Рішення

від 11.02.2014 по справі 910/720/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/720/14 11.02.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БР-Транс"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Дуарф СЮ"

2) публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит"

про повернення коштів з рахунку неналежного отримувача в розмірі 120 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ємельянов В.М. - представник за довіреністю № б/н від 10.02.2014 року;

Петренко І.В. - керівник, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП, серії АД № 310888;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Радзієвська О.Є. - представник за довіреністю № 124 від 20.09.2013 року;

від третьої особи: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БР-Транс" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Дуарф СЮ" 2) публічного акціонерного товариства "АгроКомБанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" про повернення коштів з рахунку неналежного отримувача в розмірі 120 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.11.2013 року невідомими особами був здійснений несанкціонований кібернетичний злам системи віддаленого доступу до управляння грошовими коштами ТОВ «БР-Транс» на розрахунковому рахунку №26001083054001 в ПАТ «Банк Національний Кредии». Результатом якого став несанкціонований переказ грошових коштів на суму 120 000,00 грн. на рахунок №26005001849001 в ПАТ «АгроКомБанк», який належить ТОВ «Глобал дуарф СЮ».

У зв'язку з неповернення безпідставно отриманих коштів, позивач звернувся в суд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 11.02.2014 року.

10.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2014 року.

У судове засідання 11.02.2014 року представники відповідача -1 та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали від 22.01.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 28446660, № 01030 28446750.

Представник відповідача-2 надав суду відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2014 року.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача-2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як зазначено позивачем, 15.11.2013 року невідомими особами був здійснений несанкціонований кібернетичний злам системи віддаленого доступу до управляння грошовими коштами товариства з обмеженою відповідальністю «БР-Транс» на розрахунковому рахунку №26001083054001 в публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредии».

Так, 15.11.2013 року на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал дуарф СЮ» №26005001849001, який відкритий у публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» з рахунку позивача було зараховано суму коштів у розмірі 120 000,00 грн.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» (нова редакція) затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів протокол №4 від 03.02.2012 року, офіційним повним найменуванням банку є публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк», а скороченим найменування - ПАТ «Агрокомбанк».

15.11.2013 року позивачем було подано заяву до Переяслав-Хмельницького МВ ГУ УМВС України в Київській області про скоєння несанкціонованого переказу грошових коштів.

В довідці слідчого відділення Переяслав-Хмельницького відділу ГУМВС України у Київській області зазначено, що СВ Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області відкрито кримінальне провадження №12013100240001387 від 16 листопада 2013 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.361 КК України, з приводу незаконного перерахування коштів в сумі 120 000,00 грн. з рахунку ТОВ «БР-Транс» на рахунок ТОВ «Глобал дуарф СЮ» №26005001849001.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року №22 (надалі - Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Пунктом 2.35 Інструкції передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п. 2.36 Інструкції банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції.

Як зазначено відповідачем 2, після зарахування коштів на рахунок відповідача ПАТ «Агрокомбанк» засобами електронної пошти Національного банку України було отримано інформацію від ПАТ «Банк Національний кредит» (МФО 320702) (листом за №177/61-18 від 15.11.2013 року ) стосовно звернення власника рахунку №26001083054001, який відкрито в ПАТ «Банк Національний кредит» (МФО 320702), щодо несанкціонованого списання коштів з його поточного рахунку та вимогою щодо повернення коштів.

У зв'язку з отриманням вищезазначеного повідомлення, згідно положень статті 13 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» 15 листопада 2013 року ПАТ «Агрокомбанк» було зупинено проведення видаткових фінансових операцій за рахунком відповідача 1 в порядку та на строк визначені чинним законодавством.

Одночасно, до реєстру фінансових операцій внесено зазначену фінансову операцію, як таку, що може бути пов'язана з відмиванням доходів від кіберзлочинності (на підставі інформації банка відправника), та до Державної служби фінансового моніторингу України направлено відповідний файл - повідомлення. На час зупинення видаткових операцій за рахунком залишок коштів на рахунку складав 120 000,00 грн.

21.11.2013 року позивачем були направлені листи на адресу відповідача 1 про добровільне повернення отриманих грошей.

Проте, відповідно до заяви позивача, станом на 20.01.2014 року кошти відповідачем не повернуті, відповіді на письмову вимогу позивача не надходило.

Також, 21.11.2013 року позивач звернувся з листом до відповідача 2 з проханням у сприянні в поверненні безпідставно отриманих грошей.

У відповідь листом вих..№1652/20/1-4068-1 від 04.12.2013 року відповідач 2 посилаючись на ст.. 1071 ЦК України запропонував позивачу звернутися до суду для повернення втрачених коштів.

Відповідно до ч.2 статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки у зв'язку з незаконним перерахуванням коштів в сумі 120 000,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача 1 та беручи до уваги те, що між зазначеними особами відсутні будь-які господарські договори та будь-які послуги відповідачем 1 позивачеві не надавались, тому, відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, а отже, вказані кошти є такими, які набуті відповідачем 1 без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 120 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідачів 2 000,00 грн. вартості наданих юридичних послуг ТОВ «АльфаЮрКонсалтинг».

Відповідно до ч.1 статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Абзацом 4 п.п.6.3 п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі . Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення вартості наданих юридичних послуг є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Дуарф СЮ» (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код: 38824950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БР-Транс" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Московська, будинок 8, оф. 11; ідентифікаційний код: 37517307) безпідставно отримані кошти в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.02.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий