Постанова

від 25.02.2014 по справі 810/712/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року місто Київ № 810/712/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області доСанітарно-епідеміологічної станції об'єкту з особливим режимом роботи МОЗ України міста Славутич пронадання дозволу на погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, з адміністративним позовом до Санітарно-епідеміологічної станції об'єкту з особливим режимом роботи МОЗ України міста Славутич про надання дозволу на погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що відповідач має податковий борг і не сплачує його добровільно, тому податковий орган на підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України просить суд надати дозвіл на погашення цього боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 судом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги (заява від 18.02.2014), згідно якої податковий борг відповідача збільшився на 170, 00 гривень та в загальному розмірі складає 14 238, 54 гривень.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день та час до суду сторони не з'явилися. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Санітарно-епідеміологічна станція об'єкту з особливим режимом роботи МОЗ України міста Славутич є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 24884682 (місцезнаходження: 07101, Київська область, місто Славутич, вулиця 77-ї Гвардійської дивізії, будинок 6). Відповідача було взято на облік як платника податків в ДПІ у місті Славутичі від 07.07.1997 за № 388.

Згідно з даними облікової картки платника податків відповідач має податковий борг у загальній сумі 14 238, 54 гривень з податку на додану вартість, що утворився внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, а саме:

нараховано по декларації з ПДВ № 9072590928 від 19.11.2012 по терміну сплати 30.11.2012 - 8 104, 00 гривень;

нараховано по декларації з ПДВ № 9077776978 від 11.12.2012 - 13 872, 00 гривень;

нараховано штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0000771502 від 14.12.2012 - 291, 29 гривень;

сплачено платником самостійно - 8 273, 02 гривень;

залишок несплаченої пені становить - 74, 27 гривень;

нараховано штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0000122200 від 19.09.2013 - 170, 00 гривень;

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу податковим органом було виставлено податкову вимогу від 03.12.2012 № 17, яка отримана відповідачем того ж дня, що підтверджується підписом бухгалтера.

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, загальна сума податкового боргу з ПДВ складає 14 238, 54 гривень.

17.12.2012 заступником начальника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби прийнято рішення від 17.12.2012 № 17/19-008 про опис майна відповідача у податкову заставу. У цей же день вказане рішення було вручено відповідачу.

19.12.2012 податковим керуючим на підставі вказаного рішення складено опис майна відповідача на загальну суму 21 370, 00 гривень (акт опису майна від 19.12.2012 № 48).

20.12.2012 право податкової застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 39460332).

Під час судового розгляду судом встановлено, що податковий орган не звертався до суду з позовом про стягнення вказаної суми податкового боргу, такі позовні вимоги не заявлено і в даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України визначені функції та компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 19 1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 19 1 .1.1); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (підпункт 19 1 .1.15).

Відповідно, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, а також погашенням податкового боргу пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковим органам надано певні права, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18).

В силу положень статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Порядок погашення податкового боргу і відповідні дії податкового органу визначаються главою 9 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В свою чергу, відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як зазначалося вище, податковим органом здійснено опис майна відповідача, яке оформлено Актом № 48 від 19.12.2012 .

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Крім того, суд зазначає, що умовою надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, є наявність судового рішення про стягнення суми податкового боргу з платника податків, адже наявність рішення про стягнення заборгованості є підставою для звернення стягнення на майно платника податків, у тому числі й те, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи те, що податковий орган не звертався до суду з позовом про стягнення податкового боргу, не реалізував повноваження, визначене статтею 95 Податкового кодексу України та порушив порядок погашення податкового боргу, визначений Податковим кодексом України, підстави для надання судом дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, відсутні.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає. Суд, при цьому, наголошує, що відмова в задоволенні даного адміністративного позову не позбавляє податковий орган права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду жодних доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.