пояснень, які неодноразово витребувалися судом - відповідач не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код 30624456), взятий на облік в органах державної податкової служби та зареєстрований у якості платника ПДВ (а.с. 10-12, 26).

Посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем за вересень 2013 року.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем надано податкову декларацію за вересень 2013 року з відсутністю заповнення рядка 25.1, а саме суми, яка підлягала сплаті до бюджету та складено акт від 08.11.2013 року №197/22.3/30624456 (далі - Акт) (а.с. 13-14).

За висновками акту встановлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2275-VI від 02.12.2010 року, п. 4.6.8 Розділу V «Порядку заповнення і подання податкової з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.201 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228, та встановлено заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ до сплати в бюджет у сумі 12369 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013622230 від 25.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15461,25 грн. (у тому числі 12369,00 грн. за основним платежем та 3092,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Перевіряючи обґрунтованість прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення суд встановив наступне.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платниками податків відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1490/20228, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (далі - Порядок).

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Сімферополі з 18.11.1999 року (а.с. 26).

Згідно з п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2013 року між ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК та позивачем укладений договір про визнання електронних документів (а.с. 50-52). 17.10.2013 року договір прийнятий ДПІ (а.с. 54).

Квитанція про одержання звіту в електронній формі (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (Наказ Державної податкової адміністрації України від 06.04.2009 року №168 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України").

Відповідно до п. 9 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Згідно із п.7.4 ст.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011 "Про подання електронної податкової звітності" (далі - Наказ №233), перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з п.7.5 ст.7 Наказу №233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У пункті 5 Розділу І Порядку зазначено, що усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею (п. 6 Розділу І Порядку).

Як визначено в п. 7 Розділу І Порядку платники податку - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0130" (далі - декларація 0130), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 статті 209 розділу V Кодексу.

Платники податку - переробні підприємства, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовують особливий порядок сплати податку на додану вартість за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0140" (далі - декларація 0140), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються установленого пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу режиму, з урахуванням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п. 8 Розділу І Порядку).

Згідно з п. 4.6 Розділу IV Порядку "Розрахунки за звітний період", якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:

- у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

- у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

У рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; cпрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Статтею 50 Податкового кодексу України врегульоване питання щодо внесення змін до податкової звітності.

Згідно з пунктом 50.1 зазначеної статті, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в електронному виді, надіслав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Зазначена декларація прийнята 18.10.2013 року, про що свідчить квитанція №2 (а.с. 33).

28.10.2013 року позивачем було сплачено 12370,00 грн. ПДВ за вересень 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №105 (а.с. 16), а також карткою особового рахунку позивача (а.с. 134).

08.11.2013 року посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем та встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 12369 грн.

Зазначене заниження утворилося у зв'язку наданням позивачем декларації за вересень 2013 року з відсутністю заповнення рядка 25.1, а саме суми, яка підлягає сплаті до бюджету.

Як було зазначено представником позивача, рядок 25.1 автоматично сформованої податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, був заповнений, що підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією (а.с. 26а-32), але через програмну недоробку 1С «Бухгалтерії» ряд. 25.1 не відобразився в електронному варіанті.

Виявивши вищезазначену помилку, позивач сформував та надіслав до органів податкової служби уточнюючий розрахунок позивача до декларації з ПДВ, в якому було заповнено ряд. 25.1 (а.с. 70-73), який, згідно з квитанцією №2 (а.с. 99) 15.11.2013 року був прийнятий відповідачем, що також підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 134).

Згідно з карткою особового рахунку, відповідачем 15.11.2013 року була нарахована пеня за прострочення строку подання зазначеного уточнюючого розрахунку позивача (а.с. 134).

Окрім цього, суд зазначає, що рядок 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) = рядок 18 - рядок 21. Згідно з декларацією рядок 18, а саме позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 12369,00 грн.; рядок 21 не заповнений у зв'язку з відсутністю залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду. З цих двох рядків видно, що сума яка сплачується до державного бюджету (рядок 25 = рядку 25.1) складає 12369,00 грн. (рядок 18 + рядок 21).

25.11.2013 року відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013622230 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 15461,25 грн. (у тому числі 12369,00 грн. за основним платежем та 3092,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 118).

Суд звертає увагу на те, що 15.11.2013 року, а саме до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за не заповнення рядка 25.1, відповідачем було прийнято уточнюючий розрахунок позивача до декларації з ПДВ з заповненим рядком 25.1 та навіть нараховано пеню за несвоєчасне подання зазначеного уточнюючого розрахунку.

Відтак, донарахування відповідачем суми грошового зобов'язання з ПДВ за не відображення рядка 25.1 є необґрунтованим, оскільки ним було прийнято уточнюючий розрахунок, в якому цей рядок відображений, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 172,05 грн. (Сто сімдесят дві гривні 5 копійок).

В судовому засіданні 19.02.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24.02.2014 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим №0013622230 від 25.11.2013 року про збільшення Підприємству "ЛЕАЛ" (ідентифікаційний код 30624456) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15461,25 грн. (у тому числі 12369,00 грн. за основним платежем та 3092,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3. Стягнути на користь Підприємства "ЛЕАЛ" (ідентифікаційний код 30624456) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (Сто сімдесят дві гривні 5 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.