Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/18440/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року 14:34 № 826/18440/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Галаган М.С., відповідача - Анголенко О-М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2013 року № 0006272207, № 0006262207, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» (далі - ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 14 листопада 2013 року № 0006272207, № 0006262207.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача стосовно порушень норм чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Мікс Буд», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», ТОВ «Арнни-Буд», ТОВ «Профіт АВ», які ґрунтуються на неможливості встановлення реальності здійснення господарських операцій з даними підприємствами не відповідають дійсності та є суб'єктивно надуманим припущенням перевірюячих, що не має документального підтвердження.

Позивач вважає, що податковим органом не доведено жодних обставин доказами, які б свідчили про невідповідність укладених ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» договорів з контрагентами, або інших обставин, які в окремо, або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю, фіктивністю договорів. Всі роботи по договорам виконані належним чином, первинні документи оформлені відповідно до чинного законодавства, розрахунки здійснено в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оцінивши надані до перевірки документи та інформацію, яка міститься в інформаційній базі ДПІ, податковий орган дійшов висновку про нереальний характер фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Перевіркою повноти визначення валових витрат ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Мікс Буд», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», ТОВ «Арнни-Буд», за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., встановлено їх необґрунтоване завищення в загальній сумі 4 293 555,00 грн.

Крім того, перевіркою достовірності відображення показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) та відповідно до наданих до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Мікс Буд», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», ТОВ «Арнни-Буд», ТОВ «Профіт АВ» встановлено їх завищення на загальну суму 997 970 грн.

Під час перевірки встановлено, що господарські операції позивача з вище вказаними контрагентами не мають реального товарного характеру, а договори укладено з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» (код за ЄДРПОУ 34602305) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 09 жовтня 2006 року за № 10681020000016978 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 859592). Місцезнаходження вказаного товариства: 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25-Б, офіс 30.

ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12 жовтня 2006 року за № 15832 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200124320 від 10 травня 2013 року ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 346023026508), був зареєстрованим платником ПДВ з 10.12.2008р.

В період з 17.10.2013р. по 23.10.2013р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» (код ЄДРПОУ 34602305) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Мікс Буд» (код ЄДРПОУ 36516234), ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122), ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (код ЄДРПОУ 33927298), ТОВ «Арнни-Буд» (код ЄДРПОУ 34425156), ТОВ «Профіт АВ» (код ЄДРПОУ 34999777) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. внаслідок чого складено Акт від 30 жовтня 2013 року № 312/1-22-07-34602305.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог, зокрема:

- п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 990 897 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року на суму 89 115 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 862 407 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 39 375 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.6.3, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 01 листопада 2011 року № 1379 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 листопада 2011 року № 1333/20071, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 993 000 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 71 292 грн.; квітень 2011 року на суму 79 241 грн.; травень 2011 року на суму 54 607 грн.; червень 2011 року на суму 198 789 грн.; липень 2011 року на суму 104 604 грн.; серпень 2011 року на суму 121 763 грн.; вересень 2011 року на суму 33 437 грн.; жовтень 2011 року на суму 55 175 грн.; листопад 2011 року на суму 97 323 грн.; лютий 2012 року на суму 11 667 грн.; березень 2012 року на суму 25 833 грн.; жовтень 2012 року на суму 139 260 грн.

14 листопада 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 312/1-22-07-34602305 від 30.10.2013 р., прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006262207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 120.2 ст. 120, абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 204.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 140 267,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 993 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 267, 00 грн.;

- № 0006272207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 120.2 ст. 120, абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 000 742, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 990 897,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 845,00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01.06.2010 року між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Підрядник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд» (за договором Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4, укладено договір № 01-06/10-СП на виконання робіт по монтажу силових та освітлювальних мереж на об'єкті будівництва: «Житловий будинок з паркінгом (друга черга будівництва) на вул. Великій Китаївській,55-57 у Голосіївському районі м. Києва».

Також, 01.07.2011 року між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд» (за договором Підрядник), в особі директора ОСОБА_4, укладено договір підряду № 01-07, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по монтажу силових мереж на об'єкті будівництва: «Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Бориспіль».

08.08.2011 року між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд» (за договором Підрядник), в особі директора ОСОБА_4, укладено договір підряду № 08/08, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості основного договору між Замовником та Підрядником, у встановлені строки на свій ризик власними і залученими силами виконати БМР, згідно Акту прийому-передачі обсягів робіт незавершеного будівництва на об'єкті: «Житловий будинок по проїзду І.Богуна,5, у м. Житомирі».

На виконання умов вище вказаних договорів між позивачем та контрагентом, ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» було надано суду складені акти № КБ-2в, акти прийому виконаних робіт та податкові накладні.

Первинні документи від імені ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд» підписано ОСОБА_4

У той же час відповідач в своїх запереченнях та акті посилався на те, що вказане товариство не звітує з 2012 року, а його свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 06.03.2012 року.

Окрім цього, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на лист ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 01.07.2013 року № 2127/7/07-2/3, щодо досудового розслідування кримінального правопорушення за ст. 205 ч.2 КК України відносно ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд».

Водночас, з наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка ОСОБА_4 вбачається, що останній жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд», а також до підписання договорів, актів виконаних робіт, накладних, податкових накладних, рахунків фактур та інших документів від імені даного підприємства не має.

Також, 14.04.2011р. між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (за договором Підрядник) в особі директора ОСОБА_6, укладено договір підряду № 14/04 на виконання робіт по монтажу силових та освітлювальних мереж на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 1А, а 02.05.2011р. договір підряду № 02/05 на виконання робіт по монтажу силових та освітлювальних мереж на об'єкті будівництва: «Готельний комплекс у складі ТРЦ «Більшовик» по вул. Виборзька,2-А в Солом'янському районі м. Києва».

З метою доведення факту виконання умов вище вказаних договорів позивачем надані акти № КБ-2в та № КБ-3 та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» ОСОБА_6

Проте, на підтвердження факту неможливості здійснення фінансово-господарської діяльності вказаним контрагентом позивача податковий орган посилався на лист СВ ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013 року № 5490/3201211000-37 щодо досудового розслідування кримінального правопорушення за ст. 205 ч.2 КК України відносно ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», копія якого наявна в матеріалах справи. Зокрема, з нього вбачається, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнаного винними у фіктивному підприємництві, в тому числі і щодо створення та придбання ними ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України. Окрім цього, такий факт підтверджується показами вказаних осіб, які вони надавали під час проведення досудового слідства.

З іншого письмового доказу, наявного в матеріалах адміністративної справи - акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» від 22 листопада 2011 року № 95/232/33927298 вбачається неможливість встановлення фактичної чисельності працюючих вказаного суб'єкта господарювання.

04.04.2011 року між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Підрядник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Арнни - Буд» (за договором Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_8, укладено договір № 04/04 на виконання робіт по монтажу силових та освітлювальних мереж на об'єкті будівництва: «Житловий будинок з паркінгом (друга черга будівництва) на вул. Великій Китаївський, 55-57 у Голосіївському районі м. Києва», а 10.03.2011р. договір № 10/03 на виконання робіт на об'єкті будівництва: «Житловий будинок з паркінгом у Голосіївському районі м. Києва».

На підтвердження факту їх виконання позивачем надані акти № КБ-2в та КБ-3, акти надання послуг та податкові накладні.

Відповідач, при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства використовував відомості, викладені в акті ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2011 року № 5353/23-06/34425165 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Арнни-Буд» (код ЄДРПОУ 34425156) за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р.

Відповідно до нього стан вказаного платника « 9» - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням вказаного товариства.

Також, зміст свідчить про те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «Арнни-Буд» відсутні, за адресою вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС ОР ДПС у м. Києві, ЦБД ПДС ДПС України, АРМ «Бест-звіт», ТАХ, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС Україна», податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р.

28.02.2012 року між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» (за договором Підрядник), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (за договором Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_9, укладено догорів № 28/02 на завершення виконання окремих видив робіт на об'єкті будівництва «Житловий будинок проїзду І.Богуна,5, в м. Житомирі».

На підтвердження факту виконання умов вище вказаного договору позивачем надані ати надання послуг та податкові накладні, а до перевірки також надавалися акти форми № КБ-2в та № КБ-3.

З наявної в матеріалах справи копії акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.01.2013 року № 5/22-9/37567122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (код за ЄДРПОУ 37567122) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період січень-травень, липень-серпень, жовтень 2012 року вбачається, що у вказаного товариства відсутні основні засоби, виробниче, транспортне та торговельне обладнання, матеріали (сировина) товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «Бізнес ресурс 2011» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також податковим органом не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З акту перевірки позивача також вбачається, що між ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» та ТОВ «Профіт АВ» укладено 6 господарських договорів (№ 09/01 від 09 січня 2012 року, № 04/06 від 04 червня 2012 року, № 25/06 від 25 червня 2012 року, № 02/07 від 02 липня 2012 року, № 09/07 від 09 липня 2012 року, №14/08 від 14 серпня 2012 року), які на момент проведення перевірки, разом з Актами здачі-приймання робіт, податковими накладними та Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-3, форма КБ-2) були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Богуновського районного суду міста Житомира.

Згідно АІС «Податковий блок: Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були встановлені розбіжності з задекларованого податкового кредиту ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» та відображеними податковими зобов'язаннями ТОВ «Профіт АВ» за жовтень 2012 року на суму 139 260,13 грн.

У той же час, з акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 року № 1077/22-509/34999777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт АВ» (код ЄДРПОУ 34999777) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» (код ЄДРПОУ 38205611) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.встановлено, що у ТОВ «Профіт АВ» відсутні достатні трудові ресурси , складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності , вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами , які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

З метою з'ясування фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки ОСОБА_4 (директор ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд»), ОСОБА_6 (директор ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»), ОСОБА_9 (директор ТОВ «Бізнес ресурс 2011»), ОСОБА_10 (директор ТОВ «Арнни-Буд»), ОСОБА_11 (директор ТОВ «Профіт АВ). Проте, вказані особи до суду не прибули, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод такими контрагентами позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) виданих вказаними вище його контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

А тому, на переконання суду, наявність у ТОВ «Український Холдінг Будівельних Проектів» податкових накладних та актів виконаних робіт виписаних його контрагентами у відповідних періодах не є безумовною підставою для отримання права на податковий кредит та формування валових витрат.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 14 листопада 2013 року № 0006272207, № 0006262207 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 129,19 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Холдінг Будівельних Проектів» судовий збір у розмірі 4 129,19 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.02.2014 р.