Постанова

від 24.02.2014 по справі 812/582/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/582/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Данілова А.І. (довіреність від 11.11.2013),

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лугафокс-2006» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування арешту нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2014 року ПП «Лугафокс-2006» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої службу Луганського міського управління юстиції про скасування арешту нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначає наступне.

18.11.2010 Господарським судом Луганської області було прийнято рішення по справі № 11/280 про стягнення з ПП «Лугафокс-2006» на користь TOB «Восточний тандем» заборгованості в розмірі 1 314 065,86 грн.

З метою примусового виконання рішення від 18.11.2010 Господарським судом Луганської області було видано наказ від 06.12.2010 № 11/280, на підставі якого відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 23147224.

В межах зазначеного виконавчого провадження Ленінським ВДВС Луганського МУЮ була винесена постанова від 23.12.2010 та складений акт опису й арешту майна від 18.03.2011 серія AB № 224247, якими накладено арешт та описано наступне майно позивача: нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У нежитлове приміщення № 1; нежитлове приміщення № 2, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У нежитлове приміщення № 2.

На підставі вищевказаної постанови Ленінського ВДВС Луганського МУЮ в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були внесені відомості про арешт нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження № 10655335, зареєстрований 23.12.2010 16:34:45 реєстратором: Луганська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі: постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 23.12.2010 ВП 23147224; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: приватне підприємство «ЛУГАФОКС-2006»; обтяжувач: Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції; заявник: Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.

Позивач зазначає, що нежитлові приміщення № 1 та № 2, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У, належать йому на підставі договорів купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.12.2013 № 11/280 було задоволено заяву стягувача - TOB «Восточний Тандем» про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 23147224, зобов'язано здійснити заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280, а саме - з ПП «ЛУГАФОКС-2006» на TOB «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000».

Постановою Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 20.12.2013 замінено сторону виконавчого провадження - боржника ПП «ЛУГАФОКС-2006» (м. Луганськ, вул. Цимлянська. 11, код 34720242) на TOB «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» (м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-Ц. код 36561606), проте арешт, накладений на майно ПП «ЛУГАФОКС-2006», а саме: на нежитлові приміщення № 1 та № 2, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У, залишився не знятим.

27.12.2013 позивач звернувся з листом до відповідача з вимогою зняти арешт, накладений на майно ПП «ЛУГАФОКС-2006», а саме: на нежитлові приміщення № 1 та № 2, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У.

Листом від 11.01.2014 № 79/08-50/6 відповідач відмовив у знятті арешту з вищезазначеного майна з огляду на відсутність в ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» такої підстави для зняття арешту, як заміна сторони у виконавчому провадженні.

Позивач вважає відмову державної виконавчої служби в знятті арешту з майна незаконною, оскільки ПП «ЛУГАФОКС-2006» з моменту заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні не являється стороною виконавчого провадження - боржником, а, отже, накладеним арештом порушуються його права на розпорядження належним йому майном.

Позивач також зазначає, що Державна реєстраційна служба України є органом, який проводить державну реєстрацію припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно на підставі відповідної заяви органу ДВС. Таким чином, відповідачем не надано доказів повідомлення реєстратора про зняття арешту ПП «ЛУГАФОКС-2006» для внесення відповідно запису до Єдиного реєстру заборон, а позивач позбавлений можливості самостійно звернутись для зняття арешту до органу державної реєстрації прав.

На підставі викладеного, позивач просив: скасувати арешт нерухомого майна ПП «ЛУГАФОКС-2006», накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт майна боржника від 23.12.2010 в межах виконавчого провадження ВП 23147224, винесеною на виконання наказу Господарського суду Луганської області № 11/280 від 06.12.2010; зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в передбаченому законом порядку звернутись органу державної реєстрації прав (Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції) для внесення до Державного реєстру прав запису про припинення обтяження (зняття арешту з майна), накладеного постановою про арешт майна боржника від 23.12.2010 в межах виконавчого провадження ВП 23147224, винесеною на виконання наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечення проти позову не надав, просив перенести судове засідання в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Дане клопотання судом оцінюється критично, а причина неявки відповідача визнається не поважною, оскільки, відповідач - суб'єкт владних повноважень, в судове засідання не з'явився повторно, а відповідно до положень ч. 7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Отже, в порушення вищезазначених вимог відповідач не забезпечив прибуття свого представника в судове засідання. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, мав право направити будь-якого свого представника для участі у судовому засіданні. Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки, беручи до уваги положення ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив не відкладати розгляд справи та розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону № 606).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону № 606, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

За приписом частини третьої статті 5 Закону № 606, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, крім інших, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 606, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 606, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону № 606 про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно зі статтею 60 Закону № 606 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Судом установлено, що 18.11.2010 Господарським судом Луганської області було прийнято рішення по справі № 11/280 про стягнення з ПП «Лугафокс-2006» на користь TOB «Восточний тандем» заборгованості в розмірі 1 314 065,86 грн. (арк. справи 12-15).

06.12.2010 господарським судом Луганської області на виконання рішення від 18.11.2010, яке набрало чинності 05.12.2013, було видано наказ № 11/280 (арк. справи 16).

10.12.2010 головним державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23147224 з примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 по справі № 11/280 про стягнення з ПП «Лугафокс-2006» на користь TOB «Восточний тандем» заборгованості в розмірі 1 314 065,86 грн. (арк. справи 17).

23.12.2010 головним державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження № 6-933, якою накладено арешт на майно боржника, при цьому як боржника у вказаній постанові зазначено ПП «Лугафокс-2006» (м. Луганськ вул. Звейнека, 142, код 34720242) (арк. справи 18).

18.03.2011 відповідачем було складено акт опису й арешту майна ПП «Лугафокс-2006», відповідно до якого накладено арешт та описано наступне майно позивача: нежитлове приміщення № 1 - частина будівлі учбово-побутового корпусу з підвалом, переходом, тех. поверхом. Загальна площа приміщення № 1 351,0 кв.м., з неї: площа основна (виробнича) - 268,2 кв.м., допоміжна - 82,8 кв.м. Стан приміщення задовільний; нежитлове приміщення № 2 - частина будівлі учбово-побутового корпусу з підвалом. Приміщення складається з дев'яти поверхів та тех. поверху. Загальна площа приміщення № 2 7282,7 кв.м., з неї: площа основна (виробнича) - 5187,0 кв.м., допоміжна - 2095,7 кв.м. Стан приміщення задовільний (арк. справи 19-22).

Як було встановлено судом, підставою для винесення постанови про арешт майна ПП «Лугафокс-2006» стало примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280 про стягнення з ПП «Лугафокс-2006» на користь TOB «Восточний тандем» заборгованості в розмірі 1 314 065,86 грн.

Одночасно з цим, в постанові про арешт майна ПП «Лугафокс-2006» та заборону його відчуження від 23.12.2010 № 6-933 державний виконавець боржником визначив позивача в цій справі.

Частинами першою та другою статті 8 Закону № 606 визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Отже, Закон № 606 містить чітке поняття боржника у виконавчому провадженні, а саме особи, яка визначена виконавчим документом.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 606 у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Судом установлено, що 06.12.2013 ухвалою Господарського суду Луганської області № 11/280 було задоволено заяву TOB «Восточний Тандем» про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 23147224, відкритому за наказом Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280, замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні ВП № 23147224, відкритому на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280, а саме Приватного підприємства «Лугафокс-2006» (91033, м. Луганськ, вул. Цимлянська, буд. 11, офіс 12, код 34720242) іншою юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Порталінвест-2000» (91033, м. Луганськ, вул. Звейнека, буд. 145-Ц, код 36561601) (арк. справи 33-36).

20.12.2013 відповідачем було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 23147224, відповідно до якої було замінено сторону виконавчого провадження - боржника ПП «Лугафокс-2006» (м. Луганськ, вул. Цимлянська, буд. 11, код 34720242) на ТОВ «Порталінвест-2000» (м. Луганськ, вул. Звейнека, буд. 145-Ц, код 36561601) (арк. справи 37).

27.12.2013 позивач звернувся до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ з заявою про зняття арешту з майна, накладеного постановою від 23.12.2010 в межах виконавчого провадження ВП 23147224 (арк. справи 38).

Листом від 11.01.2014 № 79/08-50/6 відповідач відмовив у знятті арешту, посилаючись на відсутність в ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» достатніх правових підстав для зняття арешту з майна ПП «Лугафокс-2006» (арк. справи 39).

В судовому засіданні також встановлено, що нежитлові приміщення № 1 та № 2, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У, та на які накладено арешт постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 23.12.2010 № 6-933, належать ПП «Лугафокс-2006» на підставі договорів купівлі-продажу від 07.08.2010 (арк. справи 23-32)

Стаття 41 Конституції України регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності відповідно до закону.

Відповідно до 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Враховуючи обставини справи, суд робить висновок, що з моменту заміни боржника в виконавчому провадженні ВП № 23147224 з примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 по справі № 11/280 відпали законні підстави для арешту майна позивача, оскільки ПП «Лугафокс-2006» вже не є стороною виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи боржником у виконавчому провадженні є ТОВ «Порталінвест-2000» (м. Луганськ, вул. Звейнека, буд. 145-Ц, код 36561601), а згідно договорів купівлі-продажу від 07.08.2010 нежитлові приміщення № 1 та № 2, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-У, на які відповідачем накладено арешт, належать ПП «Лугафокс-2006», є підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить не боржнику, а іншій особі, яка не є стороною у виконавчому провадженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про зняття арешту з нерухомого майна ПП «Лугафокс-2006», накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт майна боржника від 23.12.2010 в межах виконавчого провадження ВП 23147224, винесеною на виконання наказу Господарського суду Луганської області № 11/280 від 06.12.2010.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в передбаченому законом порядку звернутись органу державної реєстрації прав (Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції) для внесення до Державного реєстру прав запису про припинення обтяження (зняття арешту з майна), накладеного постановою про арешт майна боржника від 23.12.2010 в межах виконавчого провадження ВП 23147224, винесеною на виконання наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2010 № 11/280, то суд не знаходить підстав для її задоволення з наступних підстав.

Як вже зазначалося судом, у відповідності до частини другої статті 60 Закону № 606 у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В силу норм статті 2 Закону № 606 обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. А тому, після прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, обов'язок державного виконавця щодо звернення, в даному випадку до органу державної реєстрації прав, передбачений Законом № 606, а тому суд не знаходить підстав для додаткового зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням задоволеної частини позовних вимог стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 36,54 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8-11, 40, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Лугафокс-2006» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування арешту нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна ПП «Лугафокс-2006», накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої службу Луганського міського управління юстиції від 23.12.2010 № 6-933 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження за виконавчим провадженням ВП № 23147224.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лугафокс-2006» судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 27 лютого 2014 року.

Суддя І.О. Свергун