Рішення

від 24.02.2014 по справі 924/1661/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р.Справа № 924/1661/13

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Муляр Г.М. розглянув матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Нафтова компанія "Енергія" с.Малиничі Хмельницький район

до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне

про стягнення 56 999,76 грн. заборгованості, з яких 49 900,00 грн. основного боргу, 1428,80 грн. - пені, 2775,96грн. - відсотків за користування коштами, 2895 грн. - штрафу

Представники сторін:

від позивача: Валігура О.О. - за довіреністю від 20.11.2013р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 56 997, 76 грн. заборгованості згідно договору поставки №150513-ХМ від 15.05.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов та доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, про причини неявки та не подання доказів не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвали суду від 27.12.2013р., 16.01.2014р. та 28.01.2014р. направлялись на зазначену у позовній заяві та витягу із ЄДРПОУ адресу відповідача.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Судом встановлено наступне:

22 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Енергія» (надалі - Позивач) та публічним акціонерним товариством "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне (надалі - Відповідач) укладено Договір поставки №150513-ХМ.

Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі -Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком № 1), що складаються Постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного договору. Кожна Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняю дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Згідно з п. 2.1, 2.7, 2.8 договору постачальник передає Товар "Покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року. Товар передається покупцю в порядку та строки, обумовлені сторонами у специфікації з подальшою передачею видаткової накладної. Одиниця виміру кількості Товару та кількість поставки кожної партії Товару, що поставляється за договором, визначається в специфікації. Зобов'язання постачальника по поставці Товару в рамках даного Договору виникає тільки після підписання сторонами відповідної специфікації до даного договору, у якому сторони фіксують конкретний об'єм партії товару.

Відповідно до п. 3.1 даного договору ціна на товар формується постачальником і обумовлюється Сторонами після підписання специфікації та зазначається у самій специфікації. Ціна даного Договору складається з загальної вартості товару, що поставляється протягом терміну його дії. Орієнтована загальна вартість товару, що може бути поставлений протягом терміну його дії, складає 7000000 гривень +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20%. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідної специфікації до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється. Покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої специфікацією кількості Покупцем. Поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати (п. 3.2 договору).

Розрахунок Покупцем за товар здійснюється у національній валюті України (гривня) шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника.(п. 3.6 договору).

Пунктом 4.3 даного договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у пп. 3.3 даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 4.4.4. договору у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2, п, 3.8 даного Договору чи умов визначених у Специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5 % від вартості Товару за відповідною Специфікацією. Штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Пунктом 7.1. визначено, що договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідної специфікації на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання специфікації, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань.

Пунктом 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику, і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 25% річних.

15.05.2013 року між сторонами було укладено Додаток №1 до договору поставки №150513-ХМ - Специфікація від 24.10.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань за договором поставив відповідачу, а відповідач фактично отримав нафтопродукти: (Дизпаливо) в кількості 6000 л. на загальну суму 57900,00 гривень з ПДВ, що підтверджується підписаними з обох сторін специфікацією від 24.10.2013р., видатковою накладною №РН-0000426 від 24.10.2013 року та довіреністю № 318 від 24.10. 2013 р.

Також фактом передачі та отримання товару згідно згаданого договору є оформлена товарно- транспортна накладна №426 від 24.10.2013 року.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 17.06.2013 року до договору поставки № 150515ХМ від 15.05.2013 року «строк оплати: відстрочка платежу строком до 30.10.2013 року, згідно рахунку фактури № СФ-0000427 від 24.10.2013 року».

По закінченню терміну відстрочки платежу відповідач своєчасно та в повному обсязі не погасив вищезгаданого основного боргу.

Позивач надіслав відповідачу рекомендованим листом вимогу про сплату основного боргу в сумі 57900 грн. та акт звіряння розрахунків станом на 2013р.

Станом на лютий 2014 року відповідач письмово відповідь на вимогу не надав. Основний борг сплатив частково в сумі 8000 грн. (що підтверджується банківською випискою від 29.11.2013р.)

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Енергія» (надалі - Позивач) та публічним акціонерним товариством "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне (надалі - Відповідачем) укладено Договір поставки №150513-ХМ.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

По закінченню терміну відстрочки платежу відповідач своєчасно та в повному обсязі не погасив вищезгаданого основного боргу.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 17.06.2013 року до договору поставки № 150515ХМ від 15.05.2013 року «строк оплати: відстрочка платежу строком до 30.10.2013 року, згідно рахунку фактури № СФ-0000427 від 24.10.2013 року».

В зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих нафтопродуктів позивачем нараховано відповідачу 1428,80 грн. - пені, 2775,96 грн. - відсотків за користування, 2895 грн. - штрафу.

Судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення 1428,80 грн пені та 2895грн. штрафу, що нараховані за період (за період з 30.10.2013р. по 28.11.2013р. на суму 607,95грн., та за період з 29.11.2013р. по 14.01.2014р. на суму 820,85 грн).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 4.3 даного договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у пп. 3.3 даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 4.4.4 договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 даного Договору чи умов визначених у Специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5 % від вартості Товару за відповідною Специфікацією. Штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Перевіривши правильність нарахування ціни позову, суд дійшов висновку, що вірним буде нарахуваненя пені в сумі 1428,80 грн. та штрафу в сумі 2620,14 грн.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (правова позиція Верховного Суду України, викладена у Постанові Суду від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Пунктом 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику, і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 25% річних.

З урахуванням викладених положень ст.625 ЦК України суд дійшов висновку, що домовленість сторін стосовно стягнення з покупця 25% річних в разі порушення ним грошового зобов'язання щодо оплати за отриманий товар відповідає положенням чинного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення 25 % річних в розмірі 2775,96 грн. (за період з 30.10.2013р. по 28.11.2013р. на суму 1181,16 грн., та за період з 29.11.2013р. по 14.01.2014р. на суму 1594,80 грн). Нарахування 25% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 2 620,14 грн. 25 % річних. В частині стягнення 155,82 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Нафтова компанія "Енергія" с.Малиничі Хмельницький район до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне про стягнення 56 999,76 грн. заборгованості, з яких 49 900,00 грн. основного боргу, 1428,80 грн. - пені, 2775,96 грн. - відсотків за користування , 2895 грн. - штрафу задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (Хмельницька область, м.Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190Б (код 05471879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Нафтова компанія "Енергія" (Хмельницька область, Хмельницький район, с.Малиничі, код 38469197) 49 900,00 грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот гривень, 00 коп) основного боргу, 1428,80 грн. (одна тисяча чотириста двадцять вісім гривень, 80 коп.) - пені, 2620,14 грн. (дві тисячі шістсот двадцять гривень, 14 коп.) - відсотків за користування чужими коштами, 2895 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень) - штрафу, 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Врешті позову відмовити.

Суддя М.В.Музика

Віддрук. в 4 прим. : 1 - до справи, 2,3 - позивачу: 31333, с. Малиничі Хмельницького району; 29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34, офіс 203; 4 - відповідачу 30500, Хмельницька область, м. Полонне, вул. Герасимчука, 190Б.