Рішення

від 24.02.2014 по справі 913/17/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 лютого 2014 року Справа № 913/17/14

Провадження №8/913/17/14

За позовом Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ ГАЗРЕСУРССЕРВІС", м. Луганськ, -

про стягнення 10 985 082 грн. 19 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Ключнікова С.І. - начальник юридичного відділу, - довіреність № 640 від 31.12.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 10.000.000,00 грн., 3% річних за період з 01.01.2011 по 26.12.2013 у сумі 702.082,19 грн. та інфляційних нарахувань за період з січня 2012 року по жовтень 2013 року у загальній сумі 283.000,00 грн., - нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про відступлення права вимоги № 12-У, укладеного між сторонами 27.04.2009.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільної сплати основного боргу - суми за відступлення права вимоги.

У зв'язку з надходженням позову 08.01.2014 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/17/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.01.2014 до 10.02.2014 та з 10.02.2014 до 24.02.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 24.02.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений судом до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;40-41;46-47 та ін.).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав місто Луганськ, кв. Димитрова, 33а, к.14 (а.с.2-4), що також підтверджується витягом з ЄДР №17941663 від 14.01.2014 (а.с.29-30).

Станом на день розгляду цього спору по суті оператор поштового зв'язку повернув до суду поштове відправлення, у якому міститься ухвала суду від 08.01.2014 - про порушення провадження у цій справі, - з доданням довідки "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин у суду маються підстави для висновку, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача проб дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справ за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

27.04.2009 між позивачем (первісний кредитор) та відповідачем (новий кредитор) у простій письмовій формі був укладений договір про відступлення права вимоги №12-У, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор (в частині вимог отримати оплату за надані послуги, виконані роботи, поставлені товари) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, щодо виконання грошових зобов'язань населенням (далі - боржник) в частині вимог оплатити надані послуги, виконані роботи, поставлені товари, і стає кредитором згідно реєстру боржників, що є його невід'ємною частиною (п.1.1).

З моменту підписання цього договору сторонами новий кредитор має право вимагати від боржника сплати боргу у сумі 10.000.000,00 грн. (п.1.2).

За даним договором заборгованість боржника перед новим кредитором по оплаті за надані первісним кредитором послуги, виконані роботи, поставлені товари становить 10.000.000,00 грн. (п.1.3).

За передане право вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредиторові 10.000.000,00 грн. (п.2.1), при цьому строки розрахунків визначаються окремо шляхом підписання додаткових угод (п.2.3).

Первісний кредитор при укладенні цього договору зобов'язаний передати новому кредиторові документи, які підтверджують факт заборгованості перед первісним кредитором, завірені підписом і печаткою уповноваженої особи останнього (п.3.1.2).

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначені чинним законодавством (п.4.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.5.1) (а.с.16-17).

27.04.2009 сторони склали та підписали акт приймання-передавання дебіторської заборгованості на суму 10.000.000,00 грн. (а.с.18).

12.05.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, відповідно до якої домовилися, що відповідно до пункту 2.3 основного договору новий кредитор зобов'язується сплатити на користь первісного кредитора:

частину боргу у сумі 2.000.000,00 грн. - не пізніше 31.12.2010 року;

частину боргу у сумі 3.000.000,00 грн. - не пізніше 30.06.2011;

частину боргу у сумі 5.000.000,00 грн. - не пізніше 31.12.2011 (а.с.19).

Позивач стверджує, що основний договір та додаткова угода №1 до нього є чинними на день вирішення цього спору по суті.

Цей спір, як стверджує позивач, виник у зв'язку з тим, що відповідач, незважаючи на те, що, згідно додатковій угоді до договору, термін сплати кожної з часток боргу є таким, що настав, - але відповідач не вжив заходів до його погашення.

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на суму основного боргу нарахував:

3% річних за період з 01.01.2011 по 26.12.2013 у сумі 702.082,19 грн.(а.с.21-22);

інфляційні нарахування за період з січня 2012 року по жовтень 2013 року у загальній сумі 283.000,00 грн. (а.с.23-26), зокрема:

з частки боргу у розмірі 2.000.000,00 грн. - за період з січня 2011 року по жовтень 2013 року - 138.000,00 грн.;

з частки боргу у розмірі 3.000.000,00 грн. - за період з вересня 2011 року по жовтень 2013 року - 60.000,00 грн.;

з частки боргу у розмірі 5.000.000,00 грн. - за період з січня 2012 року по жовтень 2013 року - 85.000,00 грн.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), а згідно ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами, належить до договорів про відступлення права вимоги.

Згідно статті 512 Цивільного кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст . 513 названого Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Наявними у справі доказами підтверджено, що сторони дотрималися цього припису чинного законодавства.

В силу ст. 514 Цивільного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не сплатив на користь позивача зазначену у договорі суму боргу, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,512-514,525-527,530,547-549,599,610-614,623,625 Цивільного кодексу України, ст. 20,173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,36,43,44,ч.2 ст. 49,ст.ст.69,75,п.1 1 .ч.1ст.80,ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ ГАЗРЕСУРССЕРВІС" - про стягнення 10.985.062 грн. 19 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ ГАЗРЕСУРССЕРВІС", ідентифікаційний код 36255608, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв.Димитрова, 33а, к.14, - на користь Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", ідентифікаційний код 32538783, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - основний борг у сумі 10.000.000 (десять мільйонів) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 702.082 (сімсот дві тисячі вісімдесят дві) грн. 19 коп., інфляційні збитки у сумі 283.000 (двісті вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 27 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа