Рішення

від 24.02.2014 по справі 913/182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 лютого 2014 року Справа № 913/182/14

Провадження № 7/913/182/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЕКСПОРТ", м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс", м. Луганськ

про стягнення 55 294 грн 77 коп.

Суддя Демидов В.О.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Ященко К. С., довіреність № 1 від 02.01.2014;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50000 грн 00 коп., пені у розмірі 4184 грн 31 коп., 3% річних у розмірі 944 грн 12 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 166 грн 34 коп. за договором поставки № 1-3105/13 від 31.05.2013.

Позивач посилається на факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 1-3105/13 від 31.05.2013 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

На підставі ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України 22.01.2014 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл даної позовної заяви та її розгляд призначено судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.01.2014 було порушено провадження у справі № 913/182/14 та призначено до розгляду на 10.02.2014.

Відповідач у судове засідання 10.02.2014 не прибув, участь повноважного представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 10.02.2014 розгляд справи відкладено на 24.02.2014 у зв'язку з неприбуттям відповідача.

У судове засідання 24.02.2014 прибув представник позивача який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 24.02.2014 повторно не прибув, участь повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Як зазначено у п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), … дана відмітка , за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, згідно приписів п. п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЕКСПОРТ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 1-3105/13 (далі - договір), за умовами п. 1.1. постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальнику його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару відбувається на підставі Специфікації до цього договору.

Згідно Специфікації № 1 від 31.05.2013 до договору поставки № 1-3105/13 від 31.05.2013, товаром є олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена марки П у кількості 12 т (+/- 5%) за ціною 12 000,00 грн за одну тону, загальною вартістю 144 000,00 грн.

У п. 4 специфікації сторони передбачили строк поставки партії товару з 01.06.2013 по 05.06.2013 (включно).

Пункт 5 зазначеної Специфікації передбачає, що відповідно до п. 2.3. договору покупець здійснює оплату вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 операційних (банківських) днів з дати поставки товару та отримання покупцем на адресу його e-mail копій рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних.

На виконання умов договору 03.06.2013 позивач поставив відповідачу товар у кількості 12,840 т на загальну суму 154 080,00 грн та виставлено рахунок на оплату товару № 404 від 03.06.2013 на суму 154080,00 грн (а.с. 35). За заначеним рахунком відповідач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною підписаною та скріпленою печаткою уповноваженим представникам покупця (а.с. 36).

В порушення умов договору відповідач частково здійснив оплату товару, сплативши в період з 02.07.2013 по 08.10.2013 лише 104080,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 51-63), внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 50000,00 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору поставки № 1-3105/13 від 31.05.2013.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п. п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, враховуючи, що факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару підтверджуються матеріалами справи та неоспорені відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, позивач на підставі вищезазначених норм чинного законодавства нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 944,12 грн та інфляційні нарахування у сумі 166,34 грн:

Розрахунок 3% річних:

сума боргуперіод прострочкиСума (грн) 139080,00 02.07.2013-04.07.2013 34,29 124080,00 05.07.2013-08.07.2013 40,79 110080,00 09.07.2013-15.07.2013 63,33 90080,00 16.07.2013-18.07.2013 22,21 73080,00 19.07.2013-19.07.2013 6,01 63080,00 20.07.2013-25.07.2013 31,11 55080,00 26.07.2013-08.10.2013 339,53 50000,00 09.10.2013-15.01.2014 406,85 Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно індексу інфляції:

Наданий позивачем розрахунок є невірним з таких підстав:

- згідно з абз.3 п.п.3.2 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція);

- інфляційні нарахування на суму заборгованості позивачем обчислені без урахування наведених вище положень закону щодо принципу (формули) такого нарахування, а також без урахування дефляційних процесів.

Таким чином, за розрахунком суду інфляційні нарахування на суму заборгованості становлять 212 гривень 76 копійок.

період заборгованостісума боргу (грн.)індекс інфляції за періодінфляційне збільшення суми боргу липень 2013 55080,00 99,9 -440,25 серпень 2013 99,3 вересень 2013 100,0 жовтень 2013 50000,00 100,4 653,01 листопад 2013 100,2 грудень 2013 100,5 січень 2014 100,2 Позивачем до стягнення заявлена сума 50166,34 основного боргу з урахуванням індексу інфляції. Враховуючи те, що основний борг за позовом становить 50000 грн. 00 коп., заявлені позивачем до стягнення інфляційні нарахування на суму заборгованості становлять 166 грн. 34 коп.

Відповідно до п.2 ст.83 ГПК, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем клопотання щодо виходу суду за межі позовних вимог у частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань не подавалось. За таких умов вимога щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 166,34 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець (відповідач у справі) сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Так, пеня нарахована:

сума боргуперіод прострочкиоблікова ставка НБУсума пені 139080,00 02.07.2013-04.07.2013 7 160,04 124080,00 05.07.2013-08.07.2013 7 190,37 110080,00 09.07.2013-15.07.2013 7 295,56 90080,00 16.07.2013-18.07.2013 7 103,65 73080,00 19.07.2013-19.07.2013 7 28,03 63080,00 20.07.2013-25.07.2013 7 145,17 55080,00 26.07.2013-08.10.2013 7 380,28 50000,00 09.10.2013-15.01.2014 6,5 1118,20 124080,00 05.07.2013-08.07.2013 6,5 1763,01 Загальна сума пені складає 4184,31 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у справі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс", 91055, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, буд. 7, кімн. 8, ідентифікаційний код 31995518, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЕКСПОРТ", 83049, м. Донецьк, вул. Лебинського, буд. 7-Б, ідентифікаційний код 36694822, суму боргу у розмірі 50000,00 грн, пеню в сумі 4184,31 грн, 3% річних у розмірі 944,12 грн, інфляційні нарахування у розмірі 166,34 грн та судовий збір в сумі 1827,00 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 27.02.2014.

Суддя В.О. Демидов