Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/309/14 24.02.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Аталант"

про стягнення 125 292,89 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Рачинський В. А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Аталант" заборгованості за Договором № 2 про відступлення права вимоги від 25.10.2013 в розмірі 125 292,89 грн., в тому числі 117 724,26 грн. основного боргу, 5 486,96 грн. пені та 2081,67 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 року порушено провадження по справі № 910/309/14, розгляд справи призначено на 10.02.2014 року.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, у судовому засіданні 10.02.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.02.2014 року.

В судове засідання 24.02.2014 представник позивача з'явився, надав суду додаткові докази на підтвердження заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2014 не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідач, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення: № 0103027957505 (отримане відповідачем 20.01.2014 р.), № 0103028578354 (отримане відповідачем 17.02.2014 р.), своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.02.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між ТОВ "Будівельно-виробнича компанія «Аталант» (замовник, відповідач) та ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (виконавець) укладено договір про виконання робіт баштовим краном № 0159 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за завданням замовника виконує роботи баштовим краном на об'єкті: «Будівництво офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал, 10, а в Подільському районі м. Києва».

На виконання умов договору ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» виконало роботи на суму 270 432,26 грн., що підтверджується погодженими та підписаними в двосторонньому порядку актами приймання робіт (надання послуг): № 679 від 31.10.2012, № 751 від 30.11.2012, № 795 від 29.12.2012, № 11 від 31.01.2013, № 100 від 28.02.2013, № 159 від 31.03.2013, № 267 від 30.04.2013, № 310 від 31.05.2013, № 379 від 30.06.2013.

Відповідно до п. 3.4 договору замовник щомісячно, протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, проводить оплату виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт (п. 2.1 та п. 2.2 цього договору) за минулий місяць на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

В п. 2 договору відповідач та ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» погодили характеристики обладнання.

Відповідач частково розрахувався за виконані ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» роботи по договору на суму 152 708,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: № 495 від 28.12.2012, № 570_34024/ від 04.03.2013, № 571_34024/ від 04.03.2013, № 623_4Р015/ від 25.04.2013.

Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» складає - 117 724,26 грн. Також заборгованість відповідача перед ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» в розмірі 117 724,26 грн. підтверджується підписаним обома сторонами актом взаєморозрахунків за період з січня 2013р. по липень 2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» звертався до відповідача з претензією № 681 від 02.10.2013 про сплату заборгованості в розмірі 117 724,26 грн. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості в повному обсязі не сплатив.

25.10.2013р. між ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (цедент) та ТОВ «Підйомні машини» (цесіонарій, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № 2.

Відповідно до п. 1 договору про відступлення права вимоги цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цементові і стає кредитором за договором № 0159 про виконання робіт баштовим краном від 01.10.2012, укладеним між цедентом і ТОВ "Будівельно-виробнича компанія «Аталант», надалі за текстом «боржник».

За цим договором цесіонарій набуває право вимагати замість цедента від боржника належного виконання грошового зобов'язання по сплаті суми основного боргу в розмірі 117 724,26 грн., яку боржник заборгував цементу згідно договору № 0159 про виконання робіт баштовим краном від 01.10.0212р., а також по сплаті всіх можливих штрафних санкцій (3% річних, інфляційних витрат, пені) за порушення боржником виконання свого грошового зобов'язання перед цедентом (п. 2 договору про відступлення права вимоги).

25.10.2013 позивач направив відповідачу повідомленням № 182 про відступлення права вимоги по договору № 0159 про виконання баштовим краном від 01.10.2012 та вимагав протягом 7 діб з моменту отримання даного повідомлення сплатити на користь позивача заборгованість за надані послуги по договору № 0159 про виконання баштовим краном від 01.10.2012 в розмірі 117724,26 грн. На доказ отримання зазначеного повідомлення відповідачем 23.11.2013 позивач надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач суму заборгованості за договором підряду позивачу не сплатив.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору про виконання робіт баштовим краном № 0159 від 01.10.2012 року щодо оплати виконаних робіт, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за договором про відступлення права вимоги підлягають задоволенню в розмірі 117 724,26 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 117 724,26 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5486,96 грн. нараховану за період з 06.05.2012 по 20.11.2013 по актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 265 від 30.04.2013, № 310 від 31.05.2013, № 379 від 30.06.2013.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з ч. 6 статті 323 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до пункту 6.3 договору про надання послуг баштовим краном у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно даного договору замовником, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю за кожний прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за договором, але не більше ніж 10% суми простроченої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню по акту № 265 від 30.04.2013 за період, що перевищує 6 місяців, по актах № 265 від 30.04.2013, № 310 від 31.05.2013 позивач неправильно визначив дату початку нарахування пені.

Разом з тим за розрахунком суду розмір пені перевищує заявлений до стягнення позивачем.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 5486,96 грн. визначеному позивачем.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 2081,67 грн. - 3% річних нарахованих у період з 06.11.2012 по 20.11.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Перевіривши розрахунки позовних вимог про стягнення 3 % річних суд встановив, що позивач невірно визначив дату початку нарахуванням 3 % річних.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3 % річних в розмірі 2054,53 грн. за розрахунком суду.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Аталант" (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, 1/27, кімната 505; ідентифікаційний код 34981487), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (04073, м. Київ, проспект Московський, 5; ідентифікаційний код 37653944) заборгованість у розмірі 117 724 (сто сімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 26 коп., пеню у розмірі 5 486 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 2 054 (дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 32 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2014

Суддя О.А. Грєхова