Ухвала

від 13.02.2014 по справі 826/17377/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17377/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Чаку Є.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Безрук Л.О., представника відповідача - Бовтуненка М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пластмаш" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві до приватного акціонерного товариства "Пластмаш" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Пластмаш" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності в частині здійснення операцій в сфері поводження з відходами до отримання дозволу на розміщення відходів на 2013 рік, ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року позов задоволено частково. Тимчасово заборонено (зупинено) діяльність Приватного акціонерного товариства "Пластмаш" в частині здійснення операцій в сфері поводження з відходами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи, які є істотними для правильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 04.06.2013 року по 19.06.2013 року державною екологічною інспекцією у місті Києві проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПрАТ «Пластмас», за підсумками якої складено акт № 05/850а.

Згідно висновками вказаного акту у відповідача, зокрема, відсутні дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (термін дії попереднього дозволу закінчився 10.09.2012 року); дозвіл на розміщення відходів, ліміт на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи на 2013 рік.

Крім того, в акті зазначено про порушення відповідачем вимог Закону України «Про атмосферне повітря», а саме: незабезпечення здійснення інструментально-лабораторних вимірювань викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами; відсутня реєстрація в установленому порядку паспорту газоочисної установки; неподання статистичної звітності за формою 2-ТП (повітря) та вимог Закону України «Про відходи», а саме: не розроблення плану організації роботи у сфері поводження з відходами, відсутність ведення первинного, поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються утилізуються, знешкоджуються та видаляються за формою 1-ВТ, не визначення та непогодження складу і властивостей відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, не подача статистичної звітності щодо поводження з відходами за формою №1 та ін.

При цьому, перевіркою встановлено, що відповідач здійснює діяльність з надання в оренду власного нерухомого майн; виробництво машин та устаткування спеціального призначення та не віднесених до інших угрупувань; інші види оптової торгівлі; послуги з організації подорожувань.

Так, за результатами перевірки винесено припис № 05/476п від 19.06.2013 року про усунення порушень природоохоронного законодавства в термін до 22.07.2013 року.

З метою здійснення перевірки виконання відповідачем припису № 05/476п, в період з 09.10.2013 року по 18.10.2013 року позивачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 05/1558а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, згідно з висновками якого, відповідачем частково виконано заходи по виконанню припису № 05/476п.

На підставі акту перевірки № 08/1021а, 18 липня 2013 року позивачем складено протоколи № 002881, № 002882, № 002884, № 002885 та № 003412 про адміністративні правопорушення, а також прийнято постанови № 002881, № 002882, № 002884, № 002885 та № 003412 про накладення адміністративних стягнень, якими на відповідача накладено штрафи у розмірі 850,00 грн., 51,00 грн., 136,00 грн., 85,00 грн. та 255,00 грн. відповідно.

Вказані постанови про накладення адміністративних стягнень відповідачем в судовому порядку не оскаржувалися.

Натомість, факт сплати відповідачем вказаних штрафів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій.

Крім того, 18.10.2013 року позивачем складено припис №05/886п.

В зв'язку з невжиття відповідачем заходів на виконання приписів позивача, останній звернувся до суду з позовом для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а саме тимчасової заборони (зупинення) діяльності .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими. Проте в частині щодо встановлення обставини, до якої має бути тимчасово заборонено (зупинено) діяльність позивача, а саме, до отримання дозволу на розміщення відходів на 2013 рік, ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки положеннями ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не передбачено можливість зупинення зазначеної діяльності до настання певної події.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

Основними завданнями Держекоінспекції України є: внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Згідно з п.п. 1, 3, 4, підпунктом 6.15 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Держекоінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, в тому числі: законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Згідно з абз.1 ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ( в редакції чинній на час подання позову, діє з 01.07.2013р.), повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Частиною першою статті 17 зазначеного Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, зобов'язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до пунктів "а" та "в" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються; визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1, 4-6 ст. 33 зазначеного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України визначає Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03 серпня 1998 року .

Відповідно до п.п. 2, 3 вказаного Порядку ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 та 7 Порядку ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів. Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів. Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

Пунктом 20 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України №2751-XII від 29.10.1992 діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути: тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Таким чином судом першої інстанції правомірно тимчасово заборонено (зупинено) діяльність Приватного акціонерного товариства "Пластмаш" в частині здійснення операцій в сфері поводження з відходами, так як відповідачем його діяльність здійснювалася з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що належним чином було доведено позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пластмаш" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

Є.В. Чаку

Ухвалу в повному тексті виготовлено 18.02.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Чаку Є.В.