Рішення

від 11.02.2014 по справі 905/8985/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 905/8985/13

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі

судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовом Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альбіна"

про стягнення 347388,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Грищенко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альбіна" про стягнення 385729,92 грн., у тому числі основна заборгованість у розмірі 315054,20грн., пеня у розмірі 57339,86грн., 3% річних у розмірі 13335,86грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за договором комісії №7/0099-11 від 25.05.2012.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору комісії №7/0099-11 від 29.01.2009; договору поставки №183/007/11/П від 12.12.2007; товарно- транспортних накладних №11 від 05.01.2012, №194 від 31.01.2012, №8 від 03.02.2012, №39 від 09.02.2012, №74 від 17.02.2012, №109 від 20.03.2012, №140 від 22.03.2012, №64 від 10.04.2012, №200 від 26.04.2012, №218 від 30.05.2012; рахунків-фактур №11 від 05.01.2012, №194 від 31.01.2012, №8 від 03.02.2012, № 39 від 09.02.2012, №74 від 17.02.2012, №109 від 20.03.2012, №140 від 22.03.2012, №64 від 10.04.2012, №200 від 26.04.2012, №218 від 30.05.2012; довіреностей №2 від 04.01.2012, №32 від 01.12.2012, №49 від 03.02.2012, №60 від 06.02.2012, №48 від 17.02.2012, №149 від 21.03.2012, №77 від 22.03.2012, №103 від 10.04.2012, №224 від 24.07.2012, №301 від 31.05.2012; актів заліків взаємних вимог від 31.01.2012, №29.02.2012, №30.03.2012, №28.04.2012, №31.05.2012; листів-замовлень на продукцію №31 від 31.01.2012, №7 від 07.03.2012, №17 від 17.04.2012, №21 від 21.05.2012; претензії №11-08/6/12/250 від 13.11.2012; листа відповіді №1 від 01.02.2013; платіжних доручень від №1 від 13.03.2012, №1 від 21.03.2012, №1 від 10.04.2012, №1 від 24.04.2012; відомості розрахунків з 01.01.2012 по 28.10.2013.

11.02.2014 в судове засідання з'явився позивач, до прийняття рішення по справі подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 347388,25грн., у тому числі основна заборгованість у розмірі 315054,20грн., пеня у розмірі 23374,43грн., 3% річних у розмірі 8959,62грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основна заборгованість у розмірі 315054,20грн., пеня у розмірі 23374,43грн., 3% річних у розмірі 8959,62грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.01.2009 між Казенним підприємством "Шосткінський казенний завод "Імпульс" (комітент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Альбіна" (комісіонер, відповідач) підписаний договір комісії № 7/009-11 (далі - договір).

Згідно п.1.1 договору комітент доручає, а комісіонер зобов'язується протягом 2009 року вчиняти юридичні дії щодо підписання з третіми особами (далі по тексту покупцями) від свого імені, але за рахунок комітента, договорів на поставку продукції власного виробництва комітента (далі по тексту - продукція).

Відповідно до п. 1.3 договору номенклатура і ціни на продукцію, договори на доставку якої заключає комісіонер, вказані в Додатку №1 до даного Договору.

Комісіонер зобов'язаний: своєчасно розраховуватись з комітентом за продукцію, реалізовану за договором поставки між комісіонером та покупцем, на умовах встановлених комітентом при оформленні продукції на комісійний продаж, а також витрати комітента на транспортування продукції до складу покупця (п. 2.1.2 договору); за підсумками звітного місяця надати в бухгалтерію комітента всі господарські документи, що необхідні для оформлення розрахунків між сторонами (п. 2.1.3 договору).

Розділом 4 договору сторонами погоджені умови про оформлення продукції на комісію та транспортування продукції, а саме: по мірі виконання доручення комісіонер подає комітенту заявки (листи) на відвантаження продукції на вказану адресу покупця із зазначенням номенклатури, кількості відвантаженої продукції і цін, за якими продукція буде реалізована покупцеві (п. 4.2); комітент здійснює оформлення продукції на комісійний продаж одночасно з його відвантаженням за цінами, що вказані в заявці комісіонера, проте не нижче офіційно затверджених цін комітента (п. 4.3); оформлення продукції на комісійний продаж здійснюється шляхом складення акту виписки продукції на комісію (п. 4.4); комітент відвантажує продукцію на вказану комісіонером адресу і в указані ним строки, з урахуванням умов, оговорених в пунктах 3.1.2. і 3.1.3 (п.4.5); поставку продукції до покупця здійснює комітент (п. 4.6).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що комісіонер зобов'язаний розраховуватися з комітентом за продукцію, що оформлена на комісію, в тому звітному періоді, в якому ця продукція була фактично реалізована покупцю. Датою фактичної реалізації продукції покупцю вважається дата першої події, визначеної в відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п. 6.4 договору, комісіонер розраховується з комітентом шляхом перерахування йому грошових коштів або наданні інших видів компенсації вартості продукції.

Даний договір набирає чинності з 29.01.2009 і діє до 31.01.2010 року. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін (п. 11.6 договору).

Договір підписаний сторонами та міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи містять договір поставки № 183/007-11/П від 12.12.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Альбіна" (постачальник) та Казенним підприємством "Шосткінський казенний завод "Імпульс" (покупцем), за яким постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товари за ціною, в асортименті, кількості та якості відповідно до специфікації, які є невід'ємною частиною договору. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, вказаний договір поставки, позивачем доданий до матеріалів справи на підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем, розмір якої зараховувався в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009-11.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач передавав товар, покупцям вказаним відповідачем.

Згідно товарно-транспортних накладних №11 від 05.11.2012 та №194 від 31.01.2012 позивачем передано представнику покупця Татарченко Галині Михайлівні, яка діяла на підставі довіреності № 2 від 04.01.2012 та № 32 від 01.02.2012 продукцію на загальну суму 201123,24грн., та надіслані на адресу відповідача рахунки-фактури №11 від 05.01.2012 на суму 96184,70грн., та № 194 від 31.01.2012 на суму 104938,54грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

31.01.2012 між позивачем та відповідачем підписаний акт заліку взаємних вимог, згідно якого станом на 31.01.2012 позивач має перед відповідачем заборгованість по договору №183/007-11/П у розмірі 289819,64 грн. та по договору комісії №7/009-11 у розмірі 5253,30 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість по договору комісії №7/009-11 у розмірі 201123,24 грн., по результатам проведеного заліку заборгованість відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009/11 становить 0,00 грн.

Згідно товарно-транспортних накладних №8 від 03.02.2012, №39 від 09.02.2012 та №74 від 17.02.2012 позивачем передано представникам покупця Горбатюк Надії Іванівни (довіреність №49 від 03.02.2012), Мишенчук Валентині Єфімівні (довіреність № 60 від 06.02.2012), Татарченко Галина Михайлівна (довіреність № 48 від 17.02.2012) товар на загальну суму 468445, 26грн., та надіслані на адресу відповідача рахунки-фактури №8 від 03.02.2012 на суму 283505,59грн., №39 від 09.02.2012 на суму 89592,55грн. та №74 на суму 95347,12грн. загальна сума 468445,26грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

29.02.2012 між позивачем та відповідачем підписаний акт заліку взаємних вимог згідно якого станом на 29.02.2012 позивач має перед відповідачем заборгованість по договору №183/007-11/П у розмірі 0,00 грн. та по договору комісії №7/009-11 у розмірі 13426,03 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість по договору комісії №7/009-11 у розмірі 374496,57 грн., по результатам проведеного заліку заборгованість відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009/11 становить 361070,54грн.

Згідно товарно-транспортних накладних №109 від 20.03.2012, №140 від 22.03.2012 позивачем передано представникам покупця Горбатюк Надії Іванівні (довіреність № 149 від 21.03.2012), Татарченко Галині Михайлівні (довіреність № 77 від 22.03.2012) товар на загальну суму 444882,41грн., та надіслані на адресу відповідача рахунки-фактури №109 від 20.03.2012 на суму 346930,63грн., №140 від 22.03.2012 на суму 97951,78грн., загальна сума 444882,41грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

13.03.2012 та 21.03.2012 відповідачем були перераховані кошти на рахунок позивача у розмірі 447487,07грн., що підтверджують платіжні доручення №1 від 13.03.2012 на суму 346930,63грн. та № 1 від 21.03.2012 на суму 100556,44грн.

30.03.2012 між позивачем та відповідачем підписаний акт заліку взаємних вимог, згідно якого станом на 30.03.2012 позивач має перед відповідачем заборгованість по договору №183/007-11/П у розмірі 11362,17грн. та по договору комісії №7/009-11 у розмірі 12641,01 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість по договору комісії №7/009-11 у розмірі 358465,87 грн., по результатам проведеного заліку заборгованість відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009/11 становить 334462,69грн.

Згідно товарно-транспортних накладних №64 від 10.04.2012 та №200 від 26.04.2012 позивачем передано представникам покупця Горбатюк Надії Іванівни (довіреність №24 від 27.04.2012) Татарченко Галині Михайлівні (довіреність №103 від 10.03.2012) товар на загальну суму 375364,32грн., та надіслані на адресу відповідача рахунки-фактури №64 від 10.04.2012 на суму 97951,78 коп. та №200 від 26.04.2012 на суму 277412,54грн., загальна сума 375364,32грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

10.04.2012 та 24.04.2012 відповідачем були перераховані кошти на рахунок позивача у розмірі 375364,20грн., що підтверджують платіжні доручення №1 від 10.04.2012 на суму 97951,78грн. та №1 від 24.04.2012 на суму 277412,54грн.

28.04.2012 між позивачем та відповідачем підписаний акт заліку взаємних вимог, згідно якого станом на 28.04.2012 позивач має перед відповідачем заборгованість по договору №183/007-11/П у розмірі 0,00грн. та по договору комісії №7/009-11 у розмірі 10555,47 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість по договору комісії №7/009-11 у розмірі 334462,69 грн., по результатам проведеного заліку заборгованість відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009/11 становить 323907,22грн.

Згідно товарно-транспортної накладної №218 від 30.05.2012 позивачем передано представнику покупця Горбатюк Надії Іванівні (довіреність № 301 від 31.05.2012р.) товар на суму 309195,54грн. та надісланий на адресу відповідача рахунок-фактуру №218 від 30.05.2012 на суму 309195,54грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

25.05.2012 відповідачем перераховані кошти на рахунок позивача у розмірі 309165,60грн., що підтверджує платіжне доручення № 1 від 25.05.2012.

31.05.2012 між позивачем та відповідачем підписаний акт заліку взаємних вимог, згідно якого станом на 31.05.2012 позивач має перед відповідачем заборгованість по договору №183/007-11/П у розмірі 0,00грн. та по договору комісії №7/009-11 у розмірі 8882,96 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість по договору комісії №7/009-11 у розмірі 323937,16 грн., по результатам проведеного заліку заборгованість відповідача перед позивачем по договору комісії №7/009/11 становить 315054,20грн.

За таких обставин, позивач, на виконання умов договору комісії передав товар на загальну суму 1799010,77грн., а відповідач оплатив поставлений товар частково на загальну суму 1483956,57грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача частково підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з п. 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як роз'яснено в п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач умови п. 6.1 договору у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти за продукцію, в тому звітному періоді, в якому ця продукція була фактично реалізована покупцю. Датою фактичної реалізації продукції покупцю вважається дата першої події, визначеної в відповідності до Закону України "Про додаток на додану вартість".

Згідно до матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 315054,20грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено претензію від 13.11.2012 № 11/08/6/12/250 з вимогою погасити заборгованість за поставлений, за договором комісії № 7/009-11 від 29.01.2009 товар, у сумі 315054,20грн.

В матеріалах справи міститься лист відповідача на претензію №11/08/6/12/270 від 19.12.2012, де відповідач визнає заборгованість перед позивачем.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору комісії вартість товару оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 315054,20грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 315054,20грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 315054,20грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23374,43грн.

Відповідно до п.9.1 договору, сторонами узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо її розмір та така форма відповідальності, забезпечення виконання зобов'язання передбачені договором (встановлено за згодою сторін) та або встановлені чинними актами законодавства.

Як вбачається зі змісту договору комісії №7/0099/11 від 29.01.2009, сторони умови про відповідальність сторін у разі порушення грошових зобов'язань, не передбачили. Позивач нормативно не обґрунтував позовні вимоги в частині стягнення пені.

Оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару сторонами у письмовій формі не укладався, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23374,43грн. за невиконання грошового зобов'язання є безпідставними.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період у розмірі з 01.01.2013 по 12.12.2013 у розмірі 8959,62грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 8959,62грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альбіна" (просп.Перемоги, 72/147, м.Горлівка, Донецька обл., 84646, код ЄДРПОУ 13537871 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс" (вул.Куйбишева, буд.41, м.Шостка, Сумська обл., 41101, код ЄДРПОУ 14314452) суму основного боргу у розмірі 313054 (триста тринадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 8959 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 62коп., судовий збір у розмірі 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 28 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.02.2014.