Постанова

від 23.01.2009 по справі 2-а-2637/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 січня 2009 р.                                                                                               Справа

№ 2-а-2637/08

            м.

Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді  Лічевецького І.О.,

при

секретарі - Солоха О.В.

за

участю: позивача - не з'явився; представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському

районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії

відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до

управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області

про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії.

    Позивач стверджує, що протягом 2006-2007

р.р. їй не виплачувалось підвищення до пенсії, передбачене Законом України «Про

соціальний захист дітей війни».

    На підставі наведених обставин позивач

просила задовольнити її вимоги, зобов'язати відповідача нарахувати на її

користь за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. підвищення до пенсії в

розмірі 2773,30 грн.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не

з'явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

З наданого відповідачем заперечення на позов вбачається,

що він позовні вимоги не визнає. В обґрунтування своєї позиції відповідач в

запереченні зазначив, що, на його думку, фінансування виплат, передбачених

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється з Державного

бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому відповідач не є

органом, який повинен нараховувати та виплачувати таке підвищення. Крім того,

відповідач зазначив, що статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії

за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом. За таких обставин відповідач вважав, що зазначений мінімальний

розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується.

Насамкінець, відповідач стверджував, що позивач пропустив строки звернення до

адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши

належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також

достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до

наступного.

Спеціальним Законом який установлює правовий статус

дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну

захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон

України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-IV (надалі

за текстом - «Закон № 2195-IV»).

Статтею першою Закону № 2195-IV визначено, що дитина

війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня

1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

З наданої суду копії паспорта громадянина України серії

НОМЕР_1 виданого 12 червня 2002 р. Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській

області вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в с. Лисянка,

Лисянського району, Черкаської області.

Таким чином, позивач належить до категорії дітей війни

та, відповідно, має право на встановлений Законом № 2195-IV мінімальний розмір

державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної

підтримки дітям війни.

Державна соціальна підтримка зазначеної категорії осіб

передбачена статтею шостою Закону № 2195-IV, згідно якій дітям війни пенсії або

щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що пунктом 17

статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від

20.12.2005 р. № 3235-IV (надалі за текстом - «Закон №3235-IV»)(в редакції

Закону що діяла до 02.04.2006 р.) дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на

2006 р.

02 квітня 2006 р. набрав чинності

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на

2006 рік»  від 19 січня 2006 року №

3367-IV. Цим Законом виключено пункт 17 статті 77 Закону №3235-IV та

встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею шостою Закону № 2195-IV

у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у

першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням

з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В 2006 р. порядок запровадження пільг

дітям війни визначений не був.

За таких обставин, суд не знаходить

підстав для задоволення позову в частині вимог позивача щодо зобов'язання

управління Пенсійного фонду України нарахувати йому підвищення до пенсії за

2006 р.

Далі суд зазначає, що пунктом 12

статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19

грудня 2006 року № 489-V дію статті шостої Закону № 2195-IV було зупинено на 2007

р. з урахуванням статті 111 цього Закону.

Статтею 111 Закону України «Про

державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які

є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків

від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп\2007,

у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,

частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66,

пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей

98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007

рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71,

ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Насамкінець, суд зазначає, що відповідно до частини

другої статті 152 Конституції України (№25к/96-ВР)  Закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене суд вважає, що до спірних

правовідносин підлягають застосуванню положення статті шостої Закону N 2195-IV,

а не норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які

визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суд знаходить вимоги позивача

такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007р. по

31.12.2007 р.

При цьому суд бере до уваги, що протягом спірного

періоду позивачу частково здійснювались виплати у вигляді підвищення до пенсії,

а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.

Відповідно до статті шостої Конституції України

(№25к/96-ВР) д ержавна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на

законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової

влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і

відповідно до законів України.

Приймаючи до уваги, що позивачу не було нараховане

підвищення до пенсії, суд не може підміняти інші органи влади та самостійно

здійснити таке нарахування. За таких обставин, суд не знаходить підстав для

задоволення позову в  частині

зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії в твердій грошовій сумі.

Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача суд

звертає увагу, що згідно статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

від 5 листопада 1991 року № 1788-XII призначення пенсій і оформлення документів

для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Приймаючи до уваги, що передбачене статтею шостою Закону

№ 2195-IV підвищення до пенсії є її складовою частиною, суд не може погодитись

з твердженням відповідача про те, що управління Пенсійного фонду не є тим

органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії

відповідно до цього Закону.

Суд погоджується з висновком відповідача про те, що

фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом №

2195-IV, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті

72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від

09.07.2003 № 1058-IV (надалі за текстом - «Закон № 1058-IV») одним з джерел

формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того,

статтею 113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду

за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Суд також бере до

уваги, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір

пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового

стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, визначеного законом.

При цьому частиною третьою статті 28 Закону № 1058-IV

передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим

частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів

пенсій, призначених згідно з цим Законом.

У зв'язку з наведеним та відповідними запереченнями

відповідача суд зауважує, що статтею шостою Закону № 2195-IV не визначається

розмір пенсії. Зазначена стаття посилається на мінімальний розмір пенсії за

віком  як на коефіцієнт для обрахування

підвищення до пенсії, а тому суд не вбачає протиріччя між наведеними нормами.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС

України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

    Вище судом було зроблено висновок, що

передбачене статтею шостою Закону № 2195-IV підвищення до пенсії є її складовою

частиною. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 87 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII суми пенсії, не

одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію,

виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    За таких обставин, суд не знаходить підстав

для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України що

регулюють питання, пов'язані зі строками звернення до суду.

    Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того,

що головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України

(254к/96-ВР) , є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

    Враховуючи, що відповідач не виконав

покладені на нього обов'язки суд вважає, що мало місце порушення принципу

законності встановленого статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) ,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

     Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС

України,

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити

частково.

    Зобов'язати управління Пенсійного фонду

України в Чорнобаївському районі Черкаської області здійснити нарахування

ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за

період з  09 липня 2007 року по 31 грудня

2007 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню

до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний

адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 28 січня 2009 р.

Суддя                                            

І.О.Лічевецький