Рішення

від 24.02.2014 по справі 914/392/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 р. Справа № 914/392/14

За позовом : Дочірнього підприємства «Долмарт Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігло», м. Львів

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 4 762,70 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Пузневська Т.Ф. - представник за довіреністю № 60/14 від 20.02.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства «Долмарт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігло» про стягнення заборгованості у розмірі 4 762,70 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.02.2014р.

В судовому засіданні 24.02.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просить їх задоволити повністю. На виконання вимог ухвали суду подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 24.02.2014р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «організація вибула», яка надсилалась судом на адресу: 79008, м.Львів, вул. Личаківська, 3, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 24.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.04.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 83/13 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.2. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується постачати і передавати у власність покупцеві (відповідач у справі) товар в асортименті, кількості у відповідності до узгодженого сторонами замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар.

Покупець зобов'язаний прийняти товар згідно наданих ним замовлень, підтвердженням чого є підпис покупця або його уповноваженого представника та печатка підприємства (штамп) на відповідних супровідних документах (видатковій накладній, товарно-транспортній накладній) (п.2.2.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № Д-1880 від 22.04.2013р. на загальну суму 5 926,31 грн., що підписана сторонами та скріплена печатками.

Відповідно до п.3.4. Договору покупець здійснює оплату за товар на умовах відстрочення платежу на 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати поставки товару, зазначеної у видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, що мало місце часткове повернення товару, що підтверджується накладною на повернення №Д-00079 від 08.07.2013р. на загальну суму 390,60 грн., що підписано сторонами та скріплено печатками. Відповідач також оплатив частину заборгованості, що підтверджується банківськими виписками від 09.07.2013р. на суму 445,87 грн., від 29.10.2013р. на суму 500,00 грн. та від 05.11.2013р. на суму 500,00 грн.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного за договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 089,84 грн.

Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченої заборгованості, а в разі прострочення оплати більше 30 календарних днів, додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 263,88 грн. та штраф у розмірі 10% в сумі 408,98 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки продукції згідно договору, що, вбачається з видаткової накладної, підписаної сторонами та скріпленої печатками без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем товару підтверджений не був.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 4 089,84 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий товар, а саме - прострочення термінів оплати.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченої заборгованості, а в разі прострочення оплати більше 30 календарних днів , додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

З врахуванням п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Суд, здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане) прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в межах заявлених позовних вимог в сумі 263,88 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості в розмірі 408,98 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 626, 627, 629, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігло» (79008, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 3; ідентифікаційний код 37776319) на користь Дочірнього підприємства «Долмарт України» (03067, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 4; ідентифікаційний код 19349691) 4 089,84 грн. - основного боргу, 263,88 грн. - пені, 408,98 грн. - 10% штрафу та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.02.2014 року.

Суддя Коссак С.М.