Ухвала

від 20.02.2014 по справі 814/3091/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3091/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бузький морський термінал» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013р. №0000932202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі бухгалтерські, первинні, технічні документи, які повністю підтверджують реальність виконання договорів з вказаним контрагентом. Усі витрати, здійсненні позивачем на користь ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В акті перевірки не зазначено про ненадання товариством будь-яких документів чи надання первинних документів в неповному обсязі. Чинне законодавство України не виставляє вимог до платників податків щодо перевірки законослухняності його контрагентів, а визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції суду, а не податкових органів. Лише наявність належно оформлених податкових накладних є єдиною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивачем з контрагентом ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС». Угоди позивача по операціях з вказаним контрагентом мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04.06.2013р. №704, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 05.06.2013р. по 10.06.2013р. службовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» (код за ЄДРПОУ 31613749) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38266716) за січень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №1787/22-200/31613749 від 17.06.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 59726 грн., у т.ч. за січень 2013р. в сумі 59726 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України за січень 2013 року ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» сформовано податковий кредит по ПДВ за рахунок здійснення операцій з ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС». Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними вказаним контрагентом, товариством включено до складу податкового кредиту в січні 2013 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ, у т.ч. за січень 2013 року в сумі 59726,29 грн.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від ДПІ у Дарницькому районі м.Києва отримано акт від 30.04.2013р. №2038/2230/38266716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» за період діяльності січень 2013 року» та висновок ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м.Києва, згідно яких реальних господарських операцій товариством не проводилося у зв'язку з відсутністю офісних приміщень та основних виробничих фондів. ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ та витрат у контрагентів-покупців не виникає.

Податковий орган дійшов висновку, що підприємству ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» підприємством ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі вказаного акту перевірки 04.07.2013р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 89589 грн. (в т.ч. за основним платежем - 59726 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29863 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012р. між ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» (Замовник) та ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» (Виконавець) укладено договір №1/8-12, за умовами якого Виконавець зобов'язується самостійно або з залученням третіх осіб за письмовими заявками Замовника, при наявності виробничої можливості, надавати за плату послуги по забезпеченню навантажувально-розвантажувальних робіт Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

На виконання зазначеного договору позивачем було прийнято послуги, сплачено їх вартість, а контрагентом ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» було виписано податкову накладну №1 від 31.01.2013р., що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором послуг. Суми податку на додану вартість на підставі зазначеної податкової накладної включено товариством до складу податкового кредиту.

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковою накладною, приймально - здавальними актами на надання послуг за січень 2013 року, актом надання послуг, розрахунковими та платіжними документами.

В акті перевірки податковим органом не заперечується перерахування ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» податку на додану вартість ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС». Перерахування ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» отриманого від ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» ПДВ до Державного бюджету України підтверджується наявними в матеріалах справи листом від 19.06.2013р. №11, податковою декларацією з ПДВ за січень 2013 року, платіжним дорученням від 20.02.2013р. №222.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» по взаємовідносинах з ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «АКВА ГАРАНТ СЕРВІС», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.