Рішення

від 19.02.2014 по справі 910/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/31/14 19.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудекспорт Плюс» доПриватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» простягнення 56 261,40 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудекспорт Плюс» (надалі - ТОВ «Фудекспорт Плюс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (надалі - ПАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна») про стягнення 56 261,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1787 від 30.05.2012 р. та договору поставки №2224 від 01.07.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 48 050,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 769,49 грн. та 3% річних у розмірі 1 441,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. розгляд справи відкладено до 19.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні.

Судом в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на те, що позивач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 18.02.2014 р. через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити у зв'язку із повним погашенням ним такої заборгованості; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 6 769,46 грн. просив відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 р. між ПАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (покупець) та ТОВ «Фудекспорт Плюс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1787 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.2 Договору 1 покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару не пізніше 42 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Крім того, 01.07.2013 р. між ПАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (покупець) та ТОВ «Фудекспорт Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки №2224 (надалі - «Договір 2»).

За змістом п. 1.1 Договору 2 постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору здійснювати поставку товару (товарів), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар (товари) відповідно до умов цього договору.

Додатком №3 до Договору 2 сторони погодили загальні умови поставки, відповідно до п. 3.1 якого строк оплати товару покупцем становить 31 банківський день з дня поставки (що відповідає календарним дням з використанням коефіцієнта 1,45 при округленні до цілих чисел в більшу сторону).

На виконання умов Договорів у період з 25.04.2013 р. по 02.09.2013 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 53 074,80 грн., що підтверджується видатковими накладним, підписаними сторонами у вказаний період.

Відповідачем частково оплачено поставлену згідно Договорів продукцію на загальну суму 5 024,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договорів товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 48 050,40 грн.

Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 25.04.2013 р. по 02.09.2013 р.) підтверджується передача відповідачу продукції згідно Договорів на загальну суму 53 074,80 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору 1 та п. 3.1 Додатку №3 до Договору 2, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 42 календарних днів (за Договором 1) та 31 банківського дня з використанням коефіцієнта 1,45 при округленні до цілих чисел в більшу сторону (за Договором 2) з дня поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено поставлену згідно Договорів продукцію на загальну суму 5 024,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 48 050,40 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

18.02.2014 р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, до якого долучені докази повного погашення ним суми основної заборгованості у розмірі 48 050,40 грн., а саме платіжні доручення №2139 від 12.02.2014 р., №2192 від 13.02.2014 р. та №2272 від 14.02.2014 р.

При цьому, позовну заяву від 13.12.2013 р. позивачем було направлено на адресу суду до суду 31.12.2013 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 48 050,40 грн. 12.02.2014 р., 13.02.2014 р. та 14.02.2014 р. відповідно, тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 48 050,40 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 769,49 грн. та 3% річних у розмірі 1 441,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 13.12.2012 р. по 13.12.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору 1 відповідальності ПАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності постачальника за Договором 1 у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання з оплати повернутого товару, та його розміру.

Таким чином, підстави для стягнення пені за поставлену згідно Договору 1 продукцію у суду відсутні.

Відповідно до п. 7.4 Договору 2 у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Судом встановлено, що строк оплати товару покупцем за Договором 2 становить 31 банківський день з дня поставки (що відповідає календарним дням з використанням коефіцієнта 1,45 при округленні до цілих чисел в більшу сторону) та складає 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Відтак, за перерахунком суду, враховуючи дату підписання видаткових накладних за Договором 2 (17.07.2013 р., 18.07.2013 р., 19.07.2013 р., 22.07.2013 р., 26.07.2013 р., 31.07.2013 р., 02.09.2013 р., 08.08.2013 р., 09.08.2013 р., 14.08.2013 р., 19.08.2013 р., 22.08.2013 р., 28.08.2013 р. та 02.09.2013 р.), приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а також визначений позивачем кінцевий строк нарахування пені, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за Договором 2 у розмірі 957,32 грн. В іншій частині пеня обрахована невірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 441,51 грн. за період прострочення з 13.12.2012 р. по 31.12.2013 р., проте суд здійснює перерахунок 3% річних за прострочення оплати поставленої продукції з урахуванням строку оплати, встановленого п. 3.2 Договору 1 та п. 3.1 Додатку №3 до Договору 2, дати підписання видаткових накладних за Договорами, а також часткової оплати відповідачем поставленої продукції.

Так, здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 621,29 грн. (399,82 грн. за Договором 1 + 221,47 грн. за Договором 2). В іншій частині 3% річних обраховані безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» на користь ТОВ «Фудекспорт Плюс» пені у розмірі 957,32 грн. та 3% річних у розмірі 621,29 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 48 050,40 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 5 812,17 грн. та 3% річних у розмірі 820,22 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудекспорт Плюс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34; ідентифікаційний код 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудекспорт Плюс» (03022, м. Київ, пр. Правди, 35; ідентифікаційний код 36867258) пеню у розмірі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 517 (одна тисяча п'ятсот сімнадцять) грн. 68 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 48 050,40 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий