Рішення

від 24.02.2014 по справі 905/9100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2014 Справа № 905/9100/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» м.Донецьк

про стягнення 100000,00грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

25.12.2013року Державне підприємство «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» м.Луганськ (далі - ДП«УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» м.Донецьк (далі - ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС») з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 100960,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №12304-070 від 01.02.2012року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акти здавання-приймання виконаної роботи на суму 136000,00грн., відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 100960,00грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 24.12.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ДП «УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ»прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/9100/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №12304-070 від 01.02.2012року на виконання робіт (послуг), календарного плану робіт, протоколу узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, технічного завдання, розрахунку кошторисної вартості, додаткової угоди №1 від 21.03.2012року, актів №1 від 27.06.2012року, №2 від 17.07.2012року, №3 від 10.12.2012року, претензії №43/687 від 08.08.2012року, виписки по рахунку від 12.06.2012року, Статуту позивача, свідоцтва про державну реєстрацію А00№713312, довідки АА№717689.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21.01.2014року позивач надав суду розрахунок позовних вимог, згідно якого зазначив, що відповідачем сплачено за договором 36000,00грн.

У запереченнях на позовну заяву від 20.01.2014року відповідач вказує, що внаслідок оплат, які здійснені у рахунок виконаних робіт за договором, на даний час заборгованість за договором №12304-070 від 01.02.2012року складає 64960,00грн., однак сторонами 05.03.2012року був підписаний графік погашення заборгованості за договорами №10305-070, №11323-07, №12304-070 на суму 137000,00грн., за вказаним графіком відповідачем здійснена оплата в сумі 7000,00грн. Враховуючи зазначене, відповідач вказуючи на те, що графік підписано за декількома договорами, визначає, що неможливо визначити, за яким саме договором сплачена сума 7000,00грн. Крім того, відповідач стверджує, що позивач не надав календарний план (додаток №1 до договору), з якого можна було б зробити висновок щодо змісту та строків виконання робіт, окремих етапів робіт. На підтвердження доводів відповідач надав суду належним чином засвідчені копії Статуту підприємства, виписки ААБ №875664 щодо відповідача, платіжних доручень №№5537,5539 від 12.06.2012року, №5777 від 29.08.2012року, №6698 від 31.05.2013року, графіку погашення заборгованості від 05.03.2013року, листа №12-65 від 11.03.2013року, довіреності від 20.09.2011року.

06.02.2014року ДП«УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ» звернулось до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 100000,00грн. 24.02.2014року позивачем надані суду належні докази направлення 14.02.2014року відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог та додатків до позову.

Як наслідок, вважаючи, що позивач скористався своїм правом на зменшення позовних вимог у спосіб, що передбачений ст.22 ГПК України, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та розглядає остаточні вимоги щодо стягнення 100000,00грн.

Крім того, 06.02.2014року позивач надав додаткові письмові пояснення по справі, в яких вказує, що на виконання графіку відповідач сплатив лише заборгованість за договорами №10305-070, №11323-07 в сумі 34125,00грн., заборгованість згідно встановленого сторонами графіку складає 102875,00грн., будь-яка оплата в погашення заборгованості, що виникла за договором №12304-070 відповідачем здійснена не була, листом №10409 від 03.06.2013року відповідач просив позивача змінити призначення платежу згідно платіжного доручення №6698 від 31.05.2013року, зазначивши за якими конкретно договорами сума 7000,00грн. повинна бути погашена.

Представники сторін у судове засідання 25.02.2014року не з'явились, про час місце судового засідання повідомлені належним чином у встановлений процесуальним законом спосіб, докази чого містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги обмеженість строку розгляду справи згідно ст. 69 ГПК України, вбачаючи, що сторонам судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'являлись у попередні судові засідання, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

01.02.2012року між ДП«УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ» (Виконавець) та ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» (Замовник) укладено договір №12304-070, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе роботу «Удосконалити систему пилевлавлювання сушильної установки №2 ВП «Дзержинська»(арк. справи 6).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі VI договору, а саме: з дати підписання договору сторонами до 31.12.2012року (п.6.1 договору).

При цьому строк здачі робіт також визначено сторонами - 31.12.2012року(п.1.2 договору).

Відповідно п.1.3 зміст та строки виконання роботи, окремих її етапів визначаються календарним планом (Додатком №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Виконавець виконує всі обумовлені договором роботи та здає їх у закінченому вигляді у встановлені договором строки у відповідності з технічним завданням.(п.1.4 договору).

Сторонами договору підписано у відповідності до умов договору календарний план робіт, технічне завдання, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищезазначене спростовує ствердження відповідача, викладене у запереченнях на позовну заяву, щодо відсутності належним чином підписаного Додатку №1 до договору - календарного плану.

Згідно п. 2.1 договору за виконану роботу (послуги) згідно даного договору Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну 83333,33грн., крім того ПДВ 16666,67грн., всього 100000,00грн. Зміна вартості робіт та суми договору оформлюється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, у порядку що передбачений діючим законодавством України.(п.2.2 договору).

В матеріалах справи міститься протокол узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, відповідно до якого сторонами узгоджена вартість робіт на суму 100000,00грн., що співпадає з пунктом 2.1 договору. Крім того, підписано розрахунок кошторисної вартості виконаних робіт.

21.03.2012року внаслідок необхідності виконання додаткових робіт сторонами договору підписано додаткову угоду №1 до останнього, якою розділ ІІ договору доповнено п.2.4 щодо перерахування Замовником Виконавцю у 10-денний строк з дати початку робіт по календарному плану аванс в сумі 20040,00грн. з ПДВ, внесено зміни до технічного завдання та календарного плану щодо визначення етапу 3 робіт: «Розробити технічну пропозицію за додатковим забезпеченням теплоносієм гаражу - розморожувателя ВП «Дзержинська»», його вартості. Зокрема, договірну ціну змінено з 83333,33грн., крім того ПДВ 16666,67грн., всього 100000,00грн. на 113333,33грн., крім того ПДВ - 22666,67грн., всього 136000,00грн.

У розділі 3 договору сторони узгодили порядок здавання-приймання виконаної роботи. Так, при завершенні роботи (етапів) Виконавець надає Замовнику акт здачі -приймання робіт з додатком документації, визначеної у технічному завданні. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання роботи зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт. У разі мотивованої відмови Замовника від приймання роботи сторонами складається акт з вказанням необхідних додаткових робіт та строків їх виконання. Спори сторін при їх незгоді вирішуються в установленому законодавством України порядку. (п.п.3.1,3.2,3.3).

У відповідності до зазначених пунктів договору ДП«УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ» та ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» підписано акти здачі -приймання науково-технічної продукції №1 від 27.06.2012року, №2 від 17.07.2012року, №3 від 10.12.2012року на загальну суму 136000,00грн.

Вищезазначені акти містять посилання на договір №12304-070 від 01.02.2012року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Мотивованої відмови від підписання актів у порядку п. 3.3 договору Замовником не надавалось.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт. Безпосередньо в тексті актів зазначено, що виконана робота відповідає умовам договору, виконана у повному обсязі, оформлена у належному порядку.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти №1 від 27.06.2012року, №2 від 17.07.2012року, №3 від 10.12.2012року є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №12304-070 від 01.02.2012року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Додатковою угодою від 21.03.2012року до договору №12304-070 сторони доповнили договір п.2.4, згідно якого Замовник перераховує Виконавцю в 10-тиденний строк з дати початку робіт по календарному плану даного договору у відповідності з п.5.1 у розмірі 16700,00грн., крім того ПДВ - 3340,00грн.,всього 20040,00грн.

Згідно п.2.3 договору оплати виконаної роботи здійснюється Замовником на підставі акту приймання - здачі роботи протягом 20-ти банківських днів з дня її здачі.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично платіжними дорученнями №5537, №5539 від 12.06.2012року відповідач сплатив позивачу 36000,00грн. з посиланням в графі призначення платежу: «за виконані роботи згідно договору №12304-070 від 01.02.2012року».

Про факт здійснення оплати у згадуваному розмірі зазначено сторонами у акті №1 від 27.06.2012року.

У подальшому платіжним дорученням №5777 від 29.08.2012року відповідач сплатив позивачу суму 960,00грн. з посиланням в графі призначення платежу: «за виконані роботи згідно договору №12304-070 від 01.02.2012року».

Таким чином, вартість виконаних робіт за актом №1 від 27.06.2012року є повністю сплаченою відповідачем.

Виходячи з п.2.3 договору оплата вартості виконаних робіт за актами №2 від 17.07.2012року, №3 від 10.12.2012року повинна була бути здійснена у строк відповідно до 14.08.2012року, 09.01.2013року включно, однак докази здійснення оплати у встановлений договором строк матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №43/687 від 08.08.2012року, в якій просив сплатити суму заборгованості.

05.03.2012року сторонами у справі підписаний графік погашення заборгованості за договорами №10305-070, №11323-07, №12304-070 на суму 137000,00грн.

При цьому, суд зазначає, що у графіку не зазначено, яка саме сума заборгованості за кожним договором наявна на час підписання графіку та в якому порядку вона погашається, а зазначена взагалі сума заборгованості за трьома договорами та встановлено графік її погашення.

Позивач стверджує, що у вказаний графік увійшла саме сума заборгованості 100000,00грн., оскільки іншої заборгованості за цим договором станом на 05.03.2012року не існувало.

Ухвалами суду від 21.01.2014року та 06.02.2014року відповідач зобов'язаний надати письмові пояснення щодо укладання сторонами графіку погашення заборгованості, зокрема, яка сума заборгованості за договором №12304-070 увійшла, який чином встановлено порядок погашення заборгованості; письмові докази здійснення оплати за графіком та фактичний порядок погашення заборгованості за окремими договорами, однак вимог ухвал не виконав.

За відсутності належних доказів протилежного, суд вважає, що за графіком погашення заборгованості від 05.03.2012року сторонами договору №12304-070 узгоджено інші строки погашення заборгованості в сумі 100000,00грн., яка є предметом позовних вимог.

Як вбачається з графіку, оплата загальної суми заборгованості 137000,00грн., у тому числі спірної, повинна була бути здійснена відповідачем рівними частками щомісячно починаючи з березня 2013року по жовтень 2013року.

Таким чином, внаслідок неможливості розмежування сум оплати, суд встановлює, що кінцевим строком для оплати заборгованості за договором №12304-070 є 31.10.2013року, як останній день жовтня 2013року.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 100000,00грн.

Суд не приймає в якості доказу часткової оплати заборгованості за договором №12304-070 від 01.02.2012року платіжне доручення №6698 від 31.05.2013року, яким сплачено 7000,00грн., оскільки листом №409 від 03.06.2013року відповідач просив позивача змінити призначення платежу за вказаним платіжним дорученням, а саме: з «кредиторська заборгованість згідно графіка погашення б/н від 05.03.2013року…» на «кредиторська заборгованість згідно графіку погашення б/н від 05.03.2013року дог.№10305-070 від 03.03.2011року - 4875,00грн., договір №11323-070 від 25.91.2011року -2125,00грн….».

Внаслідок чого, зазначена сума зарахована саме за тими договорами, за якими її просив віднести відповідач, а не за договором №12304-070 від 01.02.2012року.

Будь-яких інших доказів, які в підтверджували оплату заборгованості за графіком взагалі та зокрема за договором №12304-070 від 01.02.2012року відповідач суду не надав. Обов'язок надати вказані докази був покладений на відповідача ухвалами суду від 21.01.2014року та 06.02.2014року.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №12304-070 від 01.02.2012року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 100000,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 100000,00грн. Відповідно ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 100000,00грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 100000,00грн., судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2000,00грн.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи факт зменшення позовних вимог за заявою позивача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду платіжним дорученням №894 від 11.12.2013року підлягає поверненню з Державного бюджету України у розмірі 19,20грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» м.Луганськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» м.Донецьк про стягнення 100000,00грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» (83028, м.Донецьк, вул.Майська, буд.66, ідентифікаційний код 30962337) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля»(91016, м.Луганськ, вул.Совєтська, буд. 61, ідентифікаційний код 00185755) заборгованість в сумі 100000,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля»(91016, м.Луганськ, вул.Совєтська, буд. 61, ідентифікаційний код 00185755) судовий збір, сплачений платіжним дорученням №894 від 11.12.2013року, в сумі 19,20грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.02.2014року.

Суддя А.М. Осадча