Рішення

від 27.02.2014 по справі 477/2620/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа № 477/2620/13-ц

Провадження 2/477/44/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

при секретарі судового засідання - Чирковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Миколаївбудінвест» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3,

про визнання бездіяльності та стягнення заборгованості по оренді

транспортних засобів та витрат по їх доставці

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача ОСОБА_2, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача: заборгованість по орендній платі транспортних засобів за договором від 31 травня 2013 року № 483 в розмірі 23200,00 грн.; витрати з зберігання та доставки транспортних засобів з міста Луганська до міста Миколаєва згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 серпня 2013 року в розмірі 3499,99 грн. разом з ПДВ; витрати по сплаті заробітної плати працівника ОСОБА_4 за два дні в розмірі 142,86 грн.; судові витрати по справі.

10 лютого 2014 року позивач зменшив позовні вимоги та змінив підстави позову в порядку статті 31 ЦПК України та просив суд стягнути з відповідачів в рівних долях на користь позивача заборгованість по орендній платі транспортних засобів за договором від 31 травня 2013 року № 483 в розмірі 23200,00 грн.; стягнути з відповідачів в рівних долях на користь позивача витрати з зберігання та доставки транспортних засобів з міста Луганська до міста Миколаєва згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 серпня 2013 року в розмірі 3499,99 грн. разом з ПДВ; витрати по сплаті заробітної плати працівника ОСОБА_4 за два дні в розмірі 142,86 грн.; судові витрати по справі.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 31 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_1, за згодою відповідача ОСОБА_2, яка несе солідарну відповідальність та позивачем був укладений договір оренди транспортного засобу, який згідно додаткової угоди від 15 серпня 2013 року розірваний. Відповідачами порушені умови договору оренди транспортного засобу та додаткової угоди №1 від 15 серпня 2013 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 23200,00 грн. Крім цього вказав, що відповідач ОСОБА_1 визнав заборгованість перед позивачем шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт від 14 серпня 2013 року в розмірі 3499,99 грн. та заборгованість по орендній платі.

В судове засідання позивач свого представника не направив, від представника позивача надійшла заяву, в якій представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності, не заперечував щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, не представили доказів проти задоволення позову.

Третя особа, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи неявку відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце судового засідання та відсутність заяв відповідачів про розгляд справи за їх відсутності, суд, у відповідності до статті 224 ЦПК України, за згодою представника позивача, ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

31 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю компанією «Миколаївбудінвест» був укладений договір оренди транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі за №483 (далі - договір оренди ТЗ) (а.с.13-14).

Згідно пунктів 1.1., 3.1., 4.1 договору оренди ТЗ позивач зобов'язався передати відповідачу ОСОБА_1 в оренду строком на 1 рік, до 31 першого травня 2014 року, автотранспортний засіб марки DAF, модель XF95430, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автотранспортний засіб, напівпричіп бортовий, марки SCHMITZ, модель IRICOE, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автотранспортні засоби), з виплатою орендної плати в розмірі 10000,00 грн. з ПДВ щомісячно, незалежно від строку користування автомобілем.

Зазначені автотранспортні засоби належать позивачу, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та НОМЕР_8, виданими Миколаївським відділом реєстраційної-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Миколаївській області 08 червня 2011 року (а.с.18,19).

У відповідності до актів прийому-передачі транспортних засобів, автотранспортні засоби позивачем передані, а відповідачем ОСОБА_1 прийняті 31 травня 2013 року (а.с.20,21).

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 дійсно укладений правочин - договір оренди транспортного засобу, який містить всі істотні умови, передбачені §1 Глави 58 ЦК України.

15 серпня 2013 року додатковою угодою №1 до договору оренди ТЗ від 31 травня 2013 року №483, укладеною між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 договір оренди ТЗ розірваний (а.с.15).

Зі змісту вказаної додаткової угоди від 15 серпня 2013 року №1 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язується сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 26700,00 грн. згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 15 серпня 2013 року, термін погашення заборгованості встановлений до 31 серпня 2013 року.

Згідно частини 1 статті 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Отже, обставини наявності заборгованості за договором оренди транспортного засобу від 31 травня 2013 року № 483 в розмірі 23200,00 грн., наявність витрат зі зберігання та доставки транспортних засобів з міста Луганська до міста Миколаєва згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 серпня 2013 року в розмірі 3499,99 грн. разом з ПДВ визнані відповідачем ОСОБА_1, як стороною за договором оренди ТЗ та додаткової угоди до нього від 15 серпня 2013 року та позивачем, а тому, на думку суду, доказуванню не підлягають.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди ТЗ укладений сторонами за договором за згодою відповідача ОСОБА_2, як дружини ОСОБА_1 (а.с.60,64-65).

Згідно заяви від 31 травня 2013 року, поданої приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 стверджувала, що договір оренди ТЗ укладається її чоловіком за їх спільним волевиявленням в інтересах сім'ї на умовах, які вони попереднього обговорили і вважали вигідним для них (а.с.60).

Відповідач ОСОБА_2, згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 28 листопада 2013 року № 00013108571, на момент укладання правочину (31 травня 2013 року) перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.64-65).

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача ОСОБА_2 від 31 травня 2013 року, оскільки договір оренди ТЗ укладено одним із подружжя в інтересах сім'ї, цивільні права й обов'язки з цього договору виникають в обох із подружжя в рівних долях, тобто як у ОСОБА_1 так і у ОСОБА_2.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При ухваленні рішення судом враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені в Постанові від 20 лютого 2013 року у справі №163цс12, згідно яких відповідно до змісту статті 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення.

У відповідності до статті 88 ЦПК України з відповідачів належить стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 208-209, 212, 214-215 ЦПК України ,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Миколаївбудінвест», код ЄДРПОУ 23082101 з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4) в рівних долях:

- заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 31 травня 2013 року № 483 в розмірі 23200,00 грн.;

- витрати зі зберігання та доставки транспортних засобів з міста Луганська до міста Миколаєва згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 серпня 2013 року в розмірі 3499,99 грн. разом з ПДВ та витрати по сплаті заробітної плати працівника ОСОБА_4 за два дні в розмірі 142,86 грн.;

- судові витрати по справі в розмірі 270,45 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.

СУДДЯ С.М.ГЛУБОЧЕНКО